Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Семейный врач

Протоколы диагностики и лечения заболеваний у детей

Серозные менингиты

Общая информация
Серозні менінгіти – це група захворювань ЦНС, в основі виникнення яких лежить серозне запалення оболонок мозку, переважно вірусної, рідше бактеріальної, грибкової чи паразитарної етіології.

 

Клиническая картина
Клінічні критерії:
Епіданамнез:
– дані про контакт із хворими на паротитну інфекцію, аденовірусну інфекцію, ентеровірусну інфекцію, кір, краснуху, вітряну віспу та ін.
Загальноінфекційний синдром:
– його клінічні прояви переважно залежать від характеру та властивостей збудника;
– підвищення температури тіла до 38-39,5 °С;
– сильний головний біль;
– запаморочення;
– млявість;
– адинамія;
– апатія;
– зниження апетиту;
– блідість шкіри;
– глухість тонів серця;
– іноді дисфункція ШКТ.
Менінгеальний синдром:
– у 10-15% хворих може бути відсутнім за наявності запальних змін у лікворі;
– нерідко виявляється дисоціація менінгеального симптомокомплексу, деякі симптоми можуть бути відсутніми;
– менінгеальні симптоми – ригідність м’язів потилиці та верхній симптом Брудзинського;
– часто зорова та тактильна гіперестезія;
– гідроцефально-гіпертензивний синдром – головний біль, повторне, іноді багаторазове блювання, що не пов’язане з прийомом їжі.
Додаткові клінічні критерії:
– при ентеровірусному менінгіті: катаральні явища в ротоглотці, герпангіна, біль у скелетних м’язах (плевродинія); екзантема поліморфного характеру; діарейний синдром, весняно-літня сезонність;
– при аденовірусному менінгіті: катаральні явища у вигляді закладення носа, нежиті, кашлю, змін у ротоглотці, ураження очей (кон’юнктивіт, склерит); лімфаденопатія; мезаденіт, діарея;
– при паротитному менінгіті: збільшення навколовушних слинних залоз (підщелепної, підборідної) в даний час або декілька днів тому назад; гіперемійований, набряклий проток слинної залози на слизовій щік (симптом Мурсона); біль у животі, панкреатит; відсутність щеплень проти епідемічного паротиту.

 

 

Диагностика
Параклінічні дослідження:
– загальний аналіз крові (помірна лейкопенія, іноді невеликий лімфоцитоз, зсув формули вліво, ШЗЕ нормальна);
– аналіз ліквору (цитоз у межах декількох сотень лімфоцитів, вміст білка нормальний або незначно підвищений (0,4-1 г/л), рівень глюкози нормальний, за винятком туберкульозного менінгіту, при якому зниження вмісту глюкози є патогномонічною ознакою;
– вірусологічні дослідження крові, ліквору (виділення збудника із крові, ліквору методом зараження лабораторних тварин чи культури тканин);
– бактеріологічні посіви ліквору, крові, слизу з носоглотки шляхом посіву на селективні живильні середовища (виділення збудника);
– серологічні методи РНГА, РЗК, РН з метою виявлення специфічних антитіл і наростання їхнього титру у 4 рази і більше. РІФ, ІФА для визначення вірусного антигену.

 

Лечение
Етіотропна терапія
При менінгітах, які викликані вірусом простого герпесу, зостер-вірусом
показано призначення ацикловіру або його похідних у разовій дозі
10-15 мг/кг тричі на добу протягом 5-7 днів парентерально.
Режим
Суворий постільний режим до покращання загального стану, зниження температури тіла, покращання показників ліквору, в середньому не менше ніж на
10 днів (при паротитному менінгіті – на 12-14 днів, лімфоцитарному хоріоменінгіті – до 3 тижнів). Після цього – напівпостільний режим на 5-7 днів із наступним вільним режимом.
Дієтотерапія
Дітям першого року життя після стабілізації гемодинаміки – зціджене грудне молоко або адаптовані молочні суміші при зменшенні об’єму годування в першу добу до
1/2-1/3 вікової норми з наступним збільшенням до норми протягом 2-3 днів. При порушенні ковтання – харчування через зонд. Дітям старшого віку – дієта
з вживанням парової їжі 5-6 разів на день, дрібно, невеликими порціями. Питний режим відповідає добовій потребі в рідині з урахуванням розчинів, уведених внутрішньовенно – соки, морси, мінеральна вода.
Патогенетична терапія
Дегідратація (за наявності гіпертензійно-гідроцефального синдрому):
– розчин сірчанокислої магнезії 25% в/м або в/в;
– фуросемід 1% в/в або в/м у дозі 1-3 мг/кг, ацетазоламід перорально.
Дезінтоксикація. При середньому ступені тяжкості можна обмежитися ентеральним прийомом рідини об’ємом фізіологічної добової потреби. При тяжкому перебігу об’єм в/в інфузії в першу добу не повинен перебільшувати 1/2 фізіологічної потреби. Загальний добовий об’єм рідини – 2/3 фізіологічної потреби при нормальному діурезі та відсутності дегідратації. З другої доби підтримувати нульовий водяний баланс, забезпечити діурез у кількості не менше ніж 2/3 від загального об’єму отриманої рідини.
Імунокоригуюча терапія
При тяжких формах серозних менінгітів у гострий період показано призначення внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну.

Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354

 

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования