Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Нозологии

Лекарственные средства

Торговые марки

Рамимед

Рамімед, Ramimed

Ramipril

Виробник: Medochemie Ltd

Форма випуску та склад
РАМІМЕД
Таблетки по 1,25 мг, 2,5 мг, 5,0 мг та 10 мг, № 30.
1 таблетка містить раміприлу 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг або 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500), натрію гідрокарбонат, лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза, натрію стеарил фумарат, желатин в капсульній оболонці з барвниками: таблетки 2,5 мг – барвник РВ22960 жовтий (лактоза моногідрат, заліза оксид жовтий), таблетки 5 мг – барвник РВ24877 рожевий (лактоза моногідрат, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий).
РАМІМЕД КОМБІ
Таблетки по 2,5/12,5 мг та 5/25 мг, у блістерах, № 30.
1 таблетка містить 2,5 мг раміприлу/12,5 мг гідрохлоротіазиду або 5 мг раміприлу/25 мг гідрохлоротіазиду; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований кукурудзяний, натрію стеарил фумарат, натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза.

Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Антигіпертензивний засіб, інгібітор ангіотензинперетворю-ючого ферменту. Рамімед/Рамімед Комбі після абсорбції із шлунково-кишкового тракту гідролізує та пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, кініназа II), викликаючи розширення судин та зниження артеріального тиску. Пригнічення активності АПФ підвищує активність реніну у плазмі крові, знижує рівень ангіотензину II та альдостерону. Рамімед/Рамімед Комбі виявляє антигіпертензивний ефект як при високому, так і при низькому рівні реніну в плазмі. Раміприл інгібує метаболізм брадикініну. Антигіпертензивний ефект настає через 1-2 години після застосування препарату, максимальний ефект розвивається протягом 3-6 годин та триває не менше 24 годин. При щоденному прийомі Рамімеду антигіпертензивний ефект поступово збільшується протягом декількох (3-4) тижнів та зберігається при тривалому лікуванні. При вираженій недіабетичній або діабетичній нефропатії Рамімед/Рамімед Комбі уповільнює прогресування порушень функцій нирок та розвитку кінцевих стадій ниркової недостатності, при яких потрібна трансплантація нирки або діаліз. Рамімед суттєво не змінює нирковий кровообіг (а в деяких випадках навіть покращує його) та швидкість клубочкової фільтрації. У хворих з ризиком недіабетичної або діабетичної нефропатії раміприл знижує рівень альбумінурії.
Раптова відміна препарату не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску.
Рамімед також володіє кардіопротективною дією за рахунок інгібування агніотензинперетворюючого ферменту в міокарді.
Гідрохлоротіазид спричиняє помірно виражений діуретичний ефект, підвищуючи виведення з організму води, іонів натрію, хлору та калію. Зменшує вміст іонів натрію в судинній стінці, знижуючи її чутливість до вазоконстрикторних впливів і посилюючи у такий спосіб антигіпертензивний ефект раміприлу.
Комбінація раміприлу з гідрохлоротіазидом характеризується сильнішим гіпотензивним ефектом, ніж кожен з її компонентів окремо; при цьому втрата калію, спричинена дією діуретиків, зменшується.

Фармакокінетика. Раміприл швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (не менше 50-60% уведеної дози) і максимальна його концентрація в плазмі крові досягається протягом однієї години. Раміприл майже повністю метаболізується (в основному, в печінці) з утворенням активних та неактивних продуктів. Його активний метаболіт – раміприлат. Серед відомих неактивних метаболітів – дикетопіперазиновий ефір та дикетопіперазинова кислота. Максимальна концентрація його в плазмі крові досягається через 2-4 години. Зв’язування раміприлу та раміприлату з білками крові становить приблизно 73% та 56% відповідно. В умовах застосування звичайних доз (один раз на добу) рівноважна концентрація препарату в плазмі крові досягається на 4-й день застосування препарату. Після застосування 60% дози виводиться із сечею (в основному, у формі метаболітів), а приблизно 40% – з калом. Приблизно 2% введеної дози виділяється із сечею в незміненому стані. При порушеннях функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню кліренсу креатиніну.
У хворих з порушеною функцією печінки уповільнюється перетворення раміприлу в раміприлат, рівень раміприлу в плазмі може підвищитися в 3 рази, однак максимальна концентрація раміприлату в плазмі не змінюється. При серцевій недостатності відзначається підвищення концентрації раміприлату в крові в 1,5-1,8 рази. У літніх пацієнтів фармакокінетика препарату суттєво не змінюється.
Біодоступність гідрохлоротіазиду після перорального застосування становить приблизно 70%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 1,5-3 години. Зв’язування з білками крові – 40-70%. Виведення з плазми крові – двофазне; період напіввиведення у початковій фазі – 2 години, в кінцевій – приблизно 10 годин. Загалом 50-75% прийнятої перорально дози екскретується з сечею в незміненому вигляді.
Сумісне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не впливає на біодоступність окремих компонентів.

Показання для застосування
- Зниження ризику розвитку інфаркту міокарду у пацієнтів з ішемічною хворобою серця;
- артеріальна гіпертензія;
- серцева недостатність;
- клінічно виражена серцева недостатність після гострого інфаркту міокарду у хворих зі стабільною гемодинамікою, не раніше, аніж через 2 доби після гострого інфаркту міокарду;
- виражена діабетична або недіабетична нефропатія, а також її початкові стадії.
Комбінація раміприл/гідрохлортіазид показана пацієнтам, у яких артеріальний тиск погано контролюється при застосуванні лише раміприлу або лише гідрохлоротіазиду.

Спосіб застосування та дози
Препарат застосовується перорально.
Таблетки слід ковтати, запиваючи великою кількістю рідини (приблизно 1 склянка).
Таблетки не можна розжовувати.
Їжа не впливає на всмоктування раміприлу, тому таблетки Рамімед/Рамімед Комбі можна приймати незалежно від прийому їжі.
Профілактика інфаркту міокарду. Рекомендована початкова доза становить
2,5 мг раміприлу один раз на день. Залежно від переносимості, дозу поступово збільшують. Рекомендується збільшити дозу в 2 рази приблизно через тиждень лікування і ще через три тижні – збільшити її до 10 мг.
Підтримуюча доза становить 10 мг раміприлу один раз на день. Пацієнтам, які раніше приймали менші дози раміприлу за іншими показаннями, дозу можна поступово збільшити до «цільової» дози 10 мг один раз на день.
Гіпертензія. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг раміприлу один раз на день.
Дозу необхідно збільшувати поступово, з інтервалами від 2 до 3 тижнів, залежно від реакції пацієнта, до максимальної дози 10 мг один раз на день.
Зазвичай підтримуюча доза для лікування гіпертензії становить 2,5-5 мг один раз на добу. Якщо є необхідність в дозах вище 10 мг, замість подальшого збільшення дози препарату Рамімед слід розглянути можливість його поєднання з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, діуретиками або блокаторами кальцієвих каналів.
Прийом діуретиків необхідно припинити за 2-3 дні до початку терапії раміприлом для того, щоб зменшити ймовірність симптоматичної гіпотензії. У разі необхідності, прийом діуретиків можна розпочати знову після початку терапії раміприлом.
У хворих на гіпертензію, які також мають застійну серцеву недостатність з асоційованою нирковою недостатністю або без неї, може спостерігатися симптоматична гіпотензія під час лікування інгібіторами АПФ. Таким пацієнтам слід розпочати терапію з дози 1,25 мг, під пильним медичним наглядом у лікарні.
Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза – 1,25 мг один раз на добу. Залежно від терапевтичного ефекту, добову дозу можна збільшити, подвоюючи її кожні 1-2 тижні. Добову дозу 2,5 мг раміприлу або більше можна приймати як одноразово, так і розділити на два прийоми. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг.
Серцева недостатність після інфаркту міокарду. Початок терапії: лікування раміприлом можна розпочинати тільки у лікарні у період між третім і десятим днем після інфаркту. Рекомендована початкова доза раміприлу становить по 2,5 мг двічі на день (вранці та ввечері), а через 2 дні дозу збільшують до 5 мг двічі на день (вранці та ввечері). Звичайна підтримуюча доза раміприлу становить від 2,5 до 5 мг двічі на день.
Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (наприклад, виникає гіпотензія), то її необхідно зменшити до 1,25 мг двічі на день. Через 2 дні цю дозу можна знову збільшити до 2,5 мг двічі на день, а протягом наступних двох днів можна збільшити дозу до 5 мг двічі на день.
Якщо пацієнт не переносить збільшення дози до 2,5 мг двічі на день, то лікування раміприлом необхідно припинити.
Виражена недіабетична або діабетична нефропатія, а також її початкові стадії. Рекомендована початкова доза – 1,25 мг один раз на добу. Залежно від терапевтичного ефекту, добову дозу можна збільшити, подвоюючи її кожні 2-3 тижні. Рекомендована максимальна добова доза становить 5 мг.
Хворі з нирковою недостатністю. При помірному зниженні функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) початкова доза становить 1,25 мг один раз на добу. Підтримуюча добова доза не повинна перевищувати 2,5 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 5 мг. При значному зниженні функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 10 мл/хв) застосовувати препарат не рекомендовано.
Хворі з порушенням функції печінки. На ранніх стадіях лікування препаратом «Рамімед» хворі з порушенням функції печінки потребують ретельного медичного спостереження. Рекомендована початкова доза в таких випадках – 1,25 мг один раз на добу, максимальна добова доза не повинна перевищувати 2,5 мг.
Літні пацієнти (від 65 років). На ранніх стадіях лікування Рамімедом потрібен контроль артеріального тиску. Рекомендована початкова доза в даному випадку становить 1,25 мг один раз на добу, звичайна підтримуюча доза – 2,5 мг один раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 5 мг.
У хворих, які отримують діуретичну терапію, слід розглянути можливість тимчасової відміни або хоча б зниження дози діуретиків не менше ніж за 2-3 доби (або більший термін, залежно від тривалості дії діуретиків) до початку застосування препарату Рамімед. Для хворих, які нещодавно отримували діуретики, звичайна початкова добова доза становить 1,25 мг.
Якщо у пацієнта не були в достатній мірі усунені порушення водно-електролітного балансу, а також при тяжкій гіпертензії та у випадках, коли значне зниження артеріального тиску може завдати шкоди (наприклад, при стенозі коронарних або мозкових артерій), слід надати перевагу нижчим початковим дозам, наприклад, 1,25 мг на добу.
Рамімед комбі не підходить для початкової терапії. Застосування препарату Рамімед комбі рекомендовано тільки після індивідуального титрування доз з окремими компонентами – раміприлу та гідрохлоротіазиду.
Застосовують всередину.
Дорослі. Рекомендована початкова доза становить 2,5/12,5 мг один раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити не раніше ніж через 3 тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 2,5/12,5 мг або 5/25 мг одноразово. Максимальна добова доза – 5/25 мг.
Літні пацієнти та пацієнти з нирковою недостатністю. Рамімед комбі не рекомендовано до застосування у зв’язку з великою кількістю активної речовини.

Побічна дія
Найбільш частими небажаними ефектами є запаморочення (приблизно 4%), нудота (приблизно 3%) і головний біль (приблизно 2%).
Порушення кровоносної та лімфатичної системи. Дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку.
Розлади імунної системи. В окремих випадках повідомлялося про комплекс симптомів, який складається з одного або більше з таких симптомів: пропасниця, серозит, васкуліт, міалгія, міозит, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла (ANA-тест), підвищення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз, екзантема, анафілактичні реакції, світлочутливість або інші дерматологічні реакції різної тяжкості.
Психічні розлади. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): депресія, сплутаність свідомості, знервованість.
Розлади нервової системи. Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): парестезія, тремор. Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення: невропатія.
Порушення зору. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): візуальні розлади, кон’юнктивіт.
Розлади слуху. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): дзвін у вухах, порушення рівноваги та слуху.
Серцеві розлади і судинні порушення. Часто (> 1/100, < 1/10): непритомність, ортостатичні ефекти, включаючи гіпотензію. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): тахікардія, серцебиття, інфаркт міокарду, серцева аритмія, синдром Рейно, ішемічний геморагічний інсульт.
Дихальні респіраторні розлади та розлади у грудній порожнині та середостінні. Часто (> 1/100, < 1/10): кашель. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): бронхіт, бронхоспазм, задишка, загострення астми, риніт, синусит.
Шлунково-кишкові розлади. Часто (>1/100, <1/10): нудота, діарея, біль у животі. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): зміни смакових відчутів, сухість у ротовій порожнині, стоматит, блювання, запор, панкреатит, втрата апетиту.
Гепатобіліарні розлади. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): підвищення білірубіну сироватки та/або печінкових ферментів, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, печінкова недостатність.
Розлади шкіри та м’яких тканин. Часто (> 1/100, < 1/10): екзантема, свербіж, кропив’янка (іноді – з пропасницею). Рідко (> 1/10000, < 1/1000): ангіоневротичний набряк з опуханням обличчя, кінцівок, язика, голосової щілини та/або гортані, випадання волосся, оніхолізис, мультиформна еритема, світлочутливість. Дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення: макулопапульозна екзантема, пемфігус, псоріаз і псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема та енантема, синдром Стівенса-Джонсона.
М’язово-кісткові розлади, порушення сполучної тканини та кісток. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): спазми м’язів, міалгія, артралгія. Дуже рідко: парез.
Розлади нирок і сечовиділення. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): порушення ниркової функції, включаючи ниркову недостатність, протеїнурія. Рідко поширені: погіршення функції нирок, підвищення рівня азоту сечовини в крові, креатиніну, зневоднення. Дуже рідко: ниркова недостатність, нефрит, олігурія.
Порушення репродуктивної системи та молочних залоз. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): імпотенція. Дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення: гінекомастія.
Загальні розлади. Часто (> 1/100, < 1/10): запаморочення, головний біль, втомлюваність. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): біль у грудях, пітливість, розлади сну.
Лабораторні показники. Рідко (> 1/10000, < 1/1000): може знизитися концентрація натрію сироватки. Може виникнути підвищення сечовини сироватки та калію сироватки, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Повідомлялося про зниження гемоглобіну, кількості червоних клітин, білих клітин і тромбоцитів.
Інгібітори АПФ можуть спричинити погіршення існуючої протеїнурії, хоча зазвичай вони сприяють її зменшенню.
Існує ризик розвитку нейтропенії залежно від дози та клінічного стану пацієнта.
Обмін речовин. Поширені: гіпокаліємія, гіперурикемія з підвищенням рівня сечовини та креатиніну, гіперглікемія, подагра. Непоширені: гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперхлоремія, гіперкальціємія. Рідко поширені: порушення балансу рідини та електролітів, метаболічний алкалоз. Дуже рідко поширені: підвищення рівня тригліцеридів, гіперхолестеринемія, підвищення рівня амілази, загострення цукрового діабету.

Протипоказання
Гіперчутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ, тіазидів, похідних сульфонаміду чи інших компонентів препарату, ангіоневротичний набряк в анамнезі, гіпотензії, стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний у пацієнтів з єдиною ниркою), ниркова недостатність з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв, анурія, тяжка печінкова недостатність, холестаз, діаліз або гемофільтрація з використанням негативно заряджених високопродуктивних мембран (наприклад, AN 69); аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ); десенсибілізаційна терапія; декомпенсована серцева недостатність (NYHA* IV); первинний гіперальдостеронізм; трансплантація нирки; стеноз аорти або мітрального клапана серця з порушенням гемодинаміки, або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; клінічно значущий електролітний дисбаланс (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія), ІІ-ІІІ триместр вагітності, період годування груддю, дитячий вік.

Передозування
Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, шок, затримка діурезу, серцева аритмія, тахікардія, порушення свідомості, електролітний дисбаланс, гостра ниркова недостатність і паралітична кишкова непрохідність.
Лікування: загальні заходи (промивання шлунка, застосування сорбентів, сульфату натрію), якщо це можливо, протягом перших 30 хв після прийому препарату.
При артеріальній гіпотензії – внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду, катехоламінів, ангіотензину ІІ. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму.
Рамімед: раміприл елімінується за допомогою гемодіалізу або гемофільтрації.
Рамімед Комбі: гемодіаліз неефективний.
При виникненні ангіоневротичного набряку необхідно негайно ввести 0,3-0,5 мг адреналіну підшкірно або повільно внутрішньом’язово, глюкокортикоїди ввести внутрішньовенно або внутрішньом’язово; в подальшому – внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів. Також рекомендовано внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів та антагоністів Н2-рецепторів.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Не застосовувати під час вагітності. На час лікування годування груддю припинити.
Діти. Не рекомендується застосовувати для дітей.

Особливості застосування
Не слід призначати Рамімед хворим з стенозом аортального та мітрального клапана. Після прийому першої дози, а також при збільшенні дозування сечогінного засобу хворі повинні знаходитися протягом 8 годин під наглядом лікаря, для уникнення розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.
У хворих із серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженої артеріальної гіпотензії, що супроводжується олігурією або азотемією та зрідка – розвитком гострої ниркової недостатності.
Нижньою межею систолічного артеріального тиску для терапії у ранні терміни інфаркту міокарду вважається 100 мм рт.ст.
Хворі на злоякісну артеріальну гіпертензію або із супутньою тяжкою серцевою недостатністю повинні починати лікування в умовах стаціонару.
Перед початком і під час терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунок загальної кількості лейкоцитів і визначення лейкоцитарної форми (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії – при порушенні функції нирок, колагенозах або у тих, хто отримує високі дози, а також при перших ознаках розвитку інфекції). При підтвердженні нейтропенії (кількість нейтрофілів – менше 2000/мкл) терапію інгібіторами АПФ слід припинити.
До і під час лікування потрібен моніторинг артеріального тиску, функції нирок, вмісту К+ у плазмі, контроль вмісту гемоглобіну у периферичній крові, креатиніну, сечовини, контроль концентрації електролітів і печінкових ферментів у крові.
Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (внаслідок терапії діуретиками), при обмеженні вживання солі, при проведенні діалізу, при проносі та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії, слід зменшити дозу або відмінити препарат.
У хворих, які отримують діуретичну терапію, слід розглянути можливість тимчасової відміни або хоча б зниження дози діуретиків не менше ніж за 2-3 доби (або більший термін, залежно від тривалості дії діуретиків) до початку застосування препарату Рамімед комбі.
У хворих, в анамнезі яких є вказівки щодо розвитку ангіоневротичного набряку, не пов’язаного з прийомом інгібіторів АПФ, існує підвищений ризик його розвитку під час прийому препарату «Рамімед».
З обережністю призначають препарат хворим на подагру, а також цукровий діабет, особливо тим, які застосовують інсулін та пероральні протидіабетичні засоби.
Пацієнти з високим ризиком тяжкої гіпотензії, стенокардією, серцево-судинними захворюваннями, злоякісною гіпертензією, гострою серцевою недостатністю повинні приймати препарат під медичним наглядом в умовах стаціонару.
Хворим з порушенням функції печінки необхідне індивідуальне титрування доз із окремими компонентами: раміприлу та гідрохлоротіазиду. Не можна застосовувати препарат хворим із тяжким порушенням функції печінки або холестазом.
Слід дотримуватись обережності при виконанні фізичних вправ або під час спеки через ризик дегідратації та артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення об’єму рідини в організмі.
Не рекомендується вживати алкогольні напої під час лікування препаратом.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування препарату.
Літні хворі. Застосування цього препарату потребує особливої уваги у літніх хворих, які приймають діуретики та/або хворіють на серцеву недостатність, а також мають порушення функції печінки або нирок. Дозу встановлює лікар індивідуально, залежно від реакції на препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретики.
Під час прийому препарату Рамімед можливий позитивний тест на допінг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Не рекомендовано призначати препарат разом з:
- алопуринолом, імунодепресантами, кортикостероїдами, прокаїнамідом, цитостатиками (ризик порушення кровотворення);
- протидіабетичними препаратами (інсулін або похідні сульфосечовини) – надмірне зниження рівня цукру крові;
- антигіпертензивними препаратами (наприклад, діуретики) або іншими речовинами, що мають антигіпертензивний ефект (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти та анестетики) – спостерігається посилення антигіпертензивного ефекту;
- солями калію та калійзберігаючими діуретиками, гепарином – може підвищитися рівень калію в сироватці крові;
- солями літію – підвищення рівню літію, токсичність;
- нестероїдними протизапальними препаратами, естрогенами, симпатомі-метиками або солями – зниження ефективності Рамімеду;
- алкоголем – посилення дії раміприлу;
- солями натрію – зниження антигіпертензивного ефекту Рамімеду/Рамімеду комбі;
- метилдофою – гемоліз;
- наркотичними препаратами та анестетиками – артеріальна гіпотензія, ризик ниркової недостатності.

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования