Халазія кардії

Халазія кардії – вада розвитку, що характеризується недостатністю кардіального відділу стравоходу внаслідок недорозвитку нервово-м’язового апарату шлунково-стравохідного сфінктеру, зокрема інтрамуральних гангліозних клітин.

Синоніми
Природжена недостатність кардії.

Клінічна картина

Прояви захворювання виникають невдовзі після народження або через 2-4 тижні.
Основні клінічні симптоми – регургітація та малоінтенсивне блювання неперетравленим молоком невдовзі після годування. Вони більше виражені у положенні на спині та на лівому боці, під час крику або пальпації живота і зменшуються у вертикальному положенні. Іноді відмічається блювота «фонтаном». Дитина недостатньо набирає масу тіла, розвивається анемія, гіповітаміноз. Найбільш часті такі ускладнення, як аспіраційна пневмонія, езофагіт, пептична виразка, стриктура стравоходу.

Діагностика

Діагностика базується на вивченні анамнезу, клінічного огляду дитини, даних фіброезофагогастроскопії, рентгенологічного дослідження, рН-метрії, езофагометрії.
При проведенні ендоскопічного обстеження виявляється закид шлункового вмісту в стравохід, неспроможність кардії, симптоми рефлюкс-езофагіту; при проведенні езофагометрії – зниження тонусу кардії; при проведенні рН-метрії – «закислення» середовища у кардіальній частині стравоходу внаслідок закидання кислого шлункового вмісту.
Контрастне рентгенологічне дослідження дозволяє виявити зворотну течію барієвої суміші у стравохід із шлунка при натисканні на живіт в епігастральній ділянці або на вдосі.

Диференціальна діагностика
Диференціальний діагноз необхідно проводити із захворюваннями, при яких блювотні маси не містять жовчі:
• інші вроджені вади верхніх відділів ШКТ,
• пілороспазм,
• перинатальне ураження ЦНС,
• деякі хвороби, які протікають із порушенням обміну речовин (хвороба Дебре-Фібігера – форма адреногенітального синдрому, що протікає із втратою солей, вроджена лактазна недостатність, мальабсорбція глюкози, галактоземія),
• спадкові захворювання амінокислотного обміну,
• інфекційні захворювання,
• аерофагія, перегодування.

Лікування

Особливості вигодовування та догляду за дитиною
При неважкій формі захворювання частота та об’єм годувань відповідає віку. При важкій формі для зменшення інтенсивності блювання призначають роздрібнене годування (8-10 разів на добу), відповідно зменшуючи разовий об’єм.
При грудному вигодовуванні використовують згущувач грудного молока (суміш «Біо-рисовий відвар», ХіПП). Дітям віком від 2 місяців можна давати 1 чайну ложку безмолочної рисової каші перед годування груддю. При штучному вигодовуванні застосовують антирефлюксні молочні суміші із згущувачами, які містять камідь («Нутрилон АР», «Фрісовом», «Хумана АR», «Нутрилак АР») або рисовий крохмаль («Енфаміл АР», «Семпер Лемолак»).
Основу лікування халазії кардії складає постуральна терапія (лікування положенням) – мати годує дитину, утримуючи її у напіввертикальному положенні (під кутом 45-600), після годування протягом 20-30 хвилин продовжує утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також повинно бути постійно із піднятим на 300 узголів’ям. Постуральна терапія повинна проводитись цілодобово.
Важливим є також створення психоемоційного комфорту в сім’ї.

Консервативне лікування для профілактики ускладнень:
• антацидні та обволікаючі засоби (фосфалюгель по 1/4-1/2 пакета 4-6 разів на добу),
• прокінетики: домперидон (мотіліум, мотилак) – 1-2 мг/кг/добу в 3 прийоми через 30-40 хвилин після їжі або метоклопрамід (церукал) – 1 мг/кг/добу в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.
Антациди та прокінетики зазвичай призначають курсами по 3-4 тижні. Кратність курсів медикаментозної терапії визначається тяжкістю перебігу захворювання.
При тяжкій формі халазії проводиться оперативне лікування.

Прогноз

Сприятливий. Поступово функція кардії, як правило, нормалізується.