Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол ведення хворих на хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит

МКХ-10: N11

ВСТУП.

1.1. Область застосування.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит (N11)» призначений для застосування в системі охорони здоров’я України.

1.2. Нормативи посилання.
Галузевий стандарт, підготовлений з метою забезпечення виконання доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п. а 2), щодо розробки клінічних протоколів.

1.3. Загальні положення.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит (N11)» створений з метою нормативного забезпечення реалізації доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п. а 2).
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит (N11)» розроблений для вирішення наступних завдань:
- установлення однакових вимог до порядку профілактики, діагностики і лікування хворих із хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування і оптимізації медичної допомоги пацієнтам із хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, яка пропонується в медичних закладах і на території у рамках державних гарантій безкоштовної медичної допомоги.
Область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані нефрологічні та урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів з хронічним тубулоінтерстиціальний нефритом.

1.4. Ведення галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит».
Ведення галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит» здійснюється Харківським обласним клінічним центром урології і нефрології, 61037, м. Харків, пр. Московський, 195.

Лісовий Володимир Миколайович, професор, доктор медичних наук, директор Центру, тел. (0572) 26-31-55.

ДубінінМикола Сергійович, заступник директора з лікувальної роботи, тел. (0572) 26-10-55.

Андон’єва Ніна Михайлівна, к.мед.н., доцент, завідувач нефрологічним відділенням, тел. (0572) 26-13-00.

Система ведення передбачає взаємодію Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології з усіма зацікавленими організаціями.

1.5. Загальні питання.
Під терміном «хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит» розуміють всі хронічні захворювання нирок, при яких генералізовані чи локальні зміни в тубулоінтерстиціальній області переважають над гломерулярними або судинними ураженнями. Оскільки деяка ступінь тубулоінтерстиціальних змін існує при усіх ниркових захворюваннях, таке розрізнення може бути утруднене. Крім того, можлива одночасна наявність у хворого різних станів, які супроводжуються тубулоінтерстиціальним запаленням (таких, наприклад, як цукровий діабет, інфекція сечових шляхів). Сучасні дані свідчать, що від 30 до 50% випадків хронічної ниркової недостатності (ХНН) розвиваються внаслідок ТІН. Біля 20% випадків пов’язано з хронічним вживанням анальгетиків.
Хронічний пієлонефрит означає неспецифічний інфекційно-запальний процес, що протікає, в основному, в чашково-мисковій системі нирок та її тубулоінтерстиціальній зоні.
Етіологія і патогенез
У розвитку хронічного ТІН мають значення різноманітні етіологічні фактори, а саме лікарські засоби, метаболічні та імунні порушення, важкі метали, інфекції, злоякісні новоутворення, спадкові захворювання нирок. Однак існує велика група тубулоінтерстиціальних захворювань невизначеної етіології. Механізм дії лікарських засобів пов’язаний як з прямим токсичним впливом, так і з реакціями гіперчутливості. Важливе місце займають метаболічні розлади, етіологічне значення яких вище, ніж імунні порушення.
Основною морфологічною ознакою є лімфогістіоцитарна інфільтрація інтерстицію, склероз строми, виражена дистофія або атрофія канальців.
В основі розвитку хронічного пієлонефриту лежить інфікування миски, чашки та паренхіми нирки, зв’язані з місцевою дією бактерій, та відповідною запальною реакцією у вигляді вогнищево-деструктивних і вогнищево-гранулематозних процесів закінчуються рубцюванням ниркової тканини, що розповсюджуються при хронізації хвороби з ураженням усіх структур органу з прогресуючим зморщуванням нирки аж до уремії. При цьому бактеріальне ураження призводить до вогнищевої тубулоінтерстиціальної атрофії чашечок і склерозу коркового шару.
Клінічна картина
Визначається постійно прогресуючими канальцієвими розладами. Відносно швидкий розвиток водно-електролітних порушень (ацидоз, гіперкаліємія), порушення концентраційної функції нирок. Характерна поява протеїнурії, помірної гіпертонії. В іншому клінічна картина хронічного ТІН відповідає тій нозологічній формі, яка є основним етіологічним фактором. Такі, наприклад, як подагра, системний червоний вовчак, цироз печінки, мієлома, хвороба Шегрена і т.д.
Клінічні прояви хронічного пієлонефриту, такі як лихоманка, біль у попереку і животі, часто не визначені і суперечливі. Наявність в анамнезі інфекцій сечових шляхів (ІСШ) або рецидивуючого гострого пієлонефриту допомагають в постановці діагнозу. Патологічна урограма, на якій виявляється система розширених чашечок з рубцюванням тканин, лежать вище, дозволяє майже точно встановити діагноз.
Протеїнурія або відсутня, або буває мінімальною. Сечовий осад містить зернисті і лейкоцитарні циліндри, клітини ниркового епітелію, лейкоцити. При дослідженні ниркової функції можуть проявлятися порушення концентраційної функції і гіперхлореміний ацидоз ще до появи азотемії.
Діагностика

Для діагностики хронічного ТІН застосовують нефробіопсію (НБ), УЗД нирок, з лабораторних методів дослідження – показники імунологічного статусу, загальний аналіз крові, сечі, геморенальні проби, добова протеїнурія, загальний білок і фракції. Залежно від етіології ТІН, дослідження С-реактивного білка, імуноглобулінів, сечової кислоти, LE-клітини крові, антинуклеари, стернальна пункція, рентгенографія плоских кісток, ЕКГ, рентгенографія суглобів.
Для діагностики хронічного пієлонефриту застосовують: УЗД нирок, на якому виявляється деформація чашково-мискової системи; екскреторна урографія; нефробіопсія: рубцювання паренхіми з реакцією прилеглих сосочків з подальшою тубулоінтерстиціальною атрофією, розширенням чашок та склерозом кіркової речовини, що лежить над ними. З лабораторних методів дослідження додатково використовується бактеріологічний аналіз сечі на флору та чутливість до антибіотиків, мазки з уретри та піхви. При ремісії хронічного пієлонефриту має місце незначний сечовий осад та зниження концентраційної функції нирок. При загостренні хронічного пієлонефриту виявляється лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ. В сечовому осаді має місце протеїнурія, лейкоцитурія, циліндрурія. При бактеріологічному посіві сечі – ріст патогенної флори. При нирковій недостатності – підвищення рівня сечовини, креатиніну.

Загальні підходи до лікування ТІН

Лікування хронічного ТІН залежить від етіологічної причини захворювань.
Тактика лікування хворих з хронічним ТІН залежить від етіологічних причин і розвитку синдромів, які викликані тим чи іншим агентом, наприклад, гостра та хронічна ниркова недостатність, нефротичний синдром, канальцевий ацидоз, ТІН. Загальні заходи включають усунення нефротоксичної дії, якщо збережена функція нирок, пряме видалення токсину з кровотоку (діаліз, плазмоферез). У ряді випадків може бути показана комбінована терапія.
Найбільш важливі лікувальні заходи при хронічному пієлонефриті – це усунення обструкції та знищення бактерій у сечових шляхах. Антимікробна терапія.
При ремісії хронічного пієлонефриту хворим необхідне диспансерне спостереження, контроль аналізів сечі 1 раз на півроку, контроль рівня сечовини і креатиніну – 1 раз на рік. УЗД – 1 раз на рік.
При загостренні хронічного пієлонефриту з клінічними проявами пацієнт підлягає госпіталізації у стаціонар. Найбільш надійним методом лікування є антибактеріальна терапія в комплексі з іншими препаратами.
Якщо у хворих розвивається ХНН, необхідне лікування в умовах консервативної нефрології або замісної терапії.
Загальні підходи до профілактики ТІН
Профілактичні огляди
Диспансеризація
Вирішення питань соціальної реабілітації і трудової експертизи.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования