|
Острые вирусные гепатиты А, В, С
Общая информацияВірусні гепатити – це інфекційні захворювання, пов’язані з ураженням печінки та розладом обміну речовин, спричиняються вірусами А, В, С, D, E і мають ентеральний та парентеральний шляхи передачі. Клиническая картинаКлінічні критерії:
Вірусний гепатит А:
– епіданамнез – контакт із хворим, який має жовтяницю, протягом останніх
15-45 днів до захворювання; сезонність (літо-осінь), можливість групових спалахів;
– гострий початок захворювання;
– симптоми інтоксикації;
– короткий (3-7 днів) переджовтяничний період найчастіше за грипозним та диспепсичним варіантом;
– темна сеча;
– знебарвлений кал;
– поліпшення самопочуття хворих із моменту появи жовтяниці;
– збільшення та болючість при пальпації печінки.
Вірусний гепатит В:
– епіданамнез – наявність парентеральних маніпуляцій протягом останніх 2-6 місяців, переливання препаратів крові, відвідування стоматолога з екстракцією зубів тощо; можливість трансплацентарної передачі вірусу, або під час пологів;
– поступовий розвиток хвороби;
– тривалий переджовтяничний період (від 5-7 днів до 3 тижнів) частіше за артралгічним, астеновегетативним або змішаним варіантом;
– можливі різні алергічні прояви;
– темна сеча;
– знебарвлений кал;
– жовтяниця з наростанням симптомів інтоксикації;
– тривала гепатоспленомегалія.
Вірусний гепатит С:
– епіданамнез – наявність даних про переливання препаратів крові, трансплантацію органів, проведення сеансів гемодіалізу;
– поступовий розвиток хвороби;
– незначні прояви інтоксикаційного синдрому;
– незначно виражена жовтяниця;
– часто відсутня жовтяниця;
– збільшення розмірів печінки. Классификая и примеры формулировки диагнозаКритерії тяжкості:
– вираженість інтоксикаційного синдрому;
– інтенсивність жовтяниці;
– збільшення печінки;
– рівень загального білірубіну в сироватці крові, співвідношення фракцій білірубіну;
– активність печінкових ферментів АлАТ, АсАТ;
– рівень показників тимолової проби;
– наявність порушень у показниках коагулограми, протеїнограми. ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– загальний аналіз крові (помірна лейкопенія, лімфоцитоз);
– загальний аналіз сечі (підвищення рівня жовчних пігментів, уробіліну);
– підвищення активності АлАТ, АсАТ у 5-20 разів;
– підвищення загального білірубіну з переважанням прямої фракції;
– збільшення показників тимолової проби;
– зниження протромбінового індексу, протромбінового часу, фібриногену;
– зниження рівня загального білка та зміна співвідношення А/Г (альбуміну/глобуліну);
– визначення маркерів гострих вірусних гепатитів (Ab HAV Ig M, HBs Аg, Ab HBc Ig M, Ab HCV (сумарні або окремо Ig M та Ig G); за наявності ВГВ, особливо його тяжкого перебігу, обов’язкове обстеження на маркери ВГD; за відсутності позитивних результатів на маркери вірусних гепатитів А, В, С – додаткове обстеження на вірусний гепатит Е, І
– інструментальні методи досліджень (УЗД, КТ, МРТ черевної порожнини та ін.) – у разі необхідності.
Клініко-лабораторні критерії атипових форм гострих вірусних гепатитів:
– наявність в анамнезі контакту з хворим на вірусний гепатит;
– короткочасне підвищення температури тіла з незначними явищами інтоксикації чи без них;
– збільшення розмірів печінки;
– підвищення активності АлАТ та АсАТ, тимолової проби;
– виявлення маркерів вірусних гепатитів.
Фульмінантна форма:
– скорочений продромальний період;
– різке погіршання стану при появі жовтяниці;
– значно виражений інтоксикаційний синдром;
– геморагічний синдром;
– тахікардія;
– емоційна нестабільність, сонливість удень, безсоння вночі;
– «хлопаючий тремор»;
– на стадії прекоми – порушення орієнтації, сплутаність свідомості, психомоторне збудження;
– при поглибленні коми – втрата контакту з хворим;
– зменшення розмірів печінки;
– під час лабораторного дослідження виявляється анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитопенія, прискорення ШЗЕ, значне підвищення білірубіну за рахунок непрямого, білірубін-ферментна дисоціація, зниження протромбіну, фібриногену та активності печінкових ферментів. ЛечениеЛегка форма:
– базисна терапія протягом 20 діб: режим – напівпостільний (10 діб);
– дієтотерапія – стіл № 5 за Певзнером.
Середньотяжка форма:
– базисна терапія протягом 20 діб: режим – постільний до відновлення кольору сечі, далі – напівпостільний (2-3 тижні);
– дієтотерапія – стіл № 5 за Певзнером;
– пероральна дезінтоксикаційна терапія об’ємом 40-50 мл/кг (5% розчин глюкози, столова негазована мінеральна вода) з обов’язковим контролем водного балансу;
– ентеросорбенти – упродовж 2 тижнів;
– полівітамінні комплекси;
– у період реконвалесценції доцільне застосування жовчогінних препаратів.
Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):
– базисна терапія протягом 30 діб: режим – постільний до відновлення кольору сечі, далі – напівпостільний (3 тижні);
– дієтотерапія – стіл № 5а за Певзнером упродовж 3-7 днів (до забарвлення калу), далі – стіл № 5;
– дезінтоксикаційна терапія: внутрішньовенне крапельне введення розчинів у дозі 50-100 мл/кг/добу, реополіглюкін у дозі 5-10 мл/кг, альбумін – по 5 мл/кг,
5% розчин глюкози, розчин Рінгера, Рінгера-лактату, 0,9% розчин хлориду натрію;
– ентеросорбенти – протягом 2-3 тижнів;
– препарати лактулози – у віковій дозі протягом 10-14 днів;
– за наявності ознак холестазу – дезоксихолієва кислота у дозі 10 мг/кг;
– вітамінотерапія – комплекс полівітамінів;
– ферментотерапія – ферменти підшлункової залози до 14 днів;
– преднізолон призначають при загрозі розвитку фульмінантної форми у добовій дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу протягом 7-10 днів.
Фульмінантна форма:
– режим – суворий постільний;
– дієта – № 5а за Певзнером з обмеженням білків до 40% на добу;
– проводять катетеризацію судин за Сельдингером;
– преднізолон у дозі 10-15 мг/кг/добу через 4 години рівними дозами без нічної перерви в/в;
– дезінтоксикаційна терапія: альбумін, реополіглюкін, 10% розчин глюкози із розрахунку 50-100 мл/кг/добу під контролем діурезу;
– інгібітори протеолізу;
– фуросемід у дозі 1-2 мг/кг та маніт по 1,5 г/кг;
– гепарин у дозі 100-300 ОД/кг при загрозі розвитку ДВЗ-синдрому;
– антибактеріальна терапія – поліміксин М, канаміцин, гентаміцин через рот;
– промивання шлунка та висока очисна клізма;
– препарати лактулози;
– урсодезоксихолева кислота по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу;
– екстракорпоральні методи детоксикації при неефективності терапії: плазмаферез об’ємом 2-3 ОЦК 1-2 рази на добу до виходу з коми;
– гіпербарична оксигенація – до 10 сеансів;
– при набряково-асцитичному синдромі – корекція водно-електролітного балансу та білкового складу крові;
– введення альбуміну 10-20% розчину, плазми;
– калій-зберігаючі сечогінні засоби (верошпірон, тріамкур, спіронолактони).
Ускладнення
– Гостра печінкова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Дискінезія жовчовивідних шляхів – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Запалення жовчовивідних шляхів – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Затверджено наказом МОЗ України
від 09.07.2004 р. № 354
|
|