|
Секреторные острые кишечные инфекции
Общая информацияГострі кишкові секреторні інфекції (ГКСІ) – це група інфекційних захворювань передусім вірусної, рідше бактеріальної етіології, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі і переважним ураженням тонкого кишечника.
Найчастіші збудники секреторних кишкових інфекцій у дітей
Віруси:
– Rotavirus;
– Adenovirus;
– Astrovirus;
– Сoronavirus;
– Calicivirus;
– Reovirus.
Бактерії:
– Vibrio Cholere;
– Echerichia coli (ентеропатогенні, ентеротоксигенні).
Простійші:
– Giardia lamblia.
Клиническая картинаДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
Клінічні:
– гострий початок;
– підвищення температури тіла до 38-38,5 °С;
– блювання;
– постійний ниючий біль у животі;
– рідкі, рясні випорожнення з домішками води і залишками неперетравленої їжі;
– можливий катар верхніх дихальних шляхів при ГКСІ вірусної етіології;
– у переважній більшості випадків розвивається токсикоз із ексикозом.
Классификая и примеры формулировки диагнозаКритерії тяжкості:
– вираженість ексикозу, токсикозу;
– характер та частота випорожнень;
– залучення до патологічного процесу внутрішніх органів;
– наявність та характер ускладнень.
ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– копрограма (слиз, лімфоцити, ознаки порушення ферментативної функції);
– посів калу (виділення збудника та уточнення його виду);
– за необхідності проводять посів крові, блювотних мас, промивних вод шлунка, залишків їжі;
– вірусологічне дослідження калу (виділення вірусу);
– визначення антитіл до збудників ГКСІ методом ІФА;
– визначення антитіл за допомогою реакції пасивної гемаглютинації (наростання титру антитіл у динаміці хвороби).
ЛечениеАнтибактеріальна терапія
Показання для призначення антибактеріальної терапії при секреторних інфекційних діареях:
1) всі тяжкі форми захворювання:
а) діти до 2 років з імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфіковані діти; діти, які знаходяться на імуносупресивній (хімічній, променевій), довготривалій кортикостероїдній терапії, діти з гемолітичними анеміями, гемоглобі-нопатіями;
2) холера, ентеротоксигенні ешерихіози, гострий лямбліоз незалежно від віку і тяжкості захворювання;
3) наявність вторинних бактерійних ускладнень у всіх вікових групах.
Антибактеріальні препарати 1-го ряду при ешерихіозах призначають при легких і середньотяжких формах захворювання емпіричним шляхом при першій зустрічі з хворим, під час госпіталізації. До них відносяться:
– препарати нітрофуранового ряду (ніфуроксазід);
– ко-тримоксазол;
Антибактеріальні препарати 2-го ряду призначають переважно в стаціонарі при неефективності препаратів 1-го ряду, при середньотяжких і тяжких формах, при пізній госпіталізації в якості стартових препаратів. До них відносяться:
– препарати налідіксової кислоти;
– аміноглікозиди ІІ покоління (амікацин, нетилмецин);
– цефалоспорини ІІІ покоління.
Антибактеріальні препарати 3-го ряду при ешерихіозах призначають лише в стаціонарі при тяжких та середньотяжких формах, при імунодефіцитних станах, неефективності препаратів 2-го ряду, при виникненні вторинних бактеріальних ускладнень, за наявності позакишкових вогнищ інфекції, при підозрі на госпітальні форми інфекції. До них відносяться:
– амінопеніциліни (за наявності чутливої флори до них);
– цефалоспорини ІV покоління;
– фторхінолони.
При холері препаратами вибору є еритроміцин, налідіксова кислота, нітрофуранові препарати, ко-тримоксазол, дітям від 8 років – тетрациклін.
Курс антибактеріальної терапії при ГКСІ – 5-7 днів.
При холері антибактеріальні препарати призначають після першого етапу регідратації, через 3-6 годин після госпіталізації.
Регідратаційна терапія
Перевагу надають оральній регідратації. Вона є основним методом регідратації при токсико-ексикозах І-ІІ ступенів, при токсико-ексикозах ІІІ ступеня вона застосовується в поєднанні з парентеральною регідратацією. Для оральної регідратації використовують глюкозосольові розчини.
Оральну регідратацію проводять у 2 етапи:
1-й етап триває перші 4-6 годин; спрямований на усунення водно-сольового дефіциту. При токсико-ексикозі І ступеня необхідний об’єм рідини становить 30-50 мл/кг маси тіла, при токсико-ексикозі ІІ ступеня – 100 мл/кг маси тіла. Критерії ефективності 1-го етапу оральної регідратації:
– зменшення втрати рідини з випорожненнями та блювотою;
– зникнення спраги;
– підвищення тургору тканин;
– зволоження слизових оболонок;
– збільшення діурезу;
– зникнення ознак порушення мікроциркуляції.
2-й етап спрямований на підтримання поточної втрати рідини, розпочинають через 4-6 годин при ефективності 1-го етапу регідратації. Приблизний об’єм розчину на цьому етапі становить 50-100 мл/кг маси тіла чи 10 мл/кг після кожного випорожнення.
Парентеральну регідратацію проводять при токсико-ексикозах ІІІ ступеня, при поєднанні ексикозу з тяжким інфекційним токсикозом, при олігоанурії, дисахаридазній недостатності. Парентеральну регідратацію в основному проводять ізотонічними розчинами глюкози, розчином Рінгера лактат чи ізотонічним розчином натрію хлориду.
Співвідношення розчинів глюкози та сольових розчинів залежить від типу зневоднення (ізотонічного, гіпотонічного, гіпертонічного). Ізотонічний тип зневоднення – 2:1, гіпертонічний – 2:1, гіпотонічний – 1:1.
Колоїдні розчини (5% розчин альбуміну, реополіглюкіну) використовують тільки за наявності виражених ознак порушення мікроциркуляції чи гіповолемічному шоці.
Під час проведення парентеральної регідратації необхідно враховувати:
– добову потребу в рідині та електролітах;
– тип і ступінь дегідратації;
– рівень дефіциту рідини та електролітів;
– рівень поточної втрати рідини та електролітів.
Ентеросорбція
Перевага надається алюмосилікатним сорбентам, які призначають із перших днів захворювання. Курс ентеросорбції при ГКСІ – 5-7 днів. Критерієм ранньої відміни препарату є нормалізація випорожнень чи їх затримка протягом 2 діб.
Пробіотикотерапія
Пробіотикотерапію застосовують з метою посилення антибактеріальної дії антибіотиків чи в якості етіотропних засобів за відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях. Самоелімінуючі пробіотики використовують для підсилення антибактеріальної терапії. За її відсутності призначають фізіологічні пробіотики в поєднанні з ентеросорбентами. Курс пробіотикотерапії в гострий період ГКСІ триває 5-10 днів.
Пробіотикотерапія також показана в період реконвалесценції ГКСІ фізіологічними пробіотиками (у своєму складі містять нормальну мікрофлору) з метою відновлення нормальної мікрофлори кишечника протягом 3-4 тижнів.
Ферментотерапія
Ферментотерапію призначають на стадії реконвалесценції для корекції дисферментативних розладів. З цією метою показані препарати ферментів підшлункової залози (панкреатин тощо). Курс ферментотерапії становить
2-3 тижні.
Дієтотерапія
1. Відмова від водно-чайних пауз.
2. У гострий період ГКСІ – зменшення добового об’єму їжі. На сьогодні існують
2 режими годування дітей, хворих на ГКСІ:
– редукований режим годування – зменшення добового об’єму їжі зі збереженням кількості годувань; застосовується при легких формах захворювання, коли об’єм їжі на добу зменшується на 15-20% з його повним відновленням на 3-4-й день;
– дозований режим годування – зменшення добового об’єму їжі зі збільшенням кратності годувань до 6-10 разів на добу; рекомендується при середньотяжких та тяжких формах ГКСІ, при цьому об’єм їжі на добу зменшується на 30-50% із відновленням останнього на 5-7-й день.
У дітей старшого віку рекомендується дотримуватися щадної дієти, з раціону виключається жирна, смажена, копчена, груба їжа.
У дітей віком до 1 року життя вигодовування грудним молоком повинно зберігатися.
Дітям на штучному вигодовуванні в гострий період ГКСІ звичайні адаптовані молочні суміші рекомендується заміняти на низьколактозні. Тривалість низьколактозної дієти індивідуальна. В раціон рекомендується вводити каші, приготовлені на воді, більш раннє призначення м’ясного пюре. При вірусних діареях дієта повинна бути збіднена вуглеводами.
Ускладнення
– Cиндром токсико-ексикозу – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Судомний синдром – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Гіпертермічний синдром – лікування проводиться згідно з відповідним про- токолом лікування.
– Гостра ниркова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Гостра серцево-судинна недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Парез кишечника – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Приєднання вторинної бактеріальної інфекції та розвиток отиту, пневмонії, сепсису тощо – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
Затверджено наказом МОЗ України
від 09.07.2004 р. № 354
|
|