Алергічний контактний дерматит

Алергічний контактний дерматит (АКД) – захворювання шкіри, в основі якого лежать імунологічні реакції, опосередковані Th1-лімфоцитами. Зазвичай виникає при тривалому чи неодноразовому контакті шкіри із низькомолекулярними речовинами (гаптенами), які при кон’югації з білками шкіри утворюють повноцінний АГ. Цим, а також тим, що в основі процесу лежать алергічні реакції 4 типу (уповільнена гіперчутливість) АКД відрізняється від ПЕ.
Частіше виникає у осіб середнього або похилого віку. Атопія чи наявність інших АЗ значення не мають.
У сенсибілізованих осіб після повторного контакту з АГ для виникнення на шкірі відповідних змін має минути не менше 12-48 годин. Це слід враховувати при постановці шкірних проб. Стан сенсибілізації може зберігатися протягом кількох років. Слід мати на увазі, що особливо агресивні хімічні речовини можуть і при першому контакті зі шкірою викликати явища АКД. У такому випадку речовина спочатку утворює кон’югат із білками шкіри, до якого через 5-10 днів формується клітинна гіперчутливість і до 10-12 дня вже можуть виникнути клінічні прояви АКД. У додатку 1 наведено перелік ділянок тіла і речовин, які можуть викликати ПЕ і АКД при тривалому чи рецидивуючому контакті.
Ураження шкіри при при АКД носить чітко обмежений характер, у гострій фазі утворюються везикули, елементи у вигляді струпів із шелушінням, ознаками ліхенізації.
АКД слід диференціювати із себорейним дерматитом (СД), АТД, дерматитом, пов’язаним із подразненням (НД), фотоконтактним дерматитом (ФКД) (див. табл. 1).

Діагноз АКД ставиться на підставі ретельного збирання анамнезу (встановлення фактів контакту з професійними АГ, металами (в тому числі і в порожнині рота), барвниками, косметикою, лікарськими засобами (вушними, очними краплями)), проведення електропроцедур тощо.
Для діагностики ПЕ та АКД може використовуватися аплікаційний тест на неушкоджених ділянках шкіри з відповідними хімічними АГ, лабораторні тести (реакції інгібіції міграції лейкоцитів, бластної трансформації з відповідними хімічними АГ), проведення елімінаційних заходів.
Лікування ПЕ і АКД необхідно проводити за наступною схемою:
1. Елімінація відповідних АГ.
2. Профілактика на виробництві (відбір працівників, санація виробництва, захисний одяг, захисні креми).
3. Місцеве лікування (при АКТД – це застосування гелів, мазей з ГКС тощо (додатки 2 і 3)).
4. Комплекс заходів загальної дії.

Додатки

Додаток 1
Перелік речовин, що можуть викликати ПЕ і АКД на певних ділянках тіла (за Р.М. Хаітовим, 2002, зі змінами і доповненнями)

Додаток 2
Засоби, що застосовуються у дитячій алергодерматології