Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Педиатр

Этапная неотложная помощь детям

Сочетанная травма

Общая информация

Н.Є. Бова

Сполучена травма – це одночасне ушкодження двох чи більше органів різних анатомічних ділянок. Тяжкість стану при сполученій травмі зумовлена явищами травматичного шоку.
Травматичний шок – це викликаний поєднанням двох етіологічних факторів – болю і гіповолемії – результат впливу механічної травми.
Тяжкість стану дитини може бути оцінена за «Педіатричною шкалою травми», що найбільш широко використовується для визначення уражених і травмованих дітей.
У цій шкалі враховано 6 параметрів, які характеризують тяжкість ушкодження і значно впливають на смертність та інвалідизацію дитини.

 

Клиническая картина
Класифікація ступенів тяжкості шоку
1-й ступінь
• Гостра крововтрата 15% ОЦК чи менше.
• Артеріальний тиск нормальний.
• Пульс прискорений на 10-20%.
• Немає порушень заповнення капілярів.

2-й ступінь
• Крововтрата 20-25% ОЦК.
• Діурез більше 1 мл/кг за годину.
• Тахікардія більше 150 уд/хв.
• Тахіпное 35-40 дихальних рухів за 1 хвилину.
• Подовження часу заповнення капілярів.
• Систолічний артеріальний тиск знижений.
• Напруга пульсу знижена.
• Ортостатична гіпотензія більше 10-15 мм рт. ст.

3-й ступінь
• Крововтрата 30-35% ОЦК.
• Діурез менше 1 мл/кг за годину.
• Млявість, холодний липкий піт, блювання.
• Усі перераховані вище ознаки.

4-й ступінь
• Крововтрата 40-50% ОЦК.
• Пульс не визначається.
• Кома з переходом у клінічну смерть.

 

Классификая и примеры формулировки диагноза

Таблиця 1. Педіатрична шкала травми

Таблиця 2. Оцінка пальпації пульсу

 

 

Лечение

Принципи надання допомоги
На місці події
• виклик ШМД;
• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;
• зупинка зовнішньої кровотечі:
– притиснення судини в місці кровотечі чи вище нього;
– припідняте положення місця кровотечі;
– стискуюча пов’язка;
– накладання джгута;
• первинна серцево-легенева реанімація (описана вище).

Етап А
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів:
• надати голові правильне положення;
• при підозрі на травму шийного відділу хребта – не згинати шию;
• вивести нижню щелепу;
• зондування шлунка;
• при неможливості забезпечити прохідність дихальних шляхів вищеописаними методами увести повітровід чи провести оротрахеальную інтубацію.
2. Знеболення пацієнта шляхом в/в чи в/м уведення нестероїдних аналгетиків: анальгін 50% 10-15 мг/кг. При вираженому занепокоєнні дитини можливе уведення оксибутирату натрію (20% розчин у дозі до 50 мг/кг) чи 0,5% розчину сібазону
5-10 мг (1-2 мл). Застосування наркотичних аналгетиків обмежене при підозрі на ЧМТ і внутрішню кровотечу.
3. Новокаїнова блокада ділянок переломів.
4. Зупинка зовнішньої кровотечі, якщо вона продовжується.
5. Накладання оклюзійної пов’язки при наявності відкритого пневмотораксу
6. Іммобілізація ушкоджених кінцівок: шини Беллера, Дитерікса, пневмошини.
7. Налагодити доступ до венозного русла і розпочати інфузійне введення будь-якого кристалоїдного чи колоїдного розчину (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгера-Локка, 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю), швидкість уведення
10-40 мл/кг/годину. Оцінити адекватність інфузійної терапії: зникнення ціанозу, нормалізація серцевого ритму, нормалізація АТ.
8. Госпіталізація у спеціалізоване відділення на фоні триваючої інфузійної терапії.

Етап В
1. Моніторинг вітальних функцій: ЧСС, ЧД, АТ.
2. Оксигенотерапія за допомогою лицьової маски (при відсутності реакції на кисень – з’ясувати причину).
3. Уведення анальгетиків (доцільні нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – анальгін, кетанов).
4. Огляд хірурга, нейрохірурга (невролога).
5. Діагностика джерела кровотечі, вибір методу його зупинки.
6. Забезпечення адекватного газообміну: за наявності показань проведення СДППТ, допоміжної чи штучної вентиляції легень.
7. Діагностика пневмо- чи гемотораксу, при необхідності – плевральна пункція.
8. Забезпечення венозного доступу, при необхідності – катетеризація центральної вени.
9. Почати інфузію одного з перерахованих розчинів: 0,9% розчин хлориду натрію, розчин гідроксиетилкрохмалю, Рінгера-Локка з метою терапії травматичного шоку (швидкість внутрішньовенного уведення 10-40 мл/кг/год).
10. Оцінка характеру ушкоджень опорно-рухового апарату і вибір способу тривалої іммобілізації.
11. Катетеризація сечового міхура і контроль погодинного діурезу.
12. Загальний аналіз крові з визначенням гематокриту, загальний аналіз сечі, контроль температури тіла.
13. Рентгенографія шийного відділу хребта, грудої і черевної порожнин, черепа, довгих кісток.
14. Діагностика закритих ушкоджень органів черевної порожнини і заочеревинного простору на підставі діагностичної лапароскопії й УЗД, при необхідності – екстрена операція.

 

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
Практикум врача
Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Придбати довідник

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання