Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Генералізований тривожний розлад

Основною рисою цього розладу є тривога, що носить генералізований і стійкий характер, але не обмежується визначеними зовнішніми средовищними обставинами і навіть не виникає з явною перевагою в цих обставинах (тобто, вона є «нефіксованою»). Як і при інших тривожних розладах, домінуючі симптоми дуже варіабельні, але частими є скарги на відчуття постійної знервованості, тремтіння, м’язову напругу, пітливість, серцебиття, запаморочення і дискомфорт у епігастральній ділянці. Часто виникають страхи, що хворий або його родич незабаром важко захворіють або з ними станеться нещасний випадок, а також інші різноманітні хвилювання і погані передчуття. Цей розлад більш характерний для дівчат і часто є пов’язаним з хронічним зовнішнім стресом. Перебігає він по-різному, але є тенденція до хвилеподібності та хроніфікації.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
Генералізований тривожний розлад діагностується при відповідності хворобливого стану таким ознакам:
A.Протягом не менше 6 місяців у хворого переважає внутрішня напруга, підвищені занепокоєність і побоювання щодо повсякденних подій і проблем. Б. З переліку симптомів критерію Б, наведених для агорафобії (F40.0), у хворого повинно бути присутнім не менше одного з групи вегетативних (1-4) і ще не менше трьох з інших (5-14), до яких у даному випадку додаються ще дві групи симптомів:
симптоми напруги
15) м’язова напруга, гострі та хронічні м’язові болі,
16) занепокоєння і нездатність розслабитися,
17) відчуття напруженості, знервованості та психічної напруги,
18) відчуття клубка в горлі або утруднення при ковтанні;
інші неспецифічні симптоми
19) надмірні реакції на несподівані ситуації, полохливість,
20) труднощі зосередження, відчуття «порожнечі в голові», у зв’язку з занепокоєністю або тривогою,
21) стійка дратівливість,
22) труднощі засинання, у зв’язку із занепокоєністю.
B. Хворобливий стан не повинен відповідати критеріям панічного (F41.0), тривожно-фобічного (F40.-), обсесивного (F42.-) або іпохондричного (F45.2) розладу.
Г. Стан неможливо також пояснити наявністю соматичного розладу (як, наприклад, гіпертиреоз), органічного психічного порушення (F00-F09) або порушення, пов’язаного із вживанням психоактивної речовини (F10-F19), наприклад, зловживання амфетамінами або синдром скасування бензодіазепінових препаратів.

Лікування

Принципи лікування
Психотерапія:
- когнітивно-біхевіоральна;
- сімейна;
- короткострокова психодинамічна;
- релаксаційні методи – аутогенне тренування, саморегуляція з біологічно зворотним зв’язком.
Поряд з індивідуальними, рекомендуються групові методи роботи.
Фармакотерапія:
- бензодіазепанові транквілізатори показані лише у випадку невідкладної допомоги, як найбільш швидкодіючі препарати при виражених тривозі й страху, у вигляді короткочасного курсу (не більше 2-3 тижнів), у зв’язку з небезпекою розвитку залежності: діазепам, гідазепам (див. табл. 14);
- агомелатін (мелітор) – при порушеннях сну;
- СІЗЗС або СІЗЗС та НАССА – циталопрам, есциталопрам, флуоксетін (прозак), сертралін (золофт, серліфт), флувоксамін (феварін), мілнаципран (іксел), венлафаксин, міртазапін (ремерон, міртазапін Гексал) доцільно сполучити з транквілізаторами перші 2-3 тижні;
- трициклічні антидепресанти – іміпрамін, переважно в/в крапельно (ефект настає поступово, протягом 2 тижнів, тому призначається в комбінації з транквілізаторами), амітриптилін, кломіпрамін, переважно в/в капельно;
- бета-адреноблокатори – пропранолол, тразикор, обзидан, атенолол у 3-4 при-
йоми протягом доби (див. табл. 19);
- карбамазепіни (фінлепсин, тимоніл);
- нейролептики – тіоридазин (ридазін, сонапакс), рисперидон (рісполепт риссет), амісульприд (соліан), оланзапін (зіпрекса), хлорпротиксен, сульпірид, у тому числі парентерально – при неефективності зазначених вище засобів (див. табл. 1, 2).
Умови лікування
Амбулаторне, напівстаціонарне, стаціонарне.
Тривалість лікування
Від 4 до 6 місяців.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
Практикум врача
Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Придбати довідник

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання