Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Педиатр

Этапная неотложная помощь детям

Черепно-мозговая травма

Общая информация

В.І. Снісарь, Л.М. Тесленко


Неврологічна оцінка потерпілого дозволяє визначити природу ушкодження мозку і дає точку відліку для з’ясування динаміки патологічного процесу: поліпшення чи погіршення стану пацієнта. Для цього неоціненне значення має шкала ком Глазго. Реанімаційні заходи у пацієнтів із черепно-мозковою травмою насамперед спрямовані на підтримку роботи серця і легень, оскільки ефективність лікування травми мозку залежить від запобігання розвитку вторинних ішемічних чи гіпоксичних ушкоджень.

 

Клиническая картина

1. Анамнез травми.
2. Клініка і неврологічна оцінка потерпілого з черепно-мозковою травмою.
3. Механізм ушкодження: розміри, поверхня, характеристика пошкоджуючого агента.
Симптоми: утрата свідомості, сомнолентність, блідість, блювання, дратівливість, неадекватна поведінка, судоми, атаксія, слабкість, головний біль, парестезія, амнезія, порушення зору, прогресування чи регрес захворювання.

Фізикальні обстеження: повне обстеження голови, шиї і хребта: набряклість, асиметрія, мацерації, контузії, гематоми, рино- чи оторея, гемотимпаніт, тризм жувальних м’язів, біль при пальпації.

Клінічне обстеження:
• визначення ступеня порушення свідомості;
• тривалість світлого проміжку;
• головний біль;
• порушення інервації зіниць;
• порушення тонусу м’язів кінцівок;
• порушення тонічних рефлексів;
• характер зміни глибоких і шкірних рефлексів;
• порушення дихання (центральний чи периферичний тип).
У коматозних пацієнтів:
• реакція на больові подразники;
• реакція зіниць на світло;
• рогівкові і глоткові рефлекси, судоми.

 

Классификая и примеры формулировки диагноза
Класифікація
Черепно-мозкові травми поділяють на*:
1. Струс мозку
2. Забій мозку легкого ступеня тяжкості
3. Забій мозку середнього ступеня тяжкості
4. Забій мозку важкого ступеня тяжкості
5. Стискання мозку на фоні його забою
6. Стискання мозку без його забою
* Назарова І.П. Важка черепно-мозкова травма як екстремальний стан організму//Вісник інтенсивної терапії. – 2000. – № 3. – С. 14.

За ступенем тяжкості стану ЧМТ може бути:
Мінімальна травма:
(оцінка за шкалою ком Глазго – 15 балів) збережена свідомість, відсутність амнезії, дратівливості, вогнищевої неврологічної симптоматики, судом, не пальпуються втиснені уламки черепу.
Травма середнього ступеня: (14-15 балів) короткочасна втрата свідомості
(1-5 хв), амнезія на момент травми, порушення стійкості і пам’яті, головний біль і блювання, відсутня вогнищева неврологічна симптоматика і не пальпуються уламки кісток черепа.
Помірна травма (8-13 балів).
Тяжка травма (5-8 балів).
Критична травма (3-4 бали): тривале знепритомнення, вогнищева неврологічна симптоматика, посттравматичні напади, внутрішньочерепні ушкодження за даними комп’ютерної томографії (КТ).
Діагностика

Таблиця 1. Шкала ком Глазго

Таблиця 2. Шкала глибини коматозного стану Глазго-Пітсбург

Кома 1 ст. – втрата свідомості супроводжується моторним порушенням, що переходить в різке зниження рефлекторної діяльності. Пацієнти лежать із заплющеними очима, міміка відсутня, захисні рефлекси збережені.

Кома 2 ст. – рефлекси більш пригнічені, м’язи більш розслаблені, при слабких зовнішніх подразниках – тонічні судоми.

Кома 3 ст. – згасання всіх рефлекторних реакцій, відсутність ковтання, повна нерухомість, очі заплющені, очні яблука нерухомі. Регуляція дихання, кровообігу, температури тіла – збережена.

Кома 4 ст. – відсутність рефлекторної і припинення вегетативної регуляції, гіпотермія, зниження артеріального тиску.

Таблиця 3. Модифікована шкала ком Глазго для немовлят і дітей

 

Диагностика

Рентгенологічне обстеження дитини
Проводиться вслід за первинною реанімацією і стабілізацією стану постраждалої дитини. Комп’ютерна томографія часто є єдиною нейрорадіологічною діагностичною процедурою, яка виконується у дітей з тяжкою черепно-мозковою травмою.

Показання для КТ:
• порушення і тривала втрата свідомості;
• персистуючий головний біль;
• блювання;
• амнезія;
• вогнищева неврологічна симптоматика;
• механізм травми високого ризику – проникаюча травма, вдавлені базилярні переломи;
• судоми;
• гематоми скальпа.

 

Лечение

Надання допомоги дітям із тяжкою черепно-мозковою травмою

Етап А – на місці події
1. Укласти постраждалу дитину горизонтально з урахуванням імовірності травми шийного відділу хребта.
2. Провести легке розгинання голови для стабілізації шиї і досягнення прохідності дихальних шляхів.
3. Оцінити стан дитини. Звернути увагу на її дихання, частоту серцевих скорочень.
4. Провести реанімаційні заходи при порушеннях з боку дихання і роботи серця.
5. Оцінити рівень порушення свідомості за шкалою ком Глазго.
6. Організувати і забезпечити екстрену госпіталізацію у відділення інтенсивної терапії.

Етап В – відділення інтенсивної терапії
1. Оцінити стан за системою АВС: наявність обструкції дихальних шляхів (А), порушення дихання (В) і кровообігу (С).
2. При порушенні дихання забезпечити адекватну штучну вентиляцію легень.
3. Неврологічна оцінка потерпілого. Визначення глибини коми за шкалою Глазго.
4. Забезпечити венозний доступ.
5. Почати протишокову терапію під контролем артеріального тиску, центрального венозного тиску (ЦВТ).
6. Консультація вузьких спеціалістів:
ЛОР – оцінка обсягу ураження ЛОР-органів, при необхідності – зупинка носової кровотечі, ліквореї;
окуліст – оцінка стану очного дна і цілісності очних середовищ;
хірург, травматолог – визначення супутньої гострої хірургічної патології і вирішення питання про необхідність екстреного хірургічного втручання;
нейрохірург – проведення первинної хірургічної обробки, визначення показань для проведення КТ.
7. Гормонотерапія. Глюкокортикоїдна терапія використовується із протинабряковою метою. Доцільно у перші 2 доби до комплексу лікувальних заходів включити дексазон (0,5-2 мг/кг кожні 4 години в/м чи в/в).
8. Інфузійна терапія (див. розділ «Інфузійна терапія»).
9. Дегідратаційна терапія повинна проводитися під контролем внутрішньочерепного тиску (ВЧТ). Якщо в неврологічному статусі дитини наростають симптоми набряку головного мозку, з метою дегідратації використовують петльові діуретики – фуросемід 1% розчин у дозі 1,0-2,0 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг) в/в струминно і/чи манітол за методикою нормоволемічної дегідратації, коли дозування осмодіуретика контролюють за величиною осмолярності плазми. Її рівень 300-310 мосм/л звичайно забезпечує достатній градієнт дегідратації мозку і зниження ВЧТ.
10. Барбітурати при черепно-мозковій травмі здатні знижувати рівень ВЧТ, однак мають кардіодепресивну дію і пригнічують дихання. Тіопентал натрію вводять у дозі 1-3 мг/кг у вигляді 1% розчину внутрішньовенно.

 

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования