|
Діабетична хайропатія
Общая информацияДіабетична хайропатія (ДХ), або синдром діабетичної руки чи синдром
обмеженої рухомості суглобів є одним з найчастіших ускладнень ЦД у дітей та
підлітків. ДХ характеризується безболісними контрактурами, які розвиваються
переважно в кистях рук.
Етіологія
ДХ виявляється приблизно у 25-40% дітей та підлітків з тривалістю ЦД
більше
5 років. При досягненні пубертатного віку ризик розвитку ДХ значно підвищується.
Вплив статі на розповсюдженість ДХ не виявлено.
Патологічна фізіологія
При ДХ зміни виникають в периартикулярних тканинах. Обмежена
рухливість суглобів є результатом взаємодії метаболічних, генетичних та
середовищних факторів. Провідним фактором в механізмах розвитку ДХ є
довготривалий вплив гіперглікемії на органи та тканини. Ключові процеси ураження
сполучної тканини поєднані з хімічною модифікацією структури колагену внаслідок
глікування та окислення. Інші фактори, які сприяють розвитку ДХ, – це активація
сорбітолового шляху та мікроангіопатії. Клиническая картинаВ першу чергу, виявляється обмеженість рухомості метакарпальнофалангових та
проксимальних суглобів п’ятих пальців кистей рук. В подальшому ці зміни можуть
виявлятись в інших пальцях. Процес, як правило, носить двосторонній характер та
розповсюджується від п’ятого пальця радіально. В деяких випадках виявляється
порушення рухомості в променезап’ясткових суглобах, шийному і навіть грудному
відділах хребта, а також у суглобах стопи. Хворі скаржаться на відчуття скутості
зранку або напруження в кистях рук. У деяких пацієнтів виражені контрактури
ускладнюють проведення тонких ручних маніпуляцій. При здавленні серединного
нерва розвивається компресійна нейропатія, яка клінічно проявляється
парестезіями, болями з іррадіацією в область плеча та шиї. Пізніше приєднуються
слабкість та атрофія м’язів долонь. Классификая и примеры формулировки диагнозаДХ має три ступені (A. L. Rosenbloom, 1982):
1 ступінь (легкий) – порушення об’єму в одному або двох проксимальних
міжфалангових, одному великому суглобі або тільки двостороннє обмеження
рухомості метакарпальнофалангових суглобів.
2 ступінь (помірний) – порушення об’єму руху трьох та більше проксимальних
міжфалангових суглобів або двостороннє обмеження рухливості
метакарпальнофалангових та будь-якого великого суглоба.
3 ступінь (тяжкий) – явна деформація кисті або поєднання обмеженої рухливості
суглобів кистей рук з ураженням шийного відділу хребта. Диагностика• детальний збір анамнезу;
• фізикальний огляд хворого (наявність больового синдрому, деформації, набряк,
згинальні, розгинальні контрактури, обмеження рухливості суглобів, підвищення
температури, можливість виконувати дрібні різноманітні дії);
• лабораторні дослідження (підвищення ШОЕ, позитивна реакція на С-реактивний
білок);
• інструментальні методи (рентгенологічний, ультразвукова денситометрія);
• консультація спеціалістів (невропатолог, окуліст). Лечение• ідеальна компенсація ЦД;
• ретельний контроль метаболізму;
• дієта (обмеження їжі з великим вмістом жирів, особливо тваринного походження,
розширений вміст продуктів, які містять вітаміни, кальцій та фосфор);
• фізичні вправи та фізіотерапевтичні процедури (УВЧ-терапія, магніто- та
лазеротерапія, масаж, електрофорез);
• препарати кальцію, тривалість лікування 30-60 діб 2-3 рази на рік;
• нестероїдні протизапальні препарати, курс лікування до 7-10 діб.
Юридичні аспекти
План обстеження та лікування обов’язково треба обговорювати з пацієнтом та
його рідними або опікунами. Надавати необхідну інформацію про мету проведення
відповідних лікувальних заходів, можливі ускладнення, побічні дії, їх
попередження й усунення, необхідність виконання всієї програми лікування.
|
|