|
Гострий бронхіт
МКХ-10
J20-J22 Інші гострі респіраторні інфекції нижніх дихальних шляхів.
J20 Гострий бронхіт.
Включено: бронхіт.
- БДВ у осіб віком до 15 років;
- гострий та підгострий (з):
- бронхоспазмом,
- фібринозний,
- плівчастий,
- гнійний,
- септичний,
- трахеїтом,
- трахеобронхіт гострий.
J20.0 Гострий бронхіт, спричинений Mycoplasma pneumoniae.
J20.1 Гострий бронхіт, спричинений Haemophilus influenzae (паличкою Пфейф-фера).
J20.2 Гострий бронхіт, спричинений стрептококом.
J20.3 Гострий бронхіт, спричинений вірусом Коксакі.
J20.4 Гострий бронхіт, спричинений вірусом парагрипу.
J20.5 Гострий бронхіт, спричинений респіраторно-синцитіальним вірусом.
J20.6 Гострий бронхіт, спричинений риновірусом.
J20.7 Гострий бронхіт, спричинений еховірусом.
J20.8 Гострий бронхіт, спричинений іншими уточненими агентами.
J20.9 Гострий бронхіт, не уточнений.
Клініка
- Кашель, який на початку захворювання має сухий нав’язливий характер; пізніше
стає вологим, продуктивним та поступово зникає;
- при огляді дітей, хворих на гострий бронхіт, не виявлено ознак дихальної
недостатності (задишка не виражена, допоміжна мускулатура не бере участі в акті
дихання, ціаноз відсутній) та симптомів інтоксикації;
- при пальпації і перкусії зміни в легенях відсутні;
- аускультативно вислуховується жорстке дихання, подовжений видих: хрипи
вислуховуються з обох боків у різних відділах легень, при кашлі змінюються; на
початку хвороби хрипи сухі, а згодом з’являються незвучні, вологі дрібно-,
середньо- та великоміхурцеві хрипи відповідно до діаметра вражених бронхів;
- зміни гемограми непостійні, можуть проявлятись прискореною ШЗЕ при нормальному
чи зниженому вмісті лейкоцитів;
- на рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення легеневого малюнка,
тінь кореня легень розширена, нечітка.
Лікування
Режим
Госпіталізація при підозрі на ускладнення. Дієта повноцінна, відповідно до віку
дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. У стаціонарах за основу береться
стіл № 5.
Симптоматичне лікування
- Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження
(Проспан, Флюдітек, Гербіон, геделікс, Гедерин, N-ацетилцистеїн, бромгексин,
лазолван, мукалтін, амброгексал, пертусин, корінь солодки, корінь алтею, лист
подорожника, Атма, Бронхипрет, Синупрет, Умкалор та ін.); препарати застосовують
ентерально та в інгаляціях;
- протикашльові препарати призначають тільки при нав’язливому малопродуктивному
сухому кашлі; застосовують глауцин, лібексин, тусупрекс, бутамірат, Бронхолітин
та ін.;
- антигістамінні препарати (кларитин, тайлед, семпрекс) показані дітям з
алергічними проявами;
- полівітаміни (ревіт, оліговіт, піковіт та ін.) призначають у дозах, що
перевищують фізіологічні потреби;
- при гіпертермії – жарознижувальні (парацетамол, ібупрофен);
- вібраційний масаж разом із постуральним дренажем ефективний при продуктивному
кашлі;
- в умовах стаціонару із фізіотерапевтичних процедур ефективні УВЧ-терапія,
мікрохвильова терапія, діадинамічні та синусоїдальні модульовані токи,
різноманітні варіанти електрофорезу (Kl, СаСІ2, МgSО4).
Етіологічна терапія
Етіологічна терапія призначається з урахуванням того, що причиною гострого
бронхіту в 90-92% випадків є вірусна інфекція, тому сучасне етіотропне лікування
повинне використовувати специфічну противірусну терапію та мінімізувати
використання антибіотиків. Противірусні препарати ефективні у перші 2-3 доби
захворювання. Застосовують: ремантадін, арбідол-ленс, аміксин, ребетол,
інтерферони, ДНК-ази та ін.
Згідно з рекомендаціями В.К. Таточенко та співавторів (2000 р.), показаннями для
призначення антибіотиків при гострому бронхіті є:
- діти перших 6 місяців життя;
- тяжкий перебіг бронхіту (нейротоксикоз та ін.);
- наявність обтяжуючого преморбідного фону (пологова травма, недоношеність,
гіпотрофія та ін.);
- наявність активних хронічних вогнищ інфекцій (тонзиліт, отит та ін.);
- підозра на нашарування бактеріальної інфекції;
- лихоманка з температурою тіла вище 39 °С;
- в’ялість, відмова від їжі;
- виражені симптоми інтоксикації;
- наявність задишки;
- асиметрія хрипів;
- лейкоцитоз, прискорена ШЗЕ.
Оскільки при гострому захворюванні відсутні дані про збудник у конкретного
хворого, вибір препарату базується на рекомендаціях емпіричної стартової терапії
з урахуванням вірогідної етіології хвороби та чутливості вірогідного збудника у
даному регіоні. Про правильний вибір антибіотика вказує швидке настання ефекту
лікування. Застосовують препарати:
- захищені пеніциліни (Аугментин, Амоксиклав);
- цефалоспоринового ряду (цефалексин, цефадроксил, цефазолін, цефаклор,
цефотаксим, цефтриаксон);
- макроліди (азитроміцин (Сумамед)).
На етапі реабілітаційних заходів показані дихальна гімнастика, масаж,
фітотерапія (мати-й-мачуха, подорожник, солодка, алтей лікарський, аїр,
термопсис, чебрець та ін.).
|
|