Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Дерматолог. Венеролог

Рациональная диагностика и лечение в дерматологии и венерологии

Атопічний дерматит

Общая информация

Протокол надання медичної допомоги хворим на атопічний дерматит
7.1.19. Модель пацієнта Код МКХ-10: L20 – Атопічний дерматит
Атопічний дерматит
– алергічне захворювання зі спадковою схильністю, що супроводжується свербежем і виявляється папульозними, еритематозно-сквамозними елементами, інфільтрацією і лихеніфікацією.
За клініко-морфологічними даними виділяють еритематозно-сквамозну, везикуло-крустозну, еритематозно-сквамозну з ліхеніфікацією, ліхеноїдну та пуригоподібну форми атопічного дерматиту.

 

 

 

Диагностика
Лабораторна діагностика
Обов’язкова
- клінічний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі.
Рекомендована
- алергологічні тести;
- біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, цукор крові, АлАТ, AсАT, креатинін);
- бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);
- імунологічний аналіз крові.
Консультації спеціалістів
Рекомендовані
- алерголог;
- психоневролог;
За показаннями
-терапевт.

 

Лечение
Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).
Профіль відділення – дерматологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).
Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром
Відсутність ефекту від амбулаторного лікування; тяжкий перебіг дерматозу, що супроводжується свербежем, лімфаденопатією, неврастенічним синдромом. Підлягає лікуванню в стаціонарі. Диспансерний нагляд в поліклініці. При помірній виявленості шкірного процесу, змінах в імунологічних та клінічних аналізах крові – лікування в поліклініці.
Лікувальні заходи
Лікування атопічного дерматиту проводять суворо індивідуально з урахуванням вікового періоду, клінічних проявів, ступеня активності та тяжкості перебігу шкірного процесу. Терапія повинна бути спрямована на усунення запального процесу, а також на подовження ремісій та попередження рецидивів захворювання.
Дієтотерапія
Дієта № 9.
Дотримання гіпоалергенної дієти: виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих страв, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів.
Елімінаційні дієти найбільш ефективні для виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. У разі неможливості виявлення таких призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості та викликають, за анамнестичними даними, розвиток хвороби або її загострення. Рекомендують вилучити з раціону цитрусові, горіхи, рибу й рибні продукти, птицю, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редиску, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.
Системна терапія
- дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин 0,9%);
- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 25% магнію сульфат, 10% кальцію глюконат);
Препарати кальцію застосовують за наявності ексудативних проявів, в інших випадках їхнє призначення обмежують унаслідок симпатотонічного ефекту.
- антигістамінні засоби: хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин (рекомендують чергувати курси по 10 днів);
За вибором препарати І, ІІ та ІІІ покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів І покоління зміна засобу через 10 днів), за необхідності після 2-3 тижнів інтервалу лікування зазначеними препаратами повторюють.
При виражених клінічних проявах захворювання, свербежі шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.
- стабілізатори мембран опасистих клітин (кетотифен);
- психотропні препарати – при порушеннях сну, наявності невротичних розладів, протягом 1-4 тижнів до нормалізації психоемоційного стану;
- препарати, що мають седативну дію (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної);
- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони);
- адаптогени (гліцисед, екстракт елеутерококу, левзеї, лимонника, сума алкалоїдів беладони);
- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам;
- ферментні препарати (при порушеннях ферментативної функції підшлункової залози):
- препарати панкреатину, креон, мезим-форте;
- препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти;
- препарати, що містять панкреатин, геміцелюлозу й екстракт жовчі;
Тривалість курсового лікування зазначеними препаратами складає в середньому 2-3 тижні. При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. За наявності нестійкого випорожнення застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.
- еубіотики (при виявленні порушень мікробіоценозу кишечника). Замісну терапію проводять біопрепаратами, що є живими представниками нормальної мікрофлори кишечника (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, лактобактерії ацидофільні, біфідобактерії біфідум, ешерихія колі та ін.);
- стимулятори функції кори надниркових залоз (амонію гліциризинат, метиламід етилімідазолдикарбонат, гліцирам);
- імуномодулюючі препарати на вибір (тактивін, лікопід, циклоферон, аміксин);

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові й наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні та грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.
Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.
- вітаміни А, Е, групи В (за показаннями);
- сорбенти (ентеросгель).
Зовнішнє лікування
- анілінові барвники (піоктанін, фукорцин);
- пімекролімус 1% крем – селективний інгібітор синтезу та вивільнення медіаторів запалення.
При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) – топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять бетаметазону валерат, гідрокортизону
17-бутират, мометазону фуроат, цетилпіридинію хлорид.
При ураженні шкіри обличчя – креми, які містять нефторовані кортикостероїди мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират.
Після припинення мокнуття, при вираженій сухості шкіри – препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.
При ускладненні інфекцією (грибковою, бактеріальною, грибково-бактеріальною) – комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах – комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, які мають високу антимікробну активність та містять гідрокортизон, кетоконазол, мірамістин, натаміцин, неоміцин, нітазол, новокаїн, офлоксацин, стрептоцид.
При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) – препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.
Щоденний догляд за шкірою
- очищення і зволоження;
- ванни (t = 35-360 С) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей – «ванни Клеопатри»
(1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну);
- душ (t = 35-360 С) із засобами, що мають м’яку миючу основу (рН = 5,5) і не містять лугу, у наступні 3 хвилини – дермато-косметологічні засоби на жирових основах з вітамінами А і Е (тривало).
Фізіотерапія
- селективна фототерапія;
- ПУВА-терапія (у тяжких випадках з вираженою інфільтрацією та розповсюдженою
ліхеніфікацією);
- для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують:
- електросонтерапію на апаратах «Електросон» різних модифікацій (ЕС-2, ЕС-3, ЕС-4) за очнично-сосцевидною методикою (за відсутності гострозапальних проявів на обличчі);
- транскраніальну електроанальгезію за лобово-потиличною методикою на апаратах ЛЕНАР і Бі-ЛЕНАР, Трансаір-2, МДМ-101, щодня або через день.
Не рекомендують одночасне проведення двох фізіотерапевтичних процедур загального впливу.
У випадках тяжкого перебігу захворювання, при резистентності до інших видів терапії застосовують імуносупресивні засоби (циклоспорин, глюкокортикостероїдні препарати).
Елімінаційні заходи у побуті
- виключення контакту з домашніми тваринами,
- щоденне вологе прибирання житлових приміщень,
- обмеження надлишкової кількості м'яких меблів і килимів,
- використання синтетичного матеріалу як наповнювача подушок,
- усунення надлишкової вологості в житлових приміщеннях та осередків цвілі на стінах,
- виключення контакту шкірних покривів з вовняними, хутряними, синтетичними
тканинами, відмова від використання синтетичних миючих засобів та ін.
Тривалість лікування
Стаціонарно – від 15 до 30 днів (залежно від тяжкості захворювання).
Очікувані результати лікування
Досягнення клінічного видужання або поліпшення стану – зникнення або зменшення інтенсивності свербежу, нормалізація сну, поліпшення загального стану, сплощення елементів, зменшення і/або зникнення інфільтрації та ліхеніфікації.
Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом); адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічну реабілітацію. Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, при необхідності – кератолітичні засоби, вітаміни групи А і Е, пімекролімус. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною.
Курортотерапія – морський чи гірський клімат, залежно від індивідуальної реакції на ці чинники у стадії ремісії.

Алгоритм зовнішнього лікування хворих на атопічний дерматит

 

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования