Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол лікування хворих на туберкульоз сечового міхура

МКХ-10: N 33.0

I. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.

«Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура» призначається для застосування на 2-му та 3-му рівні (районні тубдиспансери та туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних туберкульозних лікарень, обласні відділення позалегеневого туберкульозу) системи охорони здоров’я України.

II. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.

У цьому стандарті використані посилання на наступні документи:
- наказ МОЗ України № 26 від 14.02.1996 «Про удосконалення протитуберкульозної служби». – Київ, 1996 р.;
- наказ МОЗ України № 233 від 29.07.1996 «Про затвердження Інструкції щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз». – Київ, 1996 р.;
- Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом» № 79/2000 від 11.05.2000 р., м.Київ.

ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

«Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура» розроблений з метою поліпшення спеціалізованої медичної допомоги населенню України, комплексної профілактики, діагностики та лікування хворих на туберкульоз сечостатевої системи та її ускладнень, впровадження сучасних медичних технологій;
- оптимізації медичної допомоги хворим на туберкульоз сечової системи;
- забезпечення оптимальних об’ємів діагностичних та лікувальних заходів хворим на туберкульоз сечостатевих органів.

IV. ВЕДЕННЯ СТАНДАРТУ «Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура» здійснюється Інститутом урології АМН України, відділом запальних захворювань нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів: головний науковий співробітник – доктор мед. наук, професор Камишан Іван Семенович, тел. 216 67 31.

V. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ СЕЧОВОГО МІХУРА.

Розповсюдженість: у первинних хворих на туберкульоз нирок ознаки туберкульозного ураження сечового міхура, за даними Т.П. Мочалової (1976), виявлялись у 80%, за даними І.С.Камишана (2003) – у 70% з наступним розвитком мікроцистису у 11% та 6% відповідно. На сьогодні вже відомо, що в сечовій системі, в першу чергу, вражається туберкульозним процесом нирка, потім – сечовід і сечовий міхур. Туберкульоз сечового міхура – це ураження слизової оболонки міхура, котре розповсюджується із нирки лімфатичною системою низхідним шляхом на сечовід, потім – на сечовий міхур. Доказом цього факту є те, що туберкульозні горбики розташовуються біля вічка сечоводу на боці ураженої нирки.

Клінічна симптоматологія туберкульозу сечового міхура
Туберкульоз сечового міхура має виражену симптоматологію: часті, з больовим синдромом, сечовипускання як вдень, так і вночі, протягом тривалого часу, нетримання або неутримання сечі, больовий синдром в області сечового міхура.
Класифікація розвитку (перебігу) туберкульозу
1) інфільтративно-горбиковий;
2) горбиково-виразковий;
3) виразково-рубцьовий.
Перебіг туберкульозного запалення протікає без порушення резервуарної функції, з порушенням її, спастичний сечовий міхур, мікроцистис.

Діагностика туберкульозу сечового міхура

Загальні положення
У зв’язку з тим, що туберкульоз сечового міхура є вторинним по відношенню до нирки, в комплексному обстеженні таких хворих находить застосування усього комплексу сучасної урології та фтизіатрії. Діагностичне значення цистоскопії різні автори оцінюють по-різному. Патологічні зміни слизової оболонки сечового міхура виявлені І.С. Камишаном (2003) у 70% випадків. Вогнищеву гіперемію, дифузну гіперемію, виразки різного ступеня вираженості, патологічні зміни вічка сечоводу на боці ураження нирки. Кількість виявлення хворих з туберкульозними горбиками за останні 15 років різко зменшилась і складає 2,0-2,5% випадків, у той час як з виразками значно збільшилась. У складних випадках диференціації туберкульозу та пухлин рекомендується застосовувати аналіз сечі на атипові клітини та пункційну біопсію патологічного процесу сечового міхура.

Лікування туберкульозу сечового міхура

Загальні принципи

Консервативне лікування. Принципи консервативного лікування туберкульозу є загальноприйнятими у фтизіатрії та пов’язані з лікуванням туберкульозу нирки. Вибір методу місцевого лікування туберкульозу сечового міхура залежить від фази розвитку патологічного процесу в ньому та його функціонального стану. Для місцевого лікування туберкульозних циститів застосовують велику кількість різних антисептиків та протитуберкульозних препаратів (розчин метиленової синьки, колларголу, олії обліпихи, шипшини, введення антибіотиків, гормонів), озвучення сечового міхура ультразвуком, ендовезикальне лазерне опромінення, фізіотерапевтичні процедури. Більш складна проблема виникає при лікуванні спастичного посттуберкульозного сечового міхура – від застосування атропіну, альфа-адреноблокаторів до гідравлічного збільшення його ємкості.

Хірургічне лікування

Вибір методу хірургічного лікування при мікроциститі посттуберкульозної етіології є складним завданням і залежить від професійної підготовки лікаря – нефростомії, уретерокутанеостомії або цистостомії, видалення виразки, кишкової пластики.

VI. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТОКОЛУ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ.

6.1. Модель клінічного випадку: туберкульоз сечового міхура.
Код МКХ-10: А18.1 + N33.0
6.1.1. Ознаки і критерії діагностики захворювання:
- клінічні прояви туберкульозу сечового міхура: часті позиви на сечовипускання як вдень, так і уночі протягом тривалого часу;
- одночасне ураження туберкульозним процесом нирки;
- туберкульоз легень в анамнезі;
- ознаки туберкульозного запалення сечового міхура при цистоскопії (горбикові висипання).
До такої моделі захворювання слід віднести туберкульоз сечового міхура у фазі горбикового висипання.

6.1.2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога: всі хворі з вперше виявленим туберкульозом сечостатевої системи госпіталізуються в районні тубдиспансери, районні туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних туберкульозних лікарень, відділення позалегеневого туберкульозу при обласних та міських туберкульозних лікарнях.

6.1.3. Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту.
На 2-му та 3-му рівні медичної допомоги виконується повний обсяг діагностичних засобів, притаманних туберкульозу нирки.

6.1.4. Перелік медичних послуг додаткового асортименту.
У складних диференціально-діагностичних випадках необхідно виконати аналіз сечі на атипові клітини та пункційну біопсію сечового міхура.

6.1.5. Характеристика алгоритмів і особливості виконання медичних послуг.

До переконливих доказів туберкульозу сечового міхура відносяться:
- виявлення МБТ в сечі;
- наявність туберкульозного запалення нирки;
- наявність туберкульозних ознак сечоводу;
- наявність туберкульозних ознак сечового міхура;
- морфологічні ознаки туберкульозу сечового міхура.

До відносних показників туберкульозного запалення сечового міхура відносяться:
- перенесений туберкульоз інших органів (легень, кісток, лімфатичних вузлів);
- дизуричні прояви;
- виявлені ознаки хронічного неспецифічного запалення сечового міхура при цистоскопії;
- зниження резервуарної функції сечового міхура.
Інші дані переліку обсягу медичних послуг, включених до обов’язкового та додаткового асортименту, не дають достатніх доказів для внесення до протоколу «Туберкульоз сечового міхура», оскільки вони є неспецифічними показниками анатомічного та функціонального стану сечового міхура.
Загальний підхід до лікування туберкульозу сечового міхура.
Консервативне лікування проводиться у всіх з вперше виявленим туберкульозом сечової системи на загальних підставах із доповненням вищенаведених місцевих засобів лікування. Лікування проводиться протягом тривалого часу, залежно від виявлених змін патологічного процесу в нирці та анатомічних змін у сечовому міхурі.

Хірургічне лікування.
При загрозі розвитку мікроцистису можливе застосування хірургічних методів лікування: від нефректомії ураженої туберкульозом нирки, електрокоагуляції та видалення виразки сечового міхура до відведення сечі методом нефростомії, уретерокутанеостомії і кишкової пластики сечового міхура.

6.1.6. Можливі результати надання медичної допомоги.
Найбільш реальним засобом вирішення даної проблеми є рання діагностика туберкульозу сечостатевих органів. Передбачити можливі результати консервативного лікування можна тільки при початковій формі враження туберкульозним процесом сечового міхура. Після проведення курсу антибактеріального лікування протитуберкульозними препаратами досягається повне вилікування без залишкових явищ.
Інші форми туберкульозу сечового міхура ускладнюються посттуберкульозними анатомічними і функціональними змінами, котрі призводять хворих до інвалідизації різного ступеня.

6.1.7. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:
- відсутність скарг;
- досягнення розсмоктування туберкульозного процесу в сечовому міхурі без залишкових явищ;
- зменшення резервуарної функції сечового міхура різного ступеня аж до мікроцистису.

6.1.8. Рекомендації щодо подальшого, у разі необхідності, надання медичної допомоги хворому:
- проведення профілактичних курсів лікування протитуберкульозними препаратами в осінньо-весняний період, 2-3 роки;
- продовження лікування в амбулаторних умовах під наглядом лікарів протитуберкульозних диспансерів у разі необхідності.

6.1.9. Вимоги до дієтичного призначення та обмежень.
Немає.

6.1.10. Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації.
При стабілізації туберкульозного запалення без залишкових явищ розладу функції сечового міхура вимоги до режиму праці та відпочинку є загальними. У подальші роки диспансерного спостереження рекомендується:
а) санаторно-курортне лікування в умовах Південного узбережжя Криму;
б) при розвитку явищ мікроцистису хворі непрацездатні.

6.1.11. Вимога до інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу.
Лікар повинен поінформувати кожного хворого на туберкульоз сечового міхура про необхідність виконання протоколу надання медичної допомоги в умовах відділення позалегеневого туберкульозу з метою проведення правильного і в повному обсязі лікування, що дозволить не тільки вилікуватись, а й усунути можливість розвитку ускладнень та інвалідності.

6.1.12. Додаткова інформація для пацієнта та членів його родини.
Медичний працівник повинен пояснити хворому:
- що він є джерелом можливої інфікованості для оточуючих його членів родини;
- як передається туберкульоз від людини до людини;
- яке лікування призначене і на який термін;
- чому важливе проведення лікування в повному обсязі;
- які побічні дії протитуберкульозних препаратів;
- який можливий кінцевий варіант лікування.

6.1.13. Правила зміни вимог до використання протоколу:
- при відсутності виявлення туберкульозу сечових органів;
- при виявленні чи підозрі на інше захворювання, котре потребує діагностично-лікувальних заходів в інших відділеннях, хворі переходять до іншого протоколу ведення, згідно виявленого захворювання.

6.1.14. Вартісна характеристика протоколу.
Вартісна характеристика протоколу визначається згідно нормативних законів.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования