|
|
Характеристика вимог до протоколу надання медичної допомоги хворим на хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит
2.1. Модель клінічного випадку:
Хвороба – хронічний ТІН.
Ускладнення – ГНН, ХНН.
Код за МКХ-10 – N11.
2.1.1. Ознаки і критерії, що визначають модель пацієнта.
Клінічні симптоми: набряки, нудота, слабість, підвищення АТ, зменшення діурезу,
при хронічному пієлонефриті – біль у поперековій ділянці, підвищення температури,
підвищення АТ, слабкість.
2.2. Порядок включення пацієнта до протоколу:
- пацієнти з ТІН, хронічним пієлонефритом;
- стан хворого, що задовольняє критеріям і ознакам діагностики даної моделі
пацієнта.
2.3. Вимоги до амбулаторно-поліклінічної діагностики
2.4. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання
амбулаторно-поліклінічної діагностики:
- фізикальне обстеження включає збір анамнезу і скарг, огляд хворого, контроль
АТ;
- алгоритм біохімічних показників крові – підвищення рівня сечовини, креатиніну,
дизелектролітемія, ацидоз;
- алгоритм аналізу сечі – зниження концентраційної функції нирок, протеїнурія,
циліндурія, гематурія, лейкоцитурія;
- алгоритм УЗД – ознаки хронічного пієлонефриту;
- алгоритм бактеріологічного посіву сечі – ріст патогенної флори більше 100 тис.
мікробних тіл.
2.5. Вимоги до амбулаторно-поліклінічного лікування.
Спостереження в амбулаторно-поліклінічних умовах може проводитися після
стаціонарного обстеження, в період ремісії основного захворювання.
У випадку ремісії хронічного пієлонефриту проводиться диспансерне спостереження,
контроль аналізу сечі 1 раз на 6 місяців.
У випадку загострення або розвитку ХНН – госпіталізація в стаціонар.
2.6. Вимоги до стаціонарної діагностики
2.7. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання стаціонарної діагностики.
- Алгоритм аналізу крові при хронічному пієлонефриті – лейкоцитоз. Підвищення
рівня сечовини, креатинину.
- Алгоритм УЗД: залежить від етіології ТІН – це ознаки дифузної патології
паренхіми.
- Алгоритм біохімічних досліджень крові – водно-електролітні порушення, ацидоз,
гіперкаліємія, підвищення рівня азотемії, дизелектролітемія, диспротеїнемія.
- Алгоритм загальних аналізів сечі – коливання протеїнурії, зниження
концентраційної функції нирок, циліндрурія, гематурія, лейкоцитурія.
- Алгоритм нефробіопсії – дифузна лімфогістіоцитарна інфільтрація інтерстиція,
склероз строми, виражена дистрофія або атрофія епітелія канальців; при
хронічному пієлонефриті – рубцювання паренхіми, пошкодження сосочків з подальшою
тубулоінтерстиціальної атрофією, розширенням чашечок і склерозом коркової рідини.
- Алгоритм екскреторної урографії – деформація чашково-мискової системи.
- Алгоритм бактеріологічного посіву сечі – ріст патогенної флори більше 100 тис.
мікробних тіл.
2.8. Вимоги до стаціонарного лікування.
Показаннями до стаціонарного лікування є:
- неефективність амбулаторного лікування;
- погіршення стану хворого, лабораторних показників;
- гостра ниркова недостатність;
- необхідність замісної терапії при наростанні хронічної ниркової недостатності.
У всіх випадках розвитку хронічного ТІН показана госпіталізація до
нефрологічного або терапевтичного відділення для проведення диференціальної
діагностики етіологічних факторів, частина яких може бути виявлена і усунена (це
стосується, в першу чергу, лікарської дії і метаболічних порушень) з подальшим
зворотнім розвитком нефропатії.
У випадку загострення хронічного пієлонефриту, наявності хронічної ниркової
недостатності показане стаціонарне лікування. Надійним методом лікування є
антимікробна або супресивна терапія, а при розвитку ХНН – замісна терапія.
2.9. Вимоги до режиму праці, відпочинку і реабілітації.
Диспансерне спостереження
Проводиться в амбулаторно-поліклінічних закладах за місцем проживання хворого
дільничними терапевтами, що відповідають за нефрологію і сімейними лікарями.
Диспансерне спостереження проводиться щоквартально на 1-му році, надалі – 1 раз
на півроку та включає такі діагностичні дослідження:
- загальний аналіз сечі та крові;
- добова протеїнурія;
- біохімічні показники крові (сечовина, креатинін, загальний білок, електроліти);
- УЗД нирок;
- консультації фахівців: гінеколога, уролога, отоларинголога.
Лікувальні заходи включають:
- дієтотерапію;
- прийом антиагрегантів протягом одного місяця;
- ентеросорбенти за показаннями;
- інгібітори АПФ під контролем АТ.
Тривалість лікування визначається за необхідністю.
Тривалість диспансерного спостереження – 5 років. Критеріями зняття з
диспансерного обліку є нормальні показники сечі та крові протягом 5 років.
Санаторно-курортне лікування – за показаннями. Проводиться в період ремісії та
після виписки із стаціонару. Рекомендуються санаторії:
- «Шаян», м. Хуст;
- «Карпати», м. Мукачево;
- «Квітка поляни», м. Ужгород;
- «Сонячне Закарпаття», м. Волинець;
- «Кришталеве Джерело», «Синяк», «Поляна», м. Свалява;
- «Верховина», м. Міжгір’я.
Вирішення питання про соціально-трудову експертизу.
Профілактичні заходи включають санацію вогнищ хронічної інфекції; заборону
профілактичних щеплень.
2.10. Вимоги до відходу за пацієнтом і допоміжними процедурами.
Спеціальних вимог немає.
2.11. Форма інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу.
Див. додаток № 1.
2.12. Додаткова інформація для пацієнтів і членів його родини.
Додаткової інформації немає.
2.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
- при відсутності ускладнень хронічного ТІН у вигляді гострої та хронічної
ниркової недостатності (за даними проведених діагностичних досліджень)
формується нова діагностична концепція;
- при виявленні етіологічного фактору при розвитку хронічного ТІН пацієнт
переходить до протоколу ведення хворих з відповідним/виявленим захворюванням чи
синдромом;
- при відсутності ознак загострення та ХНН.
2.14. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.
2.15. Вартісні характеристики протоколу.
Вартісні характеристики визначаються відповідно до вимог нормативних документів.
|
|
