Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол ведення хворих. Сечокам’яна хвороба (МКХ-10: N20-23). Камені сечоводу (МКХ-10: N 20.1).

I. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.

Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Сечокам’яна хвороба. Камені сечоводу» призначений для застосування в системі охорони здоров’я України.

II. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.

Галузевий стандарт підготовлений з метою виконання доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п.а 2), щодо розробки клінічних протоколів.

III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Галузевий стандарт дослідження «Протокол ведення хворих. Камені сечоводу» створений з метою нормативного забезпечення реалізації доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/132 (п.а2).
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Камені сечоводу» розроблений для вирішення наступних завдань:
- встановлення однакових вимог до порядку діагностики, лікування, профілактики, метафілактики хворих з каменями сечоводу;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування та оптимізації медичної допомоги пацієнтам з каменями сечоводу;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, що пропонується пацієнту в медичних закладах і на території України у рамках державних гарантій забезпечення громадян безкоштовною медичною допомогою;
- область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів із каменями сечоводів.
 

ІV. Ведення галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Камені сечоводу».

Ведення галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Камені сечоводу» здійснюється Інститутом урології АМН України, відділом сечокам’яної хвороби.
Завідуючий відділом – професор, д.мед.н. Дзюрак Валерій Семенович,  тел. 216-86-39.
Головний науковий співробітник – д.мед.н., Черненко Василь Васильович, тел. 216-57-59.
Провідний науковий  співробітник – к.біол.н. Желтовська Наталія Ігорівна, тел. 216-57-59.
Старший науковий  співробітник – Савчук Володимир Йосипович, тел. 216-57-59.

Система ведення передбачає взаємодію Інституту урології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

V. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Камені сечоводів складають 40-55% від сечокам’яної хвороби в цілому. Камені в сечоводі носять вторинний характер. Камені утворюються в нирках і мігрують у сечовід. В окремих випадках можливе утворення каменя в сечоводі при наявності чужорідного тіла (частковому прошиванні сечоводу при гінекологічних операціях, на катетері, стенті, при пухлинах сечоводу – інкрустація солями).
Етіологія і патогенез (Дивись «Камені нирки», N20.0).

Клінічна картина

Клінічні симптоми: у переважній кількості камені сечоводів клінічно протікають на фоні ниркової кольки, біль у відповідній поперековій ділянці, дизуричні розлади, підвищення температури тіла, які залежать від стану і функції нирки, повного або часткового її блокування каменями. При приєднанні інфекції може виникнути клініка гострого пієлонефриту або його гнійних форм.

Діагностика

Основні методи діагностики.
- Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок: визначається розмір, локалізація, рухомість нирок, товщина паренхіми та характеристика її структури, розміри чашок та миски, стан внутрішньониркової гемодинаміки за даними визначення індексу резистентності внутрішньониркових артерій.
- Рентгенологічні дослідження верхніх сечовивідних шляхів: оглядова урографія – для локалізації рівня залягання та розмірів конкременту сечоводу. Екскреторна (видільна) урографія – використовуються рентгенконтрастні речовини: тріомбраст, урографін, верографін, ультравіст -300 з розрахунку 0,5-1,0 мл препарату на 1 кг ваги тіла. Перед в/в рентгенконтрастної речовини проводять пробу на переносимість цієї речовини, згідно інструкції виробника. Одним із варіантів екскреторної урографії є відстрочена урографія, яка виконується через 30, 60 і більше хвилин. При певних умовах використовується екскреторна урографія з компресією нижніх відділів сечоводу, а також з діуретичним навантаженням – проба із введенням лазиксу.
При наявності рентгеннегативних каменів сечоводів використовується ретроградна уретеропієлографія з киснем, або контрастною речовиною, або варіант балонної діагностики уратних каменів сечоводів. Методика заключається в утворенні дефекту наповнення на балоні при наповненні його контрастною рідиною при 0,5 атм. у місці залягання каменя в сечоводі.
Можливі варіанти діагностики рентгеннегативних каменів сечоводів за допомогою методів комп’ютерної томографії (КТ) або ядерно-магнітного резонансу (ЯМР).
Використовують різні види радіоізотопного обстеження, які уточнюють функціональний стан нирок, кількість функціонуючої паренхіми нирки, ниркову гемодинаміку, секреторну та екскреторну функцію нирки.
З лабораторних методів дослідження користуються усіма загальноприйнятими методами для обстеження хворих:
- загальний аналіз сечі,
- загальний аналіз крові,
- сечовина, креатинін крові,
- стан коагуляційної системи крові,
- глюкоза крові та сечі,
- печінкові проби,
- аналіз сечі за Нечипоренком,
- посів сечі на стерильність та чутливість до антибіотиків,
- ЕКГ.
При неускладненій сечокам’яній хворобі у лабораторних аналізах, як правило, спостерігаються зміни в аналізах сечі – гематурія (макро-, мікро-), лейкоцитурія, протеїнурія. Інші лабораторні дані знаходяться в межах норми.
При виникненні обструктивних форм гострого або гнійного пієлонефриту відзначаються зміни у загальному аналізі крові – лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ. При камені сечоводу єдиної нирки – анурія, підвищення рівня креатиніну, сечовина крові.

Лікування

Загальні підходи до лікування хворих з каменями сечоводів
До комплексу лікування каменів сечоводів входить необхідність відновлення функції нирки шляхом видалення каменя. Використовуються апаратні методи: дистанційна літотрипсія (ДТ), контактні методи літотрипсій – літотрипсія каменя сечоводу проводиться ретроградно з використанням пневматичних, лазерних, ультразвукових, електрогідравлічних методів дроблення каменя у місцях їх залягання, уретеролітоекстракція – видалення каменя сечоводу за допомогою екстракторів та хірургічні методи видалення каменів сечоводу – залежно від локалізації каменя, проводиться уретеролітотомія верхньої, середньої або нижньої третини сечоводу з наступним дренуванням рани.
У випадках ускладнень сечокам’яної хвороби гострим пієлонефритом або гнійними ускладненнями – апостематозний пієлонефрит, карбункул, абсцес нирки, паранефрит, для видалення каменя виконується нефротомія, декапсуляція нирки, висічення гнійників, дренування рани. Залежно від стану хворого та ступеня ураження нирки, може бути виконана нефруретеростомія.
ДЛТ – антибактеріальна, спазмолітична, сечогінна терапія з рентгенівським, УЗД-контролем стану нирки і кількістю уламків каменя, які відходять.
Контактні методи літотрипсії – антибактеріальна, спазмолітична та сечогінна терапія, догляд за катетером (при зовнішньому дренуванні нирки), УЗД контроль за станом нирки до видалення катетеру.
Уретеролітоекстракція – антибактеріальна, спазмолітична, сечогінна терапія, догляд за катетером при зовнішньому дренуванні нирки. Контроль УЗД за станом нирки до видалення катетера (можливі варіанти внутрішнього дренування – встановлення стенту на 1-2 мм).

Хірургічні методи видалення каменів сечоводів:
- антибактеріальна терапія впродовж 7-12 діб шляхом парентерального введення антибіотиків широкого спектру дії після відповідної проби на його переносимість та чутливість мікрофлори;
- стимуляція діурезу шляхом призначення лазиксу, фуросеміду, еуфіліну, фітотерапія – збори сечогінних трав, канефрон-Н та ін.;
- спазмолітики (Но-шпа, баралгін, спазган, кетанов – згідно інструкції виробника);
- інфузійна терапія, за допомогою якої відбувається дезінтоксикація, відновлення гемодинаміки, покращення функцій життєво важливих органів та систем.

Загальні підходи до профілактики каменів сечоводів.
Профогляди – у випадках наявності дрібних каменів нирок, консультації та обстеження уролога для визначення подальшої тактики лікування (ДЛТ, літоліз, хірургічне лікування).

Диспансеризація. Хворі з гіперкристалурією (передкам’яний стан) та хворі після видалення каменів із сечовивідних шляхів знаходяться під наглядом уролога, їм проводяться контрольні аналізи сечі, посіви сечі на стерильність та антибактеріальна терапія, корекція рН сечі, УЗД-контроль кожні 1-3 місяці.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання