Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Депресивний розлад поведінки

МКХ-10: F92.0

Діагностика цього розладу потребує наявності розладів поведінки F91 з постійною депресією, проявом якої є надмірне страждання, втрата інтересів та насолоди у звичайній діяльності, самозвинувачення та безнадійність. Можуть спостерігатися порушення апетиту та сону.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Повинні виявлятися загальні критерії розладу поведінки (F91).

Б. Повинні виявлятися критерії одного з невротичних, пов’язаних із стресом, і соматоформних розладів (F40-48) чи емоційних розладів дитячого віку (F93.-).

Психологічні діагностичні критерії:
а) за допомогою психологічних тестів можна об’єктивізувати:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга;
г) методики, що визначають тип акцентуації характеру або варіантів психопатичного розвитку в підлітковому віці:
1) «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник» А.Є.Личко;
2) особистісний опитувальник Шмішека.

Параклінічні методи дослідження
Для даної групи хворих специфічних показників ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ та інших методів немає. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне дослідження. Параклінічні методи дослідження мають значення для визначення наявності супутньої патології та дифдіагностики.

Лікування

Загальні принципи лікування:
а) основним засобом є психотерапевтичні методики лікування, психотерапевтична корекція особистості – родинна, групова,індивідуальна;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з урахуванням маси тіла хворих):
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, рисперон, риссет), неулептил (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією: флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротилін (людіоміл) (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован) та інші (див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при затримках психічного розвитку: гамалон, гліцин, гопантенова кислота (пантогам), пірацетам, піритинол, фенібут (ноофен) (див. табл. 5);
6) індивідуальна терапія, що має напрям на соматичне оздоровлення дитини;
в) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкотерапія та інші.

Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні (психопатичний розвиток особистості);
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії, спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспепсичних явищ, алергічних реакцій (набряку обличчя, кінцівок); дерматитів;
2) при прийомі трициклічних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість.

Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром лікується застосуванням коректорів психофармакотерапії: циклодол, мідокалм (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – відміною препарату й призначенням антиалергічних засобів: димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.

Умови лікування
Амбулаторне.

Термін лікування
Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності – довше.

Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини;
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та корекційних заходів виховання, попередження і лікування мозкової патології в ранньому періоді онтогенезу, включаючи лікування невропатичних і корекцію поведінкових порушень, із досягненням найбільш повної ремісії, тривалої підтримуючої терапії, що виключає можливості рецидиву хвороби;
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної й педагогічної корекції і систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження декомпенсацій.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
Практикум врача
Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Придбати довідник

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання