|
Эпидемический паротит
Общая информацияПаротитна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з повітряно-краплинним механізмом передачі з переважним ураженням залозистих органів та нервової системи. Клиническая картинаКлінічні критерії:
– інкубаційний період триває від 11 до 21 дня, іноді – до 23-25 днів;
– захворювання розпочинається гостро: з підвищення температури тіла;
– припухлість привушної слинної залози в перший день хвороби, в наступні дні теж з’являється припухлість інших слинних залоз;
– припухлість тістуватої консистенції, щільна при пальпації (особливо при відкриванні рота), шкіра над нею незмінена;
– збільшення та інфільтрація вихідного отвору протоку привушної залози з вінчиком гіперемії навколо нього – симптом Мурсона;
– слабкість, головний біль, шум та біль у вухах, зниження слуху, сухість у роті.
Інші прояви паротитної інфекції:
– панкреатит: на фоні підвищення температури тіла з’являється постійний біль у животі, зниження апетиту, нудота, блювання;
– орхіт: виникає на 5-8-й день хвороби, початок гострий, температура тіла підвищується до 38-40 °С, з’являються симптоми інтоксикації, набряк та різкий біль в яєчках, що посилюється під час руху, відчуття тяжкості внизу живота, шкіра на мошонці гіперемійована, натягнута, блищить;
– менінгіт: розвивається на 3-6-й день захворювання, початок гострий, температура тіла підвищується до 38-39 °С, з’являється головний біль, блювання, сонливість, адинамія, менінгеальні симптоми;
– оофорит, струміт, бартолініт, мастит. Классификая и примеры формулировки диагнозаКритерії тяжкості:
– ступінь ураження залоз – припухлість, набряк, болючість;
– ураження ЦНС, інших залоз;
– ступінь загальної інтоксикації – рівень підвищення температури тіла, погіршення загального стану. ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– загальний аналіз крові (лейкопенія, відносний лімфоцитоз, еозинопенія, зрідка – моноцитоз та підвищення ШЗЕ);
– аналіз сечі на діастазу;
– імуноферментний аналіз (виявлення в крові специфічних антитіл класу Ig M до вірусу паротиту). ЛечениеВдома можна лікувати хворих з легкими та середньотяжкими формами хвороби при ізольованому ураженні слинних залоз.
Базисна терапія:
– постільний режим: при ізольованому ураженні слинних залоз – до 7 днів, серозному менінгіті – до 14, при орхіті ще 10 днів після зникнення гострого періоду;
– дієтотерапія: годувати хворого 5-6 разів на добу теплою, рідкою або напіврідкою їжею, виключаючи сирі овочі та фрукти, фруктові та овочеві соки, жирні та гострі страви;
– полоскання порожнини рота після їжі 5% розчином борної кислоти, відваром ромашки тощо;
– сухе тепло на привушні слинні залози.
За показаннями:
– при панкреатиті – протокол лікування панкреатиту;
– при орхіті – протокол лікування орхіту;
– при менінгіті – протокол лікування серозних менінгітів.
Етіотропна терапія:
– рекомбінантні інтерферони, курс лікування – 7-10 днів;
– індуктори ендогенного інтерферону;
– препарати з противірусною та імуномодулюючою дією (інозин пранобекс).
Етіотропна терапія показана при тяжких формах паротитної інфекції.
Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354
|
|