Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Семейный врач

Протоколы диагностики и лечения заболеваний у детей

Бронхит хронический

Общая информация
Хронічний бронхіт – хронічне розповсюджене ураження бронхів з повторними загостреннями, морфологічною перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки і характеризується: наявністю продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж двох років, постійними різнокаліберними вологими хрипами,
2-3 загостреннями на рік протягом двох років, збереженням у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень. Рентгенологічно діагностується підсилення і деформація малюнка легень, порушення структури коренів легень.

 

Клиническая картина
Клінічні критерії діагностики:
– загострення процесу з тривалістю кілька місяців, упродовж 2 років і більше;
– 2-3 загострення на рік протягом не менше 2 років;
– збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень;
– наявність продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж 2 років;
– надсадний малопродуктивний кашель вранці (кашель на початку захворювання з’являється вранці після сну, виділяється невелика кількість мокротиння (недостатність мукоциліарного транспорту проявляється у нічний час). Кашель посилюється у холодний період року, а також у період загострення хвороби, у період ремісії, а також при ураженні дрібних бронхів, які не мають рецепторів кашльового рефлексу, практично відсутній);
– при прогресуванні хвороби кашель наростає і з’являється протягом всього дня і вночі;
– при дихальній недостатності ІІІ ступеня кашльовий рефлекс згасає, кашель стає малопродуктивним, навіть за наявності бронхоектазів;
– мокротиння має різний характер, але переважає підвищена в’язкість;
– задишка спочатку з’являється при загостренні, пізніше наростає після фізичного навантаження;
– можлива деформація грудної клітки у вигляді кіфозу грудного відділу хребта та симптом барабанних паличок;
– обмеження екскурсії грудної клітки при диханні, участь у диханні допоміжних м’язів;
– перкуторно: коробочний відтінок тону – над ділянками з емфіземою, притуплений – у місцях запального процесу;
– аускультативно: подовжений видих, жорстке дихання, при емфіземі дихання ослаблене; при ураженні дрібних бронхів – у горизонтальному положенні на видиху – сухі високотональні хрипи, якщо вони відсутні у вертикальному положенні, то це «прихована бронхообструкція». При броноектазах – вологі хрипи різного калібру. Характер хрипів нестійкий, можуть зникати після кашлю.
– рентгенологічно: порушення структури коренів легень, підсилення і деформація малюнка легень, пневмосклероз.

 

Классификая и примеры формулировки диагноза
КЛАСИФІКАЦІЯ
Клінічна:

Первинний хронічний бронхіт діагностується при виключенні інших хронічних захворювань легень: муковісцидозу, бронхіальної астми, вад розвитку, легеневої і серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії тощо.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень і серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також специфічних бронхолегеневих процесів.
Форми хронічного бронхіту (4 види):
– простий неускладнений бронхіт;
– гнійний бронхіт;
– гнійно-обструктивний бронхіт;
– обструктивний бронхіт.
Фази патологічного процесу:
– загострення;
– ремісія.
Етіологія:
– вірусні асоціації;
– вірусно-мікоплазменні;
– вірусно-бактеріальні;
– вірусно-бактеріально-грибкові;
– персистенція опуртуністичної мікрофлори.
Патогенез:
– порушення мукоциліарного кліренсу;
– порушення дренажної функції;
– зниження місцевого імунітету;
– гіпертрофія і гіперфункція бронхіальних залоз;
– зниження протеолітичної активності трахеобронхіального секрету;
– недостатність неспецифічного ферментного захисту.

 

Диагностика
Методи діагностики
Діагностика бронхіту включає використання клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів:
– виділення етіологічного збудника – мазок із носа і зіву на патогенну мікрофлору і віруси;
– дослідження мокротиння на патогенну мікрофлору і віруси;
– рентгенологічне дослідження;
– бронхоскопія та браш-біопсія слизової оболонки бронхів (див. додаток);
– бронхографія або комп’ютерна томографія (КТ);
– реопульмонографія;
– спірографія (див. додаток);
– пневмотахометрія;
– пікфлоуметрія.

 

Лечение
Етіотропна терапія:
– етіотропну терапію загострення хронічного бронхіту починають з урахуванням виду можливого збудника; показанням до призначення антибіотиків є активний бактеріальний процес, на що вказує фебрильна температура тіла, яка тримається більше 3 діб, відповідні зміни в аналізі крові (лейкоцитоз та зсув формули крові вліво, прискорена ШЗЕ); антибактеріальні препарати вибору залежно від виду бактеріального збудника наведені в таблиці.
– при наявному сухому болючому кашлі в перші дні захворювання призначають протикашльові препарати центральної дії; при сухому подразливому трахеальному кашлі – протикашльові препарати периферичної дії; при обструктивному синдромі показано призначення бронхолітиків: b2-агоністи короткої дії (сальбутамол, алупент, атровент, фенотерол тощо), антихолінергічні засоби та препарати теофіліну (метилксантини);
– для розрідження і виділення мокротиння призначають муколітики (ацетилцистеїн, бромгексину гідрохлорид, амброксолу гідрохлорид).
Патогенетична терапія:
– патогенетична терапія загострення хронічного бронхіту повинна включати антиоксиданти та стабілізатори клітинних мембран, вітамінні комплекси з мікроелементами;
– для покращання мікроциркуляції у легенях показані такі препарати, як серміон, цинаризин, компламін, трентал тощо з метою нормалізації енергетичного балансу клітин (АТФ-ЛОНГ, рибоксин);
– для запобігання прискореного розвитку пневмосклерозу показано застосування нестероїдів, які інгібують активність медіаторів запалення, підсилюють терапевтичну дію антибіотиків;
– дихальна гімнастика включає елементи тренування механізмів або складових компонентів дихального акту; комплекс гімнастики повинен включати статичні дихальні звукові вправи для тренування подовженого видиху; окрім статичних, комплекс має і динамічні дихальні вправи, коли фізичні вправи поєднуються з диханням; видалення мокротиння найкраще досягається в дренажному положенні з опущеною верхньою частиною тіла, цьому сприяє вібромасаж (ручний чи за допомогою вібромасажеру).
При недостатній ефективності проведеної терапії при катарально-гнійному і гнійному ендобронхітах показана бронхоскопічна санація.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту:
– лікування як у період загострення, так і в період ремісії запального процесу;
– режим дня і раціональне харчування;
– загартовування, загальнозміцнююча та лікувальна фізкультура;
– фітотерапія;
– вітамінотерапія;
– адаптогени та біогенні стимулятори;
– фармакологічна імунокорекція.

 

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования