Характеристика вимог до протоколу надання медичної допомоги хворим. Сечокам’яна хвороба. Камені сечоводу
6.1. Модель клінічного випадку:
- хвороба – сечокам’яна хвороба, камені сечоводу;
- ускладнення – хронічний, гострий пієлонефрит, гнійний пієлонефрит (апостематоз,
карбункул, абсцес, паранефрит).
Код за МКХ-10: N20.1.
6.1.1. Ознаки і критерії, що визначають модель пацієнта.
Клінічні симптоми: ниркова колька, гострий біль у поперековій ділянці, дизуричні
розлади, підвищення температури тіла.
6.1.2. Порядок включення пацієнта до протоколу:
- пацієнт з каменем сечоводу,
- стан хворого, що відповідає критеріям і ознакам діагностики даної моделі
пацієнта.
6.1.3. Вимоги до амбулаторно-клінічної діагностики, які є обов’язковими до
виконання.
6.1.4. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання
амбулаторно-поліклінічної діагностики:
- фізикальне обстеження вимагає збору анамнезу і скарг, огляду хворого;
- лабораторне обстеження: аналіз сечі, крові (загальний);
- алгоритм УЗД: візуалізується камінь у сегменті нирки або у вічку, або
опосередковані дані наявності каменя сечоводу – розширення порожнинної системи
нирки і початкового відділу сечоводу;
- алгоритм урографії: візуалізується тінь конкременту за ходом сечоводу (при
рентгенпозитивному камені), секреторна урографія характеризує функціональний
стан нирки.
6.1.5. Вимоги до амбулаторно-поліклінічного лікування.
При локалізації дрібного каменя сечоводу при збереженій функції нирки і
відсутності гострого пієлонефриту – консервативна терапія під наглядом уролога
на 7-10 діб.
У випадках відновлення ниркових кольок, загострення пієлонефриту, зниження
працездатності хворого – госпіталізація в урологічний стаціонар.
6.1.6. Вимоги до стаціонарної діагностики, які є обов’язковими до виконання
лікарень 2-3 рівня та клінік вузів та НДІ.
6.1.7. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання стаціонарної
діагностики.
- Алгоритм УЗД: візуалізується ехопозитивна тінь у нирці, ЛМС-сегменті, верхній
або нижній третинах сечоводу. Розширення порожнинної системи нирки та
початкового відділу сечоводу, зміни стану коркового та мозкового шарів нирки.
- Алгоритм оглядової та екскреторної урографії: визначається рівень, розміри,
форма, кількість каменів сечоводу та функціональний стан нирки.
- Ретроградна пієлографія: виконується при рентгеннегативних каменях нирки,
визначається рівень залягання та розміри каменя.
6.1.8. Вимоги до стаціонарного лікування.
Основними вимогами стаціонарного лікування хворих з каменями сечоводів є
відновлення функції нирки, запобігання і лікування гострого пієлонефриту. У
випадках ниркової кольки, що не купірується, – катетеризація сечоводу. Катетер
залишається на 1-3 доби у нирковій мисці. У подальшому проводиться дистанційна
(ДЛ), контактна літотрипсія, уретеролітоекстракція або хірургічне втручання з
видалення каменя сечоводу. Після видалення або відходження каменя, його уламків,
проводиться лікування пієлонефриту.
6.1.9. Вимоги до режиму праці, відпочинку і реабілітації хворих:
- лікування хронічного калькульозного пієлонефриту;
- метафілактика нефролітіазу;
- санаторно-курортне лікування.
6.1.10. Вимоги до догляду за пацієнтами і допоміжними процедурами.
Спеціальних вимог немає
6.1.11 Форма інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу (Дивись додаток № 1).
6.1.12. Додаткова інформація для пацієнта і членів його родини.
Додаткової інформації немає.
6.1.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
- при відсутності ознак наявності каменя сечоводу або його самостійному
відходженні (за даними проведених діагностичних досліджень) формується нова
діагностична концепція;
- при виявленні ознак іншого захворювання, що вимагає проведення
діагностично-лікувальних заходів, при відсутності каменів сечоводів, пацієнт
переходить до протоколу ведення хворих з відповідними виявленими захворюваннями.
6.1.14. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.
6.1.15 Вартісні характеристики протоколу.
Вартісні характеристики протоколу визначаються відповідно до вимог нормативних
документів.
|