|
Ветряная оспа
Общая информацияВітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі, спричинене вірусом родини герпес-вірусів (Varicella zoster) і характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу на шкірі та слизових оболонках. Клиническая картинаКлінічні критерії:
Типові форми вітряної віспи:
– інкубаційний період триває від 11 до 21 дня;
– захворювання розпочинається гостро: з підвищення температури тіла (висота температурної кривої визначається тяжкістю перебігу хвороби) та з появи висипу;
– іноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються продромальні явища у вигляді субфебрильної температури тіла, в’ялості, відсутності апетиту та появи «раш-висипу» (скарлатиноподібного, еритематозного, короподібного);
– вітряний висип з’являється одночасно з підвищенням температури тіла чи на декілька годин пізніше, спочатку утворюються невеликі плями, які швидко перетворюються на папули та везикули; везикули зазвичай однокамерні;
– висип розташований на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, волосистої ділянки голови, рідше – на слизових оболонках рота, дихальних шляхів, очей, зовнішніх статевих органів;
– висип може супроводжуватися свербінням;
– на слизових оболонках елементи висипу швидко мацерують із утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів;
– на шкірі пухирці поступово підсихають та вкриваються кірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація,
в рідкісних випадках – рубчики;
– процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні, протягом
2-4 днів, рідко – до 7-9 днів, тому спостерігається несправжній поліморфізм висипу;
– кожне нове висипання супроводжується новим підвищенням температури тіла.
Атипові форми вітряної віспи:
– рудиментарна форма розвивається у дітей із залишковим імунітетом чи після введення в період інкубації імуноглобулінів плазми крові. З’являється нерясна папульозна висипка з поодинокими дрібними пухирцями на тлі нормальної температури тіла;
– для пустульозної форми типовим є утворення на місці пухирців пустул із гнійним вмістом, захворювання супроводжується високим рівнем інтоксикації, після відпадання кірочок часто залишаються рубці;
– при бульозній формі поряд із типовими везикулами з’являються великі, діаметром до 2-3 см, пухирі з в’ялою покришкою і каламутним вмістом, пухирі можуть лопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь. Після епітелізації останніх нерідко залишається бурувата пігментація;
– геморагічна форма розвивається у виснажених, ослаблених хворих, які страждають на гемобластоз, геморагічний діатез, сепсис або тривалий час отримували глюкокортикостероїди чи цитостатики, у них на 2-3-й день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки мають чорний колір; можливі крововиливи у шкіру та слизові оболонки, носові кровотечі;
– гангренозна форма розвивається у виснажених хворих, при поганому догляді; при цій формі захворювання поряд із типовим висипом з’являються пухирці з геморагічним вмістом та значною запальною реакцією довкола них; у подальшому утворюється кров’яний («чорний») струп, після відторгнення якого з’являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним дном і підритими краями;
– генералізована або вісцеральна форма зустрічається у новонароджених або дітей старшого віку з імунодефіцитними станами чи у тих, які довго отримували глюкокортикостероїди. При цьому спостерігається специфічне ураження внутрішніх органів.
ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– загальний аналіз крові (лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШЗЕ);
– під час мікроскопії мазків із елементів висипу, які забарвлені срібленням за Морозовим, виявляють тільця Арагао (скупчення вірусу);
– РФА дозволяє виявити антиген вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул;
– для серологічного дослідження використовують парні сироватки; діагностичним вважається наростання титру у 4 рази і більше протягом 10-14 діб; дослідження проводять за допомогою РЗК, РНГА, ІФА, РІА. ЛечениеПри легких та середньотяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, змащують везикули 1% розчином брильянтового зеленого, 1-2% розчином калію перманганату або іншими антисептичними засобами, після їжі полощуть рот 5% розчином борної кислоти, слабким розчином перманганату калію, фурациліну чи кип’яченою водою.
Етіотропна терапія
Засобом етіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір. Препарат показаний для:
– пацієнтів із онкогематологічними захворюваннями;
– реципієнтів органів, кісткового мозку;
– хворих, які отримують кортикостероїдні препарати;
– дітей з вродженими Т-клітинними імунодефіцитами;
– пацієнтів із ВІЛ-інфекцією;
– хворих із вродженою вітряною віспою;
– пацієнтів із вітряною віспою, ускладненою ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;
– хворих із тяжкими формами вітряної віспи.
Крім ацикловіру, при вітряній віспі ефективними є такі препарати, як валацикловір, фамцикловір, ганцикловір.
Противірусну терапію призначають із першого дня захворювання. Доза ацикловіру становить 10-30 мг/кг маси тіла тричі на добу при парентеральному введенні у дітей першого року життя і 500 мг/м2 поверхні тіла тричі на добу у дітей віком від 1 року. Курс лікування триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу. Імунокомпетентним дітям віком від 2 років та підліткам при тяжких формах хвороби ацикловір можна призначати всередину: разова доза для дітей віком 2-6 років становить 400 мг, від 6 років – 800 мг, кратність прийому становить 4 рази на добу.
При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у новонароджених та дітей першого року життя, можливе використання внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну щодня у дозі 0,4 г/кг маси тіла (3-5 уведень на курс) чи специфічного варицелозостерного імуноглобуліну у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.
Ускладнення
– Енцефаліти – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Мієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Енцефаломієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Полінейропатія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Неврит зорового нерва – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Серозний менінгіт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Гостра тромбоцитопенія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Крововилив у наднирники – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Несправжній круп – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Пневмонія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Бактеріальні ускладнення: флегмона, абсцес, імпетиго, бульозна стреп-тодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт, кератит, стоматит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Сепсис – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Артрит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Остеомієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Нефрит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354
|
|