|
|
Перегревание
Общая информацияВ.І. Слива, О.В. Ткачов
Етіологія: підвищена температура навколишнього середовища, прямий вплив сонячних променів.
Порушенню механізмів терморегуляції сприяють:
• недостатність питного режиму;
• розвинена підшкірно-жирова клітковина;
• перенесена пологова черепно-мозкова травма;
• наявність кістофіброзу підшлункової залози.
Патогенез: при перегріванні спостерігаються порушення водно-електролітного обміну (дегідратація, втрата електролітів), ЦНС, кровообігу, дихання. Клиническая картина
Клініка:
1. Тепловий спазм – спазми м’язів кінцівок, при дефіциті натрію температура тіла може бути нормальною.
2. Теплове виснаження – підвищена нервова збудливість, тремор кінцівок, судоми, сопор, вододефіцитне зневоднення.
3. Тепловий або сонячний удар – утрата свідомості і припинення потовиділення:
– асфіктична форма: переважає пригнічення дихального і судиннорухового центру;
– паралітична форма: кома спочатку супроводжується судомами, що повторюються кожні 3-5 хв, потім рідше, з переходом у мляву кому;
– психопатична форма: розлад свідомості у вигляді марення, галюцинацій, судом, паралічу, виявляється через 5-6 годин після початку теплового удару.
Прогностично несприятливі симптоми:
• Припинення потовиділення.
• Підвищення температури тіла.
• Суха і гаряча на дотик шкіра.
• Утрата свідомості.
• Швидке наростання розладу частоти і ритму дихання і пульсу. Лечение
Етап А
1. Помістити потерпілого в тінь чи у холодне приміщення.
1. Звільнити шию і груди від стискаючого одягу.
2. Забезпечити доступ свіжого повітря.
3. Фізичні методи охолодження: покласти холодні компреси на голову, шию, ділянку грудей (припинити при зниженні температури тіла до 38,5
оС).
4. Якщо пацієнт притомний – напоїти: вода, сольовий розчин (0,5 чайної ложки натрію хлориду і натрію гідрокарбонату + 2 столові ложки цукру на 1 літр води), регідрон, глюкосолан чи мінеральні води (можна фруктові соки). Припинити відпоювання при зникненні спраги і відновленні годинного діурезу.
5. При втраті свідомості – забезпечення прохідності дихальних шляхів, при необхідності – ШВЛ. Оксигенотерапія (за можливості).
6. Госпіталізація при сполученні перегрівання з діареєю і соледефіцитним зневоднюванням чи при виникненні протягом 1 години спостереження негативних клінічних ознак.
Антипіретики не застосовують.
Етап Б
1. Оксигенотерапія.
2. При судомах: седуксен 0,5% розчин у дозі 0,05-0,1 мл/кг (0,3-0,5 мг/кг) в/м, аміназин 2,5% розчин у дозі 0,02 мл/кг в/м.
3. Інфузійна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію – 20-30 мл/кг/годину.
4. При прогресуванні порушень дихання і кровообігу: інтубація і переведення на ШВЛ (атропін не застосовувати!).
|
|
