Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Специфічний розлад особистості

Специфічний розлад особистості – це важке порушення характерологічної конституції та поведінкових навичок особи, яке зазвичай охоплює декілька її особистісних сфер і майже завжди супроводжується особистісною та соціальною дезінтеграцією. Він починає формуватися, в більшості випадків, вже в старшому дитячому або підлітковому віці та стає стабільною ознакою особи в дорослому віці. Перебіг його зазвичай складається з кількох динамічних станів: відносної компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. Два останніх потребують медико-соціальної допомоги. Лікування, як правило, включає в себе загальнозміцнюючу терапію, симптоматичну фармакотерапію (антипсихотики – «коректори поведінки», транквілізатори, антидепресанти, стабілізатори настрою і т. ін.) та психотерапію (когнітивно-біхевіоріальна, сімейна і т.ін.).

Загальні клінічні діагностичні критерії розладів особистості, згідно з МКХ-10

G 1.- Спостерігаються постійні патерни внутрішніх переживань і поведінки, які суттєво відхиляються від тих, що прийняті у відповідному культуральному середовищі та виходять за межі прийнятого діапазону (або норми). Таке відхилення повинно проявлятися у більше ніж в одній із наступних сфер:
1) когнітивна сфера (характер сприйняття і трактування різних людей, явищ і подій, спосіб формування ставлення до себе самого та інших, а також образів свого «Я» та інших людей);
2) емоційність (діапазон, інтенсивність і адекватність емоційних реакцій);
3) контроль над імпульсивністю і прагнення до задоволення потреб;
4) манера встановлення зв’язків з іншими людьми і способи вирішення міжособистісних проблемних ситуацій.

G 2.- Відхилення носять загальний характер, проявляючись як негнучке, дезадаптивне поводження в широкому діапазоні ситуацій.

G 3.- Поводження, описане в критерії G 2, призводить до дистресу, який переживається особою, і(або) несприятливо впливає на його соціальне оточення.

G 4.- Відхилення є стабільним і спостерігається протягом довгого часу, починаючи зі старшого дитячого або підліткового віку.

G 5.- Відхилення не може бути пояснене як прояв або наслідок інших психічних розладів зрілого віку, хоча епізодичні або хронічні стани із числа тих, що класифікуються в розділах МКХ-10 від F00-F09 до F70-F79 можуть існувати одночасно з ним або виникати на його тлі.

G 6.- Органічне ураження мозку, його травма або дисфункція повинні бути виключені в якості можливої причини відхилення (якщо є така органічна етіологія, слід використовувати категорію F07.-).

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
Практикум врача
Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Придбати довідник

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання