|
Менингококовая инфекция
Общая информацияДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ТА ЛІКУВАННЯ
Локалізовані форми менінгококової інфекції
НАЗОФАРИНГІТ
Клінічні діагностичні критерії:
– початок захворювання гострий, температура тіла – від нормальної до фебрильної, триває до 3 днів;
– помірні симптоми загальної інтоксикації;
– гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.
Параклінічні дослідження:
– загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз);
– бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки (на менінгокок).
Лікування:
– антибактеріальна терапія: рифампіцин у дозі 10 мг/кг/добу протягом 3-5 днів або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин), хлорамфенікол.
– місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.
ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ
Клінічні діагностичні критерії:
– захворювання частіше починається гостро, раптово, різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем, характерні повторне блювання, виражена гіперестезія;
– відмічається ригідність м’язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;
– у дітей раннього віку відмічається симптом підвішування (симптом Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад;
– у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором;
– судоми частіше клоніко-тонічного характеру; вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.
Параклінічні дослідження:
– виділення культури менінгокока з: носоглотки, крові, спинномозкової рідини;
– візуальна мікроскопія мазка крові та ліквору – «товста крапля крові» та ліквору;
– латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока);
– загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом формули вліво, підвищення ШЗЕ);
– дослідження спинномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівня білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівня глюкози, підвищений тиск).
ЛІКУВАННЯ
Догоспітальний етап лікування:
– антибактеріальна терапія – левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг
(разова доза) в/в;
– глюкокортикоїди – у дозі 1-3 мг/кг за преднізолоном, при шоці – 3-5 мг/кг;
– інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами – за наявності шоку;
– антипіретики;
– фуросемід – по 1-2 мг/кг;
– при судомах – діазепам.
Стаціонарний етап лікування:
– забезпечення венозного доступу;
– антибактеріальна терапія: бензилпеніцилін по 300-500 тис. ОД/кг/добу, вводити кожні 4 години; антибіотики резерву: цефтриаксон у дозі
100 мг/кг/добу, цефотаксим – по 200 мг/кг/добу; за наявності ІТШ – левоміцетин сукцинат у дозі 100 мг/кг/добу – до виведення із шоку;
– дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких та тяжких формах із застосуванням глюкозосольових колоїдних розчинів;
– ацетазоламід (діакарб) + аспаркам; дозу підбирають залежно від вираженості гіпертензійного синдрому;
– посиндромну терапію проводять відповідно до наявних синдромів, які лікують згідно з відповідними протоколами лікування;
– у період реконвалесценції застосовують ноотропні препарати, вітаміни групи В.
|
|