Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Детский гастроэнтеролог

Гастроэнтерология детей раннего возраста

Гастроінтестинальна харчова алергія

МКХ-10: К52.2

Харчова алергія (ХА) – стан підвищеної чутливості організму до харчових продуктів, що характеризується розвитком побічних реакцій, обумовлених участю імунних механізмів. Симптоматика харчової алергії розподіляється таким чином: 50-70% хворих мають шкіряні прояви, 50-60% – гастроінтестинальні, 20-30% – респіраторні прояви захворювання.

Синоніми
Алергічний ентероколіт, ентеропатія, еозинофільний езофагогастроентерит.

Патогенез

Проблема ХА найбільш актуальна для дітей грудного та раннього віку.
Патогенез ХА тісно пов’язаний із спадковою схильністю до розвитку алергічних реакцій, порушенням імунологічної толерантності до алергенів, що надходять у шлунково-кишковий тракт (ШКТ), різноманітними зрушеннями у системному і місцевому імунітеті, змінами функціонального стану органів травлення.
ШКТ – система органів, які мають контакти із чужорідними речовинами, більшість з яких є потенціальними алергенами. Організм здорової людини обмежує доступ антигенів у внутрішнє середовище організму. Елімінація антигенів із просвіту кишечнику здійснюється імунними та неімунними механізмами. До неімунних факторів захисту відноситься нормальне функціонування шлунку, де кислотне та пепсинове травлення зменшує присутність алергену у тонкому кишечнику. Контакту великих макромолекул (молекулярна маса більше 17 кілодальтон (кД) із поверхнею слизової та їх проникненню перешкоджає шар слизу, який може сягати 600 мкм у глибину, а перистальтичний ефект видаляє їх з поверхні слизу. Мембрани мікроворсин дозрілих клітин ШКТ зв’язують менше антигенів, ніж недозрілі, бо вони вкриті глікопротеїнами слизового покриву епітеліальних клітин, який оберігає організм людини від паразитів, бактерій та вірусів, а також зменшує контакт з алергенами та ентеротоксинами. Для новонароджених та дітей перших трьох місяців життя характерне пряме поглинання макромолекул шляхом піноцитозу та транспорт їх у системну циркуляцію, що обумовлено функціональною недозрілістю кишечнику. Такий механізм забезпечує багато різних корисних ефектів, зокрема надходження імуноглобулінів з організму матері в організм дитини. Але він є і ризиком розвитку у цьому віці ХА у разі несвоєчасного та неадекватного відносно віку введення харчових продуктів у раціон дитини. Слід також відзначити, що у дітей з груп ризику по розвитку алергії підвищена проникність слизової тонкого кишечнику для антигенів може зберігатися до шестимісячного віку. Підвищення проникності слизової кишечника для нерозщеплених білків характерне також для запальних захворювань ШКТ.
Імунна відповідь, яка розвивається після потрапляння антигену на слизову ШКТ, пов’язана із стимуляцією різних видів імунорегулюючих Т-лімфоцитів лімфоїдної тканини ШКТ. Передбачається визначна роль дефіциту регуляторних Т-клітин із порушенням формування реакцій толерантності. Підвищення проникності кишечника при алергічному ентериті веде до контакту інших алергенів, у тому числі й бактеріального походження, з імунокомпетентними клітинами власної пластини слизової, у результаті чого формується полівалентна сенсибілізація й розвивається місцеве запалення.
Серед факторів ризику, що можуть спричинити виникнення гастроінтестинальної ХА, особливе значення приділяють генетичній схильності, гестозам вагітних, палінню батьків, особливо матері, захворюванню матері та медикаментозній терапії під час вагітності, нераціональному харчуванню вагітних, скороченню терміну природного вигодовування та ранньому введенню прикорму, недозрілості травного тракту новонародженого, недозрілій імунній регуляції місцевої системи імунітету, нейроімунологічним ефектам гормонів матері. Причинами можуть бути також захворювання ШКТ незапального генезу: целіакія, ахлоргідрія, мальабсорбція, місцевий дефіцит імуноглобуліну А та ін. Розвитку ХА у дітей можуть також сприяти захворювання печінки, підшлункової залози, запальні захворювання кишечника бактеріального або вірусного походження.
За даними анамнезу, серед харчових продуктів, які можуть викликати розвиток гастроінтестинальної ХА, особливо у дітей грудного віку, найбільше значення мають білки коров’ячого молока, сої, яєць, риби, злаків. У дітей старшого віку захворювання часто розвивається після застосування цитрусових, полуниці, шоколаду тощо.

Клінічна картина

Гастроінтестинальна ХА розвивається у дітей із селективним дефіцитом Ig А як наслідок, а не причина його. Крім того, гастроінтестинальна ХА може проявлятися симптомами ентеропатії або бути вторинною у хворого із будь-яким видом ентеропатії внаслідок підвищеної проникності харчових антигенів через слизову тонкої кишки.
Симптоми ХА можуть бути різноманітними, серед яких найбільш частими є біль у животі та диспепсичні розлади. Для дітей грудного та раннього віку найбільш характерними симптомами є: неспокій після прийому їжі, зригування, метеоризм, еозинофілія. Можливе зниження апетиту, темпів збільшення маси тіла та затримка у психомоторному розвитку.
Для алергічного ентероколіту типовим є синдром зригування, діарея, присутність білків крові та домішки крові у випорожненнях, зниження темпів фізичного розвитку. Не обов’язково, але можуть бути респіраторні або шкірні прояви алергії.
Еозинофільний езофагогастроентерит (обмежена еозинофільна інфільтрація слизової будь-якої частини ШКТ) може проявлятися у вигляді стійкого синдрому зригування, болю в животі, діареї із втратою білка, залізодефіцитної анемії, мізерних або значних домішок крові у випорожненнях, гіпоальбумінемії, периферичних набряків, рідко спостерігається еозинофільний асцит. При гістологічному дослідженні виявляють еозинофільну інфільтрацію слизової. Підвищення рівня загального Ig E у сироватці крові немає.
Близько 50% гастроезофагального рефлюксу в дітей першого року життя пов’язано із сенсибілізацією до харчових алергенів.
Кишкові кольки у дітей грудного та раннього віку (натужування, збудження та плач після прийому їжі потягом тривалого часу) також можуть бути пов’язані із гіперчутливістю до компонентів харчування.

Діагностика

Необхідними компонентами для постановки діагнозу є: алергологічний анамнез, що підтверджує роль алергенів у розвитку симптомів захворювання, та фізикальне обстеження, яке виявляє типові симптоми алергії у різних органах та тканинах:
- шкірні покриви (свербіж, набряк, еритема, висипання);
- ШКТ (болі у животі, нудота, блювота, здуття живота, діарея, закрепи);
- очі (свербіж, набряк, сльозотеча);
- ніс (набряк, чхання, свербіж, ринорея, зниження нюху);
- легені (кашель, ускладнене дихання, задишка, хрипи).

Лабораторні обстеження
· Імунологічні тести:
- визначення у сироватці крові підвищення титрів специфічних антитіл Ig E до конкретних алергенів (високий рівень є показанням до елімінаційної дієти);
- визначення у сироватці крові підвищення титрів специфічних антитіл Ig G4;
- визначення у сироватці крові рівня загального Ig E, але підвищення його концентрації не є обов’язковим та специфічним показником гастроінтестинальної ХА.
· Визначення еозинофільного катіонного протеїну (маркер активації еозинофілів).
· Визначення абсорбційної здатності слизової тонкої кишки за тестом із D-ксилозою.
· Езофагогастродуоденоєюноскопія із морфометричним дослідженням біоптатів слизової.
· Бактеріологічне дослідження калу (аналіз калу на дисбактеріоз).
· Шкіряні скарифікаційні проби у дітей до двох років не проводяться.

Диференціальна діагностика
Диференційну діагностику проводять із глютеновою ентеропатією, ексудативною ентеропатією.

Лікування

Немедикаментозне лікування
Основний метод лікування – елімінація причинно значимого алергену, повне усунення якого визначає успіх лікування алергічних реакцій та обумовлених ними станів. Як правило, доцільно виключати й ті алергени, що дають перехресні алергічні реакції.
Дітям, які знаходяться на природному вигодовуванні, доцільне якомога триваліше зберігання його, враховуючи унікальні властивості грудного молока. При цьому матері дитини призначається елімінаційна дієта, у поєднанні із антигістамінними препаратами.
У дітей, які позбавлені грудного молока, рекомендується, залежно від клінічних проявів захворювання, застосування лікувально-профілактичних, лікувальних сумішей на основі гідролізату білків коров’ячого молока (сироваткової (Alfare®) або казеїнової фракцій) або амінокислотних сумішей.
Під час лікування необхідно враховувати наявність вторинних порушень органів та систем і дефіцитних станів.

Медикаментозне лікування
Медикаментозна терапія носить допоміжний характер. Застосовуються блокатори Н1-гістамінових рецепторів, які перешкоджають виділення клітинами-мішенями медіаторів запалення.
Показана ефективність застосування пробіотиків не лише для корекції дизбіозу, але й із метою лікування ХА, оскільки в останні роки доведена роль окремих штамів у формуванні реакції толерантності.
Застосування спазмолітиків, жовчогінних, ферментативних, антибактеріальних та противірусних, протигельмінтних, протилямбліозних препаратів, і навіть мінеральної води, повинно проводиться з урахуванням віку пацієнта та індивідуальних особливостей.

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання