Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Елективний мутизм

МКХ-10: F94.0

Проявом елективного мутизму є постійна відмова дитини розмовляти в специфічних соціальних ситуаціях, в яких від неї таке спілкування очікується (наприклад, у школі). В інших ситуаціях така дитина розмовляти може. При цьому, мовна експресія та розуміння, інтелектуальний розвиток відповідають віку дитини або суттєво від нього не відхиляються. Ускладненнями цього розладу є вторинна затримка психічного розвитку, психопатоподібні порушення поведінки та невротичні розлади.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Мовні експресія й розуміння, які оцінюють за індивідуалізованим стандартизованим тестом, знаходяться в межах подвійного стандартного відхилення від норми, що відповідає віку дитини.

Б. Спостерігається постійна нездатність дитини розмовляти в специфічних соціальних ситуаціях, у яких від неї очікується, що вона повинна говорити (наприклад, у школі). Відомо, що в інших ситуаціях дитина здатна говорити.

В. Тривалість селективного мутизму перевищує 4 тижні.

Г. Відсутній загальний розлад розвитку (F84.-).

Ґ. Розлад не обумовлений відсутністю достатніх знань розмовної мови, необхідних у тій соціальній ситуації, у якій відзначається нездатність говорити.

Психологічні діагностичні критерії:
а) визначення рівня інтелекту, можливостей активної та пасивної мови:
1) шкали інтелекту за Векслером;
2) тест психічного світогляду Й.Їрасика;
б) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) особистісний опитувальник Роджерса;
2) тест тварин;
3) тести незакінчених речень.

Інші параклінічні методи дослідження: необхідні для проведення диференціального діагнозу з порушенням експресивної мови, з раннім дитячим аутизмом:
а) ЕЕГ – показники, близькі до нормативних;
б) ЕХО-ЕГ – без грубих порушень.

Лікування

Загальні принципи лікування:
а) основним засобом є психотерапевтичні методики: психотерапевтична корекція особистості – родинна, групова, індивідуальна; напрямок психотерапевтичного впливу – зміна факторів сімейного середовища, що сприяли появі цього розладу, а також перебудова ставлення дитини до психотравмуючої ситуації та зміна її стереотипів реагування на неї;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з урахуванням маси тіла хворих):
1) нейролептики: перш за все, застосовуються препарати з м’якою седативною та стимулюючою дією: рисперидон (риссет, рисполепт), невеликі дози хлорпротиксену; за наявності вторинних психопатоподібних та інших психічних розладів можливе застосування інших препаратів: флупентіксол (флюанксол), неулептил та інші (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією: флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротілен (людіоміл) (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован) та інші (див. табл. 4    );
4) седативні засоби: препарати валеріани, пустирника, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при затримках психічного розвитку: гамалон, гліцин, гопантенова кислота (пантогам), пірацетам, піритинол, фенібут (див. табл. 5);
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини, відповідно до стандартів інших фахів;
г) фізіотерапевтичні процедури, електросон, голкотерапія.

Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні:
1) формування асоціальних форм поведінки;
2) часті декомпенсації;
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії, спізнілої реакції на зовнішні подразники, диспепсичних явищ, алергічних реакцій (набряку обличчя, кінцівок); дерматитів.
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість.

Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром купірується застосуванням коректорів психофармакотерапії: циклодол, мідокалм (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною; алергічні реакції – відміною препарату й призначенням антиалергічних засобів: димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін (див. табл. 13);
3) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;

б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.

Умови лікування
Переважно амбулаторне, при вираженій ажитації або агресії – стаціонарне.

Термін лікування
У стаціонарі – 30 днів. Амбулаторно – 2-3 місяці, періодично, протягом кількох років.

Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

- Первинна профілактика включає гігієну шлюбу, вивчення й прогнозування можливих спадкових захворювань; у постнатальному періоді – правильне виховання в родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження декомпенсацій шляхом проведення адекватної санації організму дитини, попередження і лікування у неї мозкової патології у ранньому періоді онтогенезу, включаючи лікування невропатичних і корекцію поведінкових порушень протягом всього дитинства, тривалої підтримуючої терапії, що виключає можливості рецидиву хвороби.
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної й педагогічної корекції і систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження декомпенсацій.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
Практикум врача
Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Придбати довідник

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання