Анафилактический шок

Общая информация

В.І. Снісарь, В.І. Оксенюк

Анафілактичний шок є перерозподільним типом шоку і частіше виникає у дітей з несприятливим алергічним анамнезом та атопічними захворюваннями і визначається як аномальна імунна реакція швидкого типу з декомпенсованим порушенням гемодинаміки. 

Етіологія – антиген може потрапляти в організм будь-яким шляхом: парентерально (уведення медикаментів), орально (алергени їжі), інгаляційно, місцево (укуси комах, змій).

Патогенез – під впливом взаємодії алергену й антитіла відбувається масивний викид первинних медіаторів анафілаксії (гістаміну, ацетилхоліну, серотоніну, повільно реагуючої субстанції анафілаксії) з наступною активацією протеолітичних систем крові (кінінової, тромбінової, фібринолітичної). Патофізіологічна реакція полягає в порушенні мікроциркуляції, зниженні системного артеріального тиску, депонуванні крові в портальній системі, бронхоспазмі, розвитку набряку гортані, легень, мозку.

Клиническая картина

Лечение

Надання невідкладної допомоги
Етап А
1. Негайно припинити подальше надходження алергену в організм!
2. Дитину укласти на бік, щоб уникнути асфіксії в результаті аспірації блювотних мас, западіння язика.
3. При відсутності блювання пацієнта укласти на спину з припіднятим нижнім кінцем. 
4. Забезпечити доступ свіжого повітря, прохідність дихальних шляхів. Зігріти пацієнта, обкласти грілками.
5. Підшкірно ввести 0,1% розчин адреналіну 0,05-0,1 мл/рік життя, але не більше 1 мл. Уведення препарату повторити через 15-20 хв. 
6. При внутрішньом’язовому введенні алергену чи укусі варто накласти джгут проксимальніше місця уведення (якщо можливо!) на 25-30 хвилин, а місце ін’єкції обколоти 0,1% розчином адреналіну (0,3-0,5 мл), розведеного в 3-5 мл 0,9% розчину NaCl.
7. Гормони не є засобами виведення із шоку, але, з огляду на всі їхні механізми дії, доцільне в/в чи в/м уведення преднізолону (0,1-0,2 мл/кг) чи гідрокортизону (4-8 мг/кг) кожні 4-6 годин.
8. Терміново госпіталізувати дитину.
Етап Б 
1. Дитину укласти на бік, щоб уникнути асфіксії в результаті аспірації блювотних мас, западіння язика. При відсутності блювання пацієнта укладають на спину з припіднятими нижніми кінцівками. 
2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
3. Оксигенотерапія через лицьову маску чи носові катетери.
4. Пункція і катетеризація периферичної вени.
5. Якщо системний артеріальний тиск низький, внутрішньовенно ввести 0,1% розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг (0,05-0,1 мл/рік життя в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Уведення препарату повторюють через 15-20 хв. 
6. Внутрішньовенно ввести преднізолон 3-5 мг/кг чи гідрокортизон (4-8 мг/кг). Повторювати кожні 4-6 годин.
7. Почати внутрішньовенну інфузію колоїдних (не білкових!) кровозамінників (розчинів гідроксиетилкрохмалю, реополіглюкіну) чи 0,9% розчину хлориду натрію (15-20 мл/кг).
8. Стежити за прохідністю дихальних шляхів і при необхідності – негайно увести повітровід.
9. Викликати анестезіолога.
Етап В
1. При відсутності серцевої діяльності або її неефективності – закритий масаж серця і штучне дихання. 
2. Забезпечити і стежити за прохідністю дихальних шляхів, при необхідності – негайно увести повітровід чи зробити інтубацію трахеї. Дихання 100% киснем.
3. Внутрішньовенно ввести адреналін у дозі 5 мкг/кг із наступною підтримуючою тривалою в/в інфузією розчину адреналіну в дозі 0,5-1 мкг/кг/хв, до стабілізації АТ.
4. Внутрішньовенна інфузія осмотично-активних колоїдно-кристалоїдних розчинів (поєднання реополіглюкіну, глюкози і розчину натрію хлориду).
5. Димедрол – 1% розчин 1-2 мг/кг ваги тіла в/в.
6. Еуфілін – 2,4% розчин 5 мг/кг або його аналоги внутрішньовенно. 
7. Норадреналін – 0,2% розчин 1-5 мкг/кг в/в при наявності гіпотензії.
8. Симптоматичні засоби при наявності показань: глюкокортикоїди – 5 мг/кг маси тіла по преднізолону в/в, атропін, новодрін, допамін.
9. Цілодобовий контроль усіх фізіологічних параметрів – кардіомоніторинг, пульсоксиметрія. 
10. Апаратна ШВЛ при неефективності дихання, кровообігу. 

Примітки:
• Консультації фахівців за показаннями (алерголога, невролога, кардіолога, нефролога). 
• На всіх этапах надання допомоги дитині обов’язкова регістрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних заходів. 
• Контролювати температуру тіла дитини і при необхідності забезпечити додаткове зігрівання.
• Усіх пацієнтів з анафілактичним шоком необхідно госпіталізувати, тому що перебіг шоку може бути хвилеподібним.
• Виписують дитину зі стаціонару не раніше 10-го дня через можливість розвитку міокардиту, гломерулонефриту, сироваткової хвороби, енцефаліту.