|
|
Candesartan
Виробник:
AstraZeneca
Форма випуску та склад
АТАКАНД
Таблетки по 8 мг, 16 мг або 32 мг в блістерах, № 28.
1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 8 мг, 16 мг або 32 мг; допоміжні
речовини: кармелози кальцієва сіль, гідроксипропілцелюлоза, заліза діоксид
червоно-коричневий Е172, лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль
кукурудзяний, поліетиленгліколь 8000.
АТАКАНД ПЛЮС
Таблетки в блістерах, № 28.
1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 16 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: кармелози кальцієва сіль, гіпролоза, лактози моногідрат,
магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, поліетиленгліколь 8000, барвник заліза
оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Ангіотензин ІІ є первинним вазоактивним гормоном
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Він відіграє роль у патофізіології
артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних
порушень. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як звуження
кровоносних судин, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та
водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, є опосередкованими через рецептор
типу 1 (АТ1).
Кандесартану цилексетил є проліками, що придатні до перорального застосування.
Він швидко перетворюється на активну речовину, кандесартан, шляхом
складноефірного гідролізу під час абсорбції з шлунково-кишкового тракту.
Кандесартан є антагоністом рецептора ангіотензину ІІ, селективного для
рецепторів АТ1, з міцним зв’язуванням з рецептором та повільною дисоціацією з
ним. Він не має активності агоністу.
Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент, що перетворює
ангіотензин І на ангіотезин ІІ та руйнує брадикінін. Вплив на АПФ та
потенціювання брадикініну або речовини Р відсутні. У контрольованих клінічних
дослідженнях, в яких кандесартан порівнювали з інгібіторами АПФ, частота
виникнення кашлю була нижчою у пацієнтів, які одержували кандесартану цилексетил.
Кандесартан не зв’язується та не блокує рецептори інших гормонів або іонні
канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції.
Антагонізм рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного
підвищення рівнів реніну плазми, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а
також до зниження концентрації альдостерону в плазмі.
Гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан призводить до дозозалежного
довготривалого зниження артеріального кров’яного тиску. Антигіпертензивна
активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору, який не
супроводжується рефлекторним підвищенням частоти серцебиття. Ніщо не вказує на
серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози або на реактивний
ефект після припинення лікування.
Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного
ефекту зазвичай настає протягом 2 годин. При постійному лікуванні найбільше
зниження кров’яного тиску з будь-якою дозою зазвичай досягається протягом 4
тижнів та підтримується при довготривалому лікуванні. Згідно з даними
мета-аналізу, середній додатковий ефект підвищення дози з 16 мг до 32 мг один
раз на добу був невеликим. Враховуючи міжіндивідуальну варіабельність, у деяких
пацієнтів можна очікувати більш ніж середній ефект. При застосуванні
кандесартану цилексетилу один раз на добу, він забезпечує ефективне та
рівномірне зниження кров’яного тиску впродовж 24 годин, з невеликою різницею між
максимальним та мінімальним ефектом протягом інтервалу дозування.
Кандесартан підвищує нирковий кровотік крові та/або не має ефекту на швидкість
гломерулярної фільтрації, або підвищує її, в той час як судинний опір та
фільтраційна фракція є зниженими.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які страждали на цукровий діабет типу
2, 12-тижневе лікування кандесартаном цилексетилом дозою 8 мг-16 мг не справляло
побічного ефекту на глюкозу крові або ліпідний профіль.
Серцева недостатність
Лікування кандесартаном цилексетилом знижує смертність, знижує рівень
госпіталізації через серцеву недостатність та усуває симптоми у пацієнтів з
порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
Позитивний вплив кандесартану на зниження смертності від серцево-судинних
захворювань або частоту першої госпіталізації через хронічну серцеву
недостатність (ХСН) був незмінним незалежно від віку, статі та супутнього
лікування. Кандесартан був також ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали
як бета-блокатори, так й інгібітори АПФ, позитивний ефект досягався незалежно
від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій у
керівництві з лікування.
У пацієнтів з ХСН та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція
викиду лівого шлуночка – < 40%) кандесартан знижує системний судинний опір та
легеневий капілярний тиск, підвищує активність реніну та концентрацію
ангіотензину ІІ в плазмі, а також знижує рівні альдостерону.
Гідрохлоротіазид блокує реабсорбцію натрію, головним чином, у дистальних
ниркових канальцях, та сприяє виведенню натрію, хлоридів та води. Ниркове
виведення калію та магнію підвищується, залежно від дози препарату, тоді як
кальцій реабсорбується більшою мірою. Гідрохлоротіазид знижує об’єм плазми і
позаклітинної рідини та зменшує хвилинний серцевий викид і кров’яний тиск. При
тривалій терапії знижений периферичний опір сприяє зниженню кров’яного тиску.
Кандесартан та гідрохлоротіазид мають адитивний антигіпертензивний ефект. У
пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, Атаканд Плюс призводить до
ефективного та довготривалого зниження артеріального кров’яного тиску без
рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Інформація щодо серйозної
або надмірної гіпотензії після прийому першої дози або синдрому відміни відсутні.
Після застосування дози Атаканду Плюс одноразово початок антигіпертензивного
ефекту зазвичай наступає в межах
2 годин. При постійному лікуванні оптимальне зниження кров’яного тиску
досягається в межах чотирьох тижнів та зберігається при довготривалому лікуванні.
Атаканд Плюс при прийомі один раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне
зниження кров’яного тиску протягом > 24 годин, з невеликою різницею між
максимальним та мінімальним ефектами між прийомами доз. Атаканд Плюс однаково
ефективний у пацієнтів, незалежно від їх віку та статі.
На цей час відсутні дані щодо застосування кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду
у пацієнтів із захворюванням нирок/нефропатією, зниженням функції лівого
шлуночка/застійною серцевою недостатністю та станом після перенесеного інфаркту
міокарду.
Фармакокінетика
Абсорбція та розподіл
Після перорального застосування кандесартану, цилексетил перетворюється на
активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 40%.
Середня пікова концентрація в сироватці (Сmax) досягається через 3-4 години
після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно
з підвищенням доз в межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці
кандесартану, яка була б пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не
має суттєвого впливу на площу під кривою «концентрація в сироватці – час» (AUC).
Кандесартан високою мірою зв’язується з білками плазми (більш ніж 99%). Видимий
об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид швидко абсорбується з травного тракту з абсолютною
біодоступністю 70%. Прийом їжі покращує абсорбцію приблизно на 15%.
Біодоступність може знижуватися у пацієнтів з серцевою недостатністю та
вираженими набряками.
Зв’язування гідрохлоротіазиду з протеїнами плазми становить близько 60%. Видимий
об’єм розподілу – близько 0,8 л/кг.
Метаболізм та виведення
Кандесартан, головним чином, виводиться у незміненому стані з сечею та жовчю і
лише невеликою мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму. Час кінцевого
напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому
багаторазових доз акумуляція не відбувається.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно
0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення
кандесартану через нирки відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і
активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози 14 oС-маркованого
кандесартану цилексетилу, приблизно 26% дози виводиться з сечею у вигляді
кандесартану та 7% – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56% дози
виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10% – у вигляді неактивного
метаболіту.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид не метаболізується і виводиться, в основному, у незміненому
вигляді шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції.
Кінцевий період напіввиведення становить 8 годин. Приблизно 70% дози, прийнятої
перорально, виводиться з сечею протягом 48 годин. Період напіввиведення
гідрохлоротіазиду залишається незмінним при комбінації з кандесартаном
цилексетилом. Додаткової кумуляції гідрохлоротіазиду після прийому повторних доз
комбінації, у порівнянні з монотерапією, не відбувається.
Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів
В осіб літнього віку (старших 65 років) Сmax та AUC кандесартану підвищені
приблизно на 50% та 80% відповідно, у порівнянні з молодими суб’єктами. Проте
реакція кров’яного тиску та частота виникнення побічних ефектів є однаковими
після прийому встановленої дози Атаканду у молодих пацієнтів та осіб літнього
віку.
У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості,
у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, максимальна
концентрація та площа під кривою «концентрація в сироватці – час» кандесартану
підвищувались під час багаторазового прийому доз приблизно на 50% та 70%
відповідно, проте показник періоду напіввиведення залишався незмінним.
Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно
50% та 110% відповідно. Кінцевий період напіввиведення кандесартану був
приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC
кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того,
що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості
спостерігалося підвищення показника AUC кандесартану на 23%.
Гідрохлоротіазид
Кінцевий період напіввиведення гідрохлоротіазиду збільшується у пацієнтів з
нирковою недостатністю.
Показання для застосування
Есенціальна гіпертензія.
Лікування пацієнтів з серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції
лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка – ≤ 40%) у якості додаткової
терапії до лікування інгібіторами АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) або у
випадку непереносимості інгібіторів АПФ.
АТАКАНД ПЛЮС: есенціальна гіпертензія у випадках, коли монотерапія кандесартаном
цилексетилом або гідрохлоротіазидом є недостатньою.
Спосіб застосування та дози
Дозування при гіпертензії
Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становить
8 мг один раз на добу. Дозу можна підвищити до 16 мг один раз на добу. Якщо
достатній контроль кров’яного тиску не досягається через 4 тижні лікування дозою
16 мг один раз на добу, то дозу можна підвищити до максимальної дози 32 мг один
раз на добу. Якщо контроль кров’яного тиску не досягається з цією дозою, слід
розглянути доцільність альтернативних методів лікування.
Терапію слід коригувати відповідно до реакції кров’яного тиску. Максимальний
антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.
При клінічній доцільності можливо розглядати прямий перехід з монопрепаратів на
комбінований препарат Атаканд Плюс.
Застосування в осіб літнього віку
Коригування початкової дози у пацієнтів похилого віку непотрібне.
Застосування у пацієнтів із зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої
рідини
Таким пацієнтам не рекомендується призначення комбінованого препарату у дозі
16/12,5 мг. Для пацієнтів, в яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад,
для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої рідини, слід розглядати
монопрепарат кандесартану цилексетил (Атаканд) у дозі 4 або 8 мг, залежно від
ступеня тяжкості та переносимості, з додаванням відповідної дози
гідрохлортіазиду за необхідності.
Застосування при недостатності ниркової функції
У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на
гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до
реакції. Досвід застосування у пацієнтів з дуже тяжкою нирковою недостатністю
або нирковою недостатністю кінцевої стадії (кліренс креатиніну –
< 15 мл/хв) є обмеженим. У такої категорії пацієнтів бажано застосовувати
петльові діуретики, а не тіазиди.
Лікування Атакандом Плюс проводять для пацієнтів з нирковою недостатністю від
легкого до помірного ступеня тяжкості. Атаканд Плюс не слід застосовувати для
лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – < 30
мл/хв/1,73 м2 ППТ).
Атаканд Плюс слід приймати один раз на добу разом з їжею або без неї.
Застосування при недостатності печінкової функції
Пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості
рекомендується початкова доза 2 мг один раз на добу. Дозу можна коригувати
відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з тяжкою печінковою
недостатністю відсутній.
Супутня терапія
Як було продемонстровано, додаткове призначення гідрохлортіазиду має адитивний
антигіпертензивний ефект разом з Атакандом.
Застосування у чорношкірих пацієнтів
Антигіпертензивний ефект кандесартану менш виражений у афроамериканських
пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. Отже, титрування Атаканду в бік
збільшення та супутня терапія для контролю кров’яного тиску можуть бути частіше
потрібні у афроамериканських пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси.
Дозування при серцевій недостатності
Звичайна рекомендована початкова доза Атаканду становить 4 мг один раз на добу.
Титрування в бік збільшення до цільової дози 32 мг один раз на добу або найвищої
дози, що переноситься, здійснюється шляхом подвоєння дози через проміжки часу,
що становлять щонайменше 2 тижні.
Особливі категорії пацієнтів
Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів із зменшенням внутрішньосудинного
об’єму рідини, нирковою недостатністю або печінковою недостатністю від легкого
до помірного ступеня тяжкості коригування початкової дози непотрібне.\
Супутня терапія
Атаканд можна призначати разом з іншими препаратами для лікування серцевої
недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс
або комбінацію цих лікарських засобів.
Застосування
Атаканд слід приймати один раз на добу разом з їжею або без неї.
Застосування у дітей та підлітків
Безпечність та ефективність Атаканду для дітей та підлітків (до 18 років) не
встановлено.
Побічна дія
Під час проведення контрольованих клінічних досліджень із залученням
кандесартану цилекситилу/гідрохлотіазиду побічні ефекти були легкими та
тимчасовими. Частота відмови від терапії через побічні реакції була подібною для
кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду (3,3%) та плацебо (2,7%).
Під час проведення клінічних досліджень при застосуванні кандесартану
цилексетилу/гідрохлоротіазиду повідомлялося про такі поширені (> 1/100) побічні
реакції (частота виникнення побічних ефектів, що спостерігалися при застосуванні
кандесартану цилексетилу, які щонайменше на 1% перевищували частоту виникнення
таких ефектів, що спостерігалися при застосуванні плацебо):
Кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення/вертиго.
Лікування гіпертензії
Під час контрольованих клінічних досліджень побічні ефекти були легкими,
тимчасовими та такими, що їх можна було порівняти з плацебо. Загальна частота
виникнення побічних ефектів не вказувала на залежність від дози або віку.
Частота відмови від терапії через побічні реакції була подібною у кандесартану
цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%); кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду
(3,3%) та плацебо (2,7%).
Повідомлялося про наступні поширені (> 1/100) побічні реакції під час
застосування кандесартану цилексетилу (частота виникнення побічних ефектів, що
спостерігалися при застосуванні кандесартану цилексетилу, які щонайменш на 1%
перевищували частоту виникнення таких ефектів, що спостерігалася при
застосуванні плацебо):
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення/вертиго, головний біль.
Інфекції та інвазії
Інфекції дихальних шляхів.
Результати лабораторних досліджень
Загалом клінічно значимого впливу Атаканду на лабораторні показники не
спостерігалося. При застосуванні інших інгібіторів
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалося невелике зниження
гемоглобіну. Спостерігалося підвищення рівня креатиніну, сечовини або калію та
зниження рівня натрію. Про підвищення АЛТ, яке розцінювалось як побічне явище,
не набагато частіше повідомлялося при застосуванні Атаканду, ніж плацебо (1,3%
проти 0,5%). Для пацієнтів, які одержують Атаканд, постійний моніторинг
лабораторних показників зазвичай не є необхідним. Проте пацієнтам з нирковою
недостатністю рекомендується періодично проводити моніторинг рівня калію та
креатиніну в сироватці.
Лікування серцевої недостатності
Профіль побічної дії Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю відповідає
фармакологічним властивостям цього препарату та стану здоров’я пацієнтів.
До поширених побічних реакцій (> 1/100, < 1/10), що спостерігалися під час
проведення клінічних досліджень, відносились:
Судинні порушення
Артеріальна гіпотензія.
Порушення метаболізму та харчування
Гіперкаліємія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Ниркова недостатність.
Результати лабораторних досліджень
Підвищення рівнів креатиніну, сечовини та калію. Рекомендується періодичний
моніторинг рівнів креатиніну та калію в сироватці.
Гідрохлоротіазид
При монотерапії гідрохлоротіазидом, дози якого, як правило, становили
25 мг або більше, повідомлялося про такі побічні реакції. Частота, про яку
йдеться: поширені (> 1/100), непоширені (> 1/1000 та < 1/100) та рідкісні (<
1/1000).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідкісні: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична
анемія, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія.
Порушення з боку імунної системи
Рідкісні: анафілактичні реакції.
Порушення метаболізму та харчування
Поширені: гіперглікемія, гіперурікемія, порушення електролітного балансу (включаючи
гіпонатріємію та гіпокаліємію).
Психіатричні порушення
Рідкісні: порушення сну, депресія, неспокій.
Порушення з боку нервової системи
Поширені: запаморочення, вертиго.
Рідкісні: парестезія.
Порушення зору
Рідкісні: тимчасова розпливчастість зображення.
Серцеві порушення
Рідкісні: серцева аритмія.
Судинні порушення
Не поширені: постуральна гіпотензія.
Рідкісні: некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).
Порушення з боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення
Рідкісні: порушення зовнішнього дихання (включаючи пневмоніт та пульмонарний
набряк).
Шлунково-кишкові порушення
Непоширені: анорексія, втрата апетиту, подразнення шлунка, діарея, запор.
Рідкісні: панкреатит.
Гепатобіліарні порушення
Рідкісні: жовтуха (внутрішньопечінкова холестатична жовтуха).
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Не поширені: висип, кропивниця, реакції фотосенсибілізації.
Рідкісні: токсичний епідермальний некроз, шкірні реакції, подібні до червоного
вовчака, реактивація шкірного червоного вовчака.
Порушення з боку скелетно-м’язової, сполучної тканини та кісток
Рідкісні: м’язовий спазм.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Поширені: глюкозурія.
Рідкісні: ниркова дисфункція та інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення та стани у місці введення
Поширені: слабкість.
Рідкісні: гарячка.
Дослідження
Поширені: підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів.
Не поширені: підвищення рівнів азоту сечовини крові та креатиніну сироватки.
Зміни лабораторних показників
Про підвищення рівнів сечової кислоти, глюкози та АЛТ (SGPT) у сироватці, що
розцінювалось як побічне явище, повідомлялося дещо частіше при застосуванні
кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду (частота 1,1%, 1,0% та 0,9%
відповідно), ніж при застосуванні плацебо (частота – 0,4%, 0,2% та 0% відповідно).
Незначні зниження гемоглобіну та підвищення АСТ (SGOT) спостерігалися у одного
пацієнта, який отримував кандесартану цилексетил/гідро-хлоротіазид.
Спостерігалися підвищення рівнів креатиніну, сечовини або калію та зниження
рівню натрію.
Постмаркетингове дослідження
За час існування препарату на ринку про наступні побічні явища повідомлялось
дуже рідко (< 1/10000):
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.
Порушення метаболізму та харчування
Гіперкаліємія, гіпонатріємія.
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення, головний біль.
Шлунково-кишкові порушення
Нудота.
Гепатобіліарні порушення
Підвищення рівня ферментів печінки, аномалія печінкової функції або гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Ангіоневротичний набряк, висипи, кропив’янка, свербіж.
Порушення з боку скелетно-м’язової, з’єднувальної тканини та кісток
Біль у спині, артралгія, міальгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Порушення ниркової функції, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього
пацієнтів.
Протипоказання
Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних
речовин, або до похідних сульфаніламідів (гідрохлоротіазид є похідним
сульфаніламідів).
Вагітність і лактація
Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі (холестаз).
Кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид, окрім того, протипоказаний при:
- тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну – < 30 мл/хв/1,73 м2 ППТ);
- стійкій гіпокаліємії або гіперкальціємії;
- подагрі;
- дитячому віці.
Передозування
Симптоми
Спираючись на фармакологічний аналіз, до основних проявів передозування,
ймовірно, можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення. В
повідомленні про індивідуальний випадок передозування (до 672 мг кандесартану
цилексетилу) йдеться про одужання пацієнта без наслідків.
Основним проявом передозування гідрохлоротіазиду є гостра втрата рідини та
електролітів. Можуть також спостерігатися такі симптоми, як запаморочення,
артеріальна гіпотензія, спрага, тахікардія, шлуночкова аритмія, седація/втрата
свідомості та судоми м’язів.
Тактика лікування
При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати
симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід
покласти на спину з трохи піднятими ногами.
Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми шляхом інфузії, наприклад,
ізотонічного сольового розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна
застосовувати симптоматичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за
допомогою гемодіалізу. Не відомо, до якого ступеню видаляється гідрохлоротіазид
за домогою гемодіалізу.
Особливості застосування
Ниркова недостатність
Як і у випадку з іншими препаратами, що інгібують
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни ниркової функції
у схильних до цього пацієнтів, які одержують лікування Атакандом.
При застосуванні Атаканду у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які
страждають на ниркову недостатність, рекомендується періодичний моніторинг
рівнів калію та креатиніну в сироватці. Досвід застосування у пацієнтів з дуже
тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю термінальної стадії (кліренс
креатиніну – < 15 мл/хв) є обмеженим. У таких пацієнтів слід уважно титрувати
Атаканд, у поєднанні з ретельним моніторингом кров’яного тиску.
Оцінка стану у пацієнтів з серцевою недостатністю має включати періодичну оцінку
ниркової функції, особливо у пацієнтів літнього віку, старших 75 років або
більше, та у пацієнтів, які страждають на недостатність ниркової функції. Під
час титрування дози Атаканду рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію
в сироватці. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з серцевою недостатністю
не включали осіб з рівнем креатиніну в сироватці > 265 µмоль/л
(> 3 мг/дл).
У цієї категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики, а не тіазиди.
При застосуванні препарату Атаканд Плюс у пацієнтів з недостатністю ниркової
функції, рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та
сечової кислоти.
Супутня терапія інгібітором АПФ при серцевій недостатності
Ризик побічних ефектів, особливо недостатності ниркової функції та гіперкаліємії,
може підвищитися при застосуванні кандесартану у комбінації з інгібітором
ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). За пацієнтами, які перебувають на
такій терапії, слід регулярно та ретельно спостерігати.
Гемодіаліз
Під час проведення діалізу кров’яний тиск може бути особливо чутливим до блокади
рецептору АТ1 внаслідок зменшення об’єму плазми та активації
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Отже, для пацієнтів, які перебувають
на гемодіалізі, слід уважно титрувати Атаканд та ретельно контролювати кров’яний
тиск.
Стеноз ниркової артерії
Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему,
наприклад, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), можуть
підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з
білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії, що веде до однієї
нирки. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів
ангіотензину ІІ.
Трансплантація нирки
Досвід застосування Атаканду/Атаканду Плюс у пацієнтів, які нещодавно перенесли
трансплантацію нирки, відсутній.
Гіпотензія
Під час застосування Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю може
виникнути гіпотензія. Як це описується для інших препаратів, що впливають на
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, вона також може виникнути у пацієнтів
з артеріальною гіпертензією, які мають зменшений внутрішньосудинний об’єм рідин,
наприклад, у тих, які приймають високі дози діуретиків. На початку терапії слід
бути обережними, а також вдатися до спроби коригування гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину ІІ, гіпотензія
може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду
ренін-ангіотензинової системи. У дуже рідкісних випадках гіпотензія може бути
настільки тяжкою, що може бути потрібним застосування внутрішньовенних рідин та/або
вазопресорів.
Печінкова недостатність
Тіазиди слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з недостатністю печінкової
функції або з прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки незначні зміни
водного або електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому. Клінічний
досвід застосування Атаканду Плюс у пацієнтів з печінковою недостатністю
відсутній.
Стеноз аорти та мітрального клапану (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, особливо обережними
необхідно бути при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значимий
стеноз аорти або мітрального клапану, або обструктивну гіпертрофічну
кардіоміопатію.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на
антигіпертензивні лікарські засоби, які діють шляхом інгібування
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосовувати Атаканд не
рекомендується.
Порушення електролітного балансу
Як і для будь-яких пацієнтів, які одержують терапію діуретиками, через
відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів
сироватки.
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водного або
електролітного балансу (гіперкальціємію, гіпокаліємію, гіпонатріємію,
гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).
Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти
минуще та незначне підвищення концентрацій кальцію у сироватці.
Помітна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед
проведенням перевірки функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід
припинити.
Гідрохлоротіазид дозозалежно підсилює виведення калію з сечею, що може призвести
до гіпокаліємії. Цей ефект гідрохлоротіазиду менш виражений при застосуванні
його комбінації з кандесартану цилексетилом. Ризик гіпокаліємії може бути
підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, з посиленим діурезом, з недостатнім
пероральним прийомом електролітів та у пацієнтів, які одержують супутню терапію
кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном (АСТН).
Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Атаканду Плюс та
калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок чи сольових замінників або інших
засобів, що можуть підвищити рівні калію в сироватці (наприклад, гепарину), може
призвести до підвищення рівня калію в сироватці.
Хоча це не зафіксовано документально стосовно Атаканду Плюс, лікування
інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ може спричинити
гіперкаліємію, особливо при наявності серцевої недостатності та/або ниркової
недостатності.
Як було продемонстровано, тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може
призвести до гіпомагніємії.
Вплив на метаболізм та ендокринну систему
Лікування тіазидними діуретиками може порушити переносимість глюкози. Може
знадобитися коригування дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.
Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. З терапією
тіазидними діуретиками асоціювалося підвищення рівнів холестерину та
тригліцеридів. Проте при дозі 12,5 мг, що міститься в Атаканді Плюс,
повідомлялося про мінімальні ефекти або їх відсутність. Тіазидні діуретики
підвищують концентрацію сечової кислоти у сироватці та можуть спровокувати
подагру у схильних до неї пацієнтів.
Загальні відомості
У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від
активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з
тяжкою застійною серцевою недостатністю або з наявністю захворювання нирок,
включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що
впливають на цю систему, асоціювалося з гострою гіпотензією, азотемією,
олігурією або, у рідкісних випадках, з гострою нирковою недостатністю.
Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів
рецепторів ангіотензину ІІ. Як і у випадку з будь-яким іншим антигіпертензивним
препаратом, надмірне зниження кров’яного тиску у пацієнтів з ішемічною
кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до
інфаркту міокарду або інсульту.
Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози,
лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід
приймати цей лікарський засіб.
Застосування під час вагітності
Існують дуже обмежені дані щодо застосування Атаканду у вагітних жінок. Цих
даних недостатньо, щоб зробити висновки про потенційний ризик для плоду, коли
препарат застосовується під час першого триместру. У людей плодова ниркова
перфузія, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензин-альдостеронової системи,
починається у другому триместрі. Отже, ризик для плоду підвищується, якщо
приймати Атаканд під час другого або третього триместрів вагітності.
Застосування протягом другого і третього триместрів вагітності лікарських
засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, може спричинити
шкоду плоду та новонародженому (гіпотензію, ниркову дис-функцію, олігурію та/або
анурію, олігогідрамніон, гіпоплазію черепа, затримку внутрішньоматкового
розвитку) і смерть. Описані випадки гіпоплазії легенів, аномалій обличчя та
контрактур кінцівок.
Дослідження на тваринах із застосуванням кандесартану цилексетилу
продемонстрували ушкодження нирок у плоду протягом пізніх термінів вагітності та
новонароджених. Цей механізм вважається фармакологічно опосередкованим через
вплив на ренін-ангіоензин-альдостеронову систему.
Гідрохлоротіазид може зменшувати об’єм плазми, а також матково-плацентарний
кровотік. Він також може спричиняти неонатальну тромбоцитопенію.
Враховуючи наведену вище інформацію, Атаканд/Атаканд Плюс не рекомендується
застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність визначаться під час лікування,
застосування Атаканду/Атаканду Плюс слід припинити.
Застосування під час лактації
Невідомо, чи виділяється кандесартан у молоко, але через наявність потенційної
небажаної дії на дітей, яких годують груддю, Атаканд не слід застосовувати під
час годування груддю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Вплив кандесартану на здатність керувати автомобілями та користуватися
механізмами не вивчався, проте, враховуючи фармакодинамічні властивості
кандесартану, малоймовірно, щоб він впливав на таку здатність. Під час керування
транспортними засобами та користування механізмами слід брати до уваги
запаморочення та стомленість, які можуть виникнути під час лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Клінічно значимої лікарської взаємодії виявлено не було. Сполуки, які вивчалися
в клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включали гідрохлортіазид, варфарин,
дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел),
глібенкламід, ніфедипін та еналаприл.
Кандесартан незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму (CYP2C9).
Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 та CYP3А4,
проте вплив на інші ізоферменти цитохрому Р450 на цей час невідомий.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватись іншими лікарськими
засобами, які мають здатність знижувати кров’яний тиск, незалежно від того, чи
були вони призначені як антигіпертензивні засоби, чи за іншими показаннями.
Можна очікувати, що зменшення рівня калію, що характерно для гідрохлоротіазиду,
посилюється іншими лікарськими засобами, що асоціюються з втратою калію та
гіпокаліємією (наприклад, іншими калійуретичними діуретиками, послаблюючими
засобами, амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію, похідними
саліцилової кислоти).
Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосовування діуретиків, що
зберігають калій, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, або інших
лікарських засобів, що можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може
призвести до підвищення рівня калію в сироватці.
Існують повідомлення про оборотне підвищення концентрацій літію в сироватці та
токсичність під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ. Подібний
ефект може виникнути з антагоністами рецептору ангіотензину ІІ, отже, при
одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівнів літію в
сироватці.
При одночасному застосуванні антагоністів рецептору ангіотензину ІІ з
нестероїдними протизапальними засобами (наприклад, селективними інгібіторами
СОХ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/день) та неселективними НСПЗЗ) може
виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептору
ангіотензину ІІ та нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик
погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та
підвищення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів, які вже страждають на
порушення ниркової функції. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю,
переважно у осіб похилого віку. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість
рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції після
початку супутньої терапії та періодичного моніторингу згодом.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Нестероїдні протизапальні засоби зменшують діуретичний, натрійуретичний та
антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду.
Колестипол або холестирамін зменшують абсорбцію гідрохлоротіазиду.
Гідрохлоротіазид може потенціювати ефект неполяризуючих релаксантів скелетних
м’язів (наприклад, тубокурарину).
Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію сироватки через знижене
виведення. При призначенні кальцієвих добавок або вітаміну Д слід стежити за
рівнями кальцію в сироватці та відповідно коригувати дозу.
Тіазиди можуть підсилювати гіперглікемічний ефект бета-блокаторів та діазоксиду.
Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) можуть підвищувати
біодоступність діуретиків тіазидного типу, знижуючи моторику травного тракту та
швидкість спустошення шлунку.
Тіазид може підвищити ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Тіазиди можуть зменшувати ниркове виведення цитотоксичних препаратів (таких як
циклофосфамід, метотрексат) та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.
Ризик гіпокальціємії може підвищитися при одночасному застосуванні стероїдів або
адренокортикотропного гормону (АСТН).
|
|
