Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол лікування хворих на туберкульоз чоловічих статевих органів

МКХ-10: N51

I. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.

«Протокол лікування хворих. Туберкульоз чоловічих статевих органів» призначається для застосування на 2-му та 3-му рівні (районні тубдиспансери та туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних лікарень, обласні відділення позалегеневого туберкульозу) системи охорони здоров’я України.

II. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.

У цьому стандарті використані посилання на наступні документи:
- наказ МОЗ України № 26 від 14.02.1996 «Про удосконалення протитуберкульозної служби» – Київ, 1996 р.;
- наказ МОЗ України № 233 від 29.07.1996 «Про затвердження Інструкції щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз». – Київ, 1996 р.;
- Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо боротьбі з туберкульозом» № 79/2000 від 11.05.2000 р., м.Київ.

III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

«Протокол лікування хворих. Туберкульоз чоловічих статевих органів» розроблений з метою поліпшення спеціалізованої медичної допомоги населенню України, комплексної профілактики, діагностики та лікування хворих на туберкульоз сечостатевих органів та його ускладнень, впровадження сучасних медичних технологій;
- оптимізації медичної допомоги хворим на туберкульоз чоловічих статевих органів;
- забезпечення оптимальних об’ємів діагностичних та лікувальних заходів хворим на туберкульоз чоловічих статевих органів.

IV. ВЕДЕННЯ СТАНДАРТУ.

«Протокол лікування хворих. Туберкульоз чоловічих статевих органів» здійснюється Інститутом урології АМН України, відділом запальних захворювань нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів: головний науковий співробітник – доктор мед. наук, професор Камишан Іван Семенович, тел. 216 67 31.

V. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ.

Розповсюдженість. Туберкульоз чоловічих статевих органів відноситься до розповсюджених захворювань. Серед первинних хворих туберкульоз однієї нирки буває у 43,3%, двосторонній – у 12,2%, туберкульоз придатка яєчка односторонній – у 21,1%, двосторонній – у 10%, туберкульоз сечових та органів калитки – у 11,1% випадків. За даними зведеної таблиці багатьох авторів, наведених у монографії І.С. Камишана «Руководство по туберкулезу урогенитальных органов» (2003), частота ураження органів статевої системи у чоловіків складає: придатка яєчка – 59%, яєчка – 33%, передміхурової залози – 52%, сім’яних пухирців – 50%.

Етіологія та патогенез

Захворювання розвивається при потраплянні в організм людини МБТ. Туберкульозне запалення розвивається на фоні несприятливих загальних або місцевих факторів, котрі сприяють генералізації патологічного процесу. Гематогенний шлях проникнення МБТ у чоловічі статеві органи є не тільки підставою для їх ураження, а й обов’язковою умовою розвитку патологічного процесу.

Клінічна симптоматологія туберкульозу чоловічих статевих органів

У клінічній практиці зустрічаються два варіанти перебігу захворювання: гострий і хронічний, причому гострий варіант спостерігається у кілька разів частіше, ніж хронічний. Гостра форма захворювання чоловічих статевих органів виникає раптово і протікає з больовим синдромом та збільшенням у розмірах органів калитки на фоні високих показників температури тіла. Хронічна форма протікає поступово, без значного збільшення органів калитки і больового синдрому, а також без температури підвищення тіла. При обстеженні 413 хворих на туберкульоз чоловічих статевих органів найбільш розповсюдженими скаргами були: збільшення в об’ємі органів калитки – у 63%, больовий синдром – у 45%, біль у паховому каналі – у 33%, дизуричні явища – у 15%, біль в області промежини – у 21%, гемоспермія – у 3%.

Класифікація туберкульозу чоловічих статевих органів

Використовується наступна класифікація:
1) локалізація (туберкульоз придатка яєчка, передміхурової залози, сім’яних пухирців, уретри);
2) форма (бугоркова, кавернозно-блокована або дренуюча);
3) перебіг (гострий, хронічний);
4) фаза (інфільтрації, деструкції, розсмоктування, рубцювання, звапнення).
Спосіб підтвердження: бактеріологічне – МБТ+, МБТ- (сеча, гній із нориці, секрет передміхурової залози, еякулят); гістологічне – ГІСТ+, ГІСТ-, ГІСТ0 (не проводилось).

Діагностика туберкульозу чоловічих статевих органів

Комплекс діагностичних методів туберкульозу чоловічих статевих органів складається із детально зібраного анамнезу захворювання, візуального та пальцевого огляду зовнішніх та внутрішньотазових статевих органів, загальноклінічних (аналізи крові, сечі, секрету передміхурової залози, еякуляту), мікроскопічних та бактеріологічних пошуків МБТ у сечі, секреті передміхурової залози, еякуляті, виділяємого із нориць калитки, в операційному матеріалі, патоморфологічне дослідження пункційного та операційного матеріалу, туберкуліно-провокаційних проб, сонографії, рентгенологічних досліджень (оглядової та екскреторної урографії, уретроцистографії, везікулографії).

Лікування туберкульозу чоловічих статевих органів

Консервативне лікування
Основним методом лікування туберкульозу чоловічих статевих органів є комбінований, котрий складається із призначення 3-х або 4-х протитуберкульозних препаратів на 3 місяці з наступним, при необхідності, видаленням патологічного вогнища і продовженням консервативного лікування до 6-8 місяців.

Хірургічне лікування
Виконуються наступні операції: епідидімектомія, орхектомія, резекція придатка яєчка та яєчка. Операції з видалення передміхурової залози при туберкульозі не виконуються. При посттуберкульозній стриктурі сечовивідника – пластичні операції з відновлення сечовипускання.

VI. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТОКОЛУ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ.

6.1. Модель клінічного випадку: туберкульоз чоловічих статевих органів.
Код за МКХ-10: А18.1 + N51.

6.1.1. Ознаки і критерії діагностики захворювання:
- клінічні прояви туберкульозу чоловічих статевих органів: гострий початок хвороби із збільшенням у розмірах органів калитки з больовим синдромом та підвищенням температури тіла;
- критерії діагностики: довготривалий латентний перебіг хвороби; гнійна нориця в області калитки, збільшення в розмірах придатка яєчка і яєчка, придаток яєчка спаяний з яєчком, бугристість придатка яєчка та потовщення сім’явиносного протоку, позитивна реакція Манту, туберкульоз легень в анамнезі, можливе одноразове ураження туберкульозом нирки та чоловічих статевих органів як зовнішніх, так і внутрішньотазових статевих залоз, неефективність лікування неспецифічними антибактеріальними препаратами, виявлення МБТ у сечі, соку передміхурової залози та відділяємого із нориці калитки.
З такою моделлю захворювання слід віднести: гострий або хронічний туберкульоз придатка яєчка, кавернозно-дренуюча форма в фазі деструкції, МБТ+ (гній із нориці калитки), ГІСТ+ (операційний матеріал після видалення придатка яєчка).

6.1.2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога: усі хворі з вперше виявленим туберкульозом чоловічих статевих органів госпіталізуються в районні тубдиспансери, районні туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних туберкульозних лікарень, відділення позалегеневого туберкульозу при обласних та міських туберкульозних лікарнях.

6.1.3. Перелік та обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту.
На 2-му та 3-му рівні медичної допомоги виконуються наступні обов’язкові діагностичні дослідження: огляд зовнішніх та внутрішньотазових чоловічих статевих органів, загальні аналізи крові та сечі, бактеріоскопія та бактеріологічне дослідження на МБТ сечі, соку передміхурової залози, еякуляту та виділяємого із нориці калитки, реакція Манту, функціональні показники нирки і печінки, сонографія, оглядова та екскреторна урографія, рентгенографія легень.

6.1.4. Перелік медичних послуг додаткового асортименту.
У складних випадках перебігу хвороби обов’язковий перелік медичних послуг доповнюється пункційною біопсією зовнішніх або внутрішньотазових статевих органів з морфологічним дослідженням, везикулографією.

6.1.5. Характеристика алгоритмів і особливості виконання медичних послуг.
До переконливих доказів туберкульозу чоловічих статевих органів відносяться:
- виявлення МБТ в сечі;
- виявлення МБТ в соку передміхурової залози, еякуляті, виділяємого із нориці калитки;
- туберкульоз легень або нирки в анамнезі;
- морфологічні ознаки туберкульозного запалення при дослідженні біопсійного або операційного матеріалу.

До відносних показників туберкульозу чоловічих статевих органів відносяться:
- перенесений туберкульоз інших органів (легень, кісток, лімфатичних вузлів);
- анатомічні зміни придатка яєчка;
- довготривалий перебіг захворювання;
- неефективність неспецифічних антибактеріальних препаратів;
- наявність нориці в області калитки;
- позитивна реакція Манту.

Інші дані переліку обсягу медичних послуг, включених до обов’язкового та додаткового асортименту, не дають достатніх доказів для внесення захворювання до протоколу «Туберкульоз чоловічих статевих органів», оскільки вони є неспецифічними показниками змін анатомічного та функціонального стану чоловічих статевих органів.

Загальний підхід до лікування туберкульозу чоловічих статевих органів
Консервативне лікування проводиться на початку захворювання в інтенсивному режимі із застосуванням 3-х або 4-х протитуберкульозних препаратів протягом до 3-х місяців з наступною, при необхідності, операцією на статевих органах та продовженням хіміотерапії до 6-8 місяців. При ураженні внутрішньотазових статевих залоз лікування може складати від 8 до 12 місяців.

Хірургічне лікування
При деструктивній фазі патологічного процесу виконуються наступні операції: епідидімектомія, орхектомія, резекція головки придатка яєчка і яєчка.

6.1.6. Можливі результати надання медичної допомоги.
Найбільш реальним засобом рішення даної проблеми є рання діагностика туберкульозу чоловічих статевих органів. Передбачити можливі результати консервативного лікування можливо тільки у випадках, коли туберкульозний процес знаходиться у фазі інфільтрації. При проведенні консервативного лікування в повному обсязі досягається розсмоктування патологічного процесу. При деструктивній формі захворювання показане хірургічне лікування.

6.1.7. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:
- відсутність скарг;
- досягнення розсмоктування патологічного процесу;
- зниження або повна відсутність сперматозоонів в еякуляті;
- зниження потенції.

6.1.8. Рекомендації щодо подальшого, в разі необхідності, надання медичної допомоги.
Продовження консервативного лікування протитуберкульозними препаратами в амбулаторних умовах під наглядом тубдиспансера.

6.1.9. Вимоги до дієтичного призначення і обмежень.
Немає.

6.1.10. Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації.
При стабілізації туберкульозного запалення вимоги до режиму праці та відпочинку є загальними:
- проведення профілактичних курсів лікування при подальшому диспансерному нагляді тубдиспансера;
- санаторно-курортне лікування в умовах Південного узбережжя Криму.

6.1.11. Вимога до інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу.
Лікар повинен поінформувати кожного хворого на туберкульоз чоловічих статевих органів про необхідність виконання протоколу надання медичної допомоги в умовах відділення позалегеневого туберкульозу з метою проведення правильного та в повному обсязі лікування, що дозволить не тільки вилікуватись, а й усунути розвиток ускладнень.

6.1.12. Додаткова інформація для пацієнта та членів його родини.
Медичний працівник повинен пояснити хворому:
- що він є джерелом можливої інфікованності для оточуючих його членів родини;
- як передається туберкульоз від людини до людини;
- яке лікування призначене і на який термін;
- чому важливе проведення лікування в повному обсязі;
- які побічні дії протитуберкульозних препаратів;
- який можливий кінцевий варіант лікування.

6.1.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
- при відсутності виявлення туберкульозу чоловічих статевих органів;
- при виявленні або підозрі на інше захворювання, котре потребує діагностично-лікувальних заходів в інших відділеннях, хворі переходять в інший протокол ведення згідно виявленому захворюванню.

6.1.14. Вартісна характеристика протоколу.
Вартісна характеристика протоколу визначається згідно нормативних протоколів.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання