Генерализированный судорожный синдром

Общая информация

В.І. Снісарь, О.Є. Варун

Судоми – екстрений загрозливий стан, що вимагає швидкого розпізнавання й енергійного негайного лікування. При відсутності чи несвоєчасній терапії у дитини можуть виникнути стійкі неврологічні наслідки. В окремих випадках судоми можуть закінчитися летально, очевидно тільки найбільш важкий прояв судомного синдрому, що зберігається не менше 30 хвилин.
У 2-5% здорових дітей при лихоманці понад 38,3 ^оС на фоні ГРВІ, інфекцій, середнього отиту виникають фебрильні, генералізовані судоми. У 2/3 випадків вони короткочасні і тривають не більше 15 хвилин. До їх виникнення призводять неврологічні ушкодження (перинатальна енцефалопатія і гідроцефалія). Водночас фебрильні судоми рідко призводять до неврологічних розладів у подальшому (0,4%). Чим молодша дитина і більш тривалий перший напад фебрильних судом, тим більш імовірне їхнє повторення при наступних підвищеннях температури тіла. Даних про зниження інтелекту в цих пацієнтів немає.

Таблиця 1. Етіологія судом у різному віці

Таблиця 2. Найпоширеніші форми судомного нападу у різному віці

Клиническая картина

Клінічні прояви судомного нападу
Генералізований судомний напад найчастіше починається з утрати свідомості. Спочатку має місце тонічне скорочення м’язів, потім дифузна м’язова ригідність; якщо вона захоплює дихальну мускулатуру, то в дитини розвиваються гіпоксія і ціаноз. Тонічна фаза триває менше 1 хвилини. Потім виникає клонічна фаза з наростаючою частотою судом, нерегулярним диханням і наростанням ціанозу. Ця фаза триває декілька хвилин і змінюється глибоким сном. Якщо пацієнт у цей період не опритомнює і напади повторюються, то стан кваліфікують як епілептичний статус.

Лечение

Лікування судомного синдрому
При виборі комплексу лікувально-тактичних заходів при судомах надзвичайно важливо з’ясувати, чи була гіпоксія (ціаноз) до розвитку судом (причинний фактор), чи виникла на їхньому фоні (наслідок). У першому випадку прогноз різко погіршується, тому терапія повинна бути більш агресивною.
При лікуванні судомного нападу перші заходи необхідно спрямувати на підтримку вільної прохідності дихальних шляхів, профілактику і лікування гіпоксії, потім на вибір протисудомної фармакологічної терапії.

Етап А
• укласти дитину на бік;
• забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів і доступ свіжого повітря;
• увести 0,5% розчин седуксену (реланіум) в дозі 0,05 мл/кг (0,3 мг/кг) в/м;
• увести жарознижуючі препарати, якщо судоми зумовлені гіпертермією (див. розділ «Гіпертермічний синдром»);
• негайно госпіталізувати в лікувальну установу.

Етап Б
1. Очистити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів.
2. Забезпечити подачу 100% кисню.
3. При тривалому судомному нападі чи епілептичному статусі забезпечити венозний доступ.
4. При поновленні судом в/в ввести седуксен (реланіум) 0,5% розчин у дозі
0,3-0,5 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг) в/м чи оксибутират натрію 20% розчин у дозі
0,25-0,5 мл/кг (50-100 мг/кг) в/м чи в/в повільно на 10% розчині глюкози.
5. Зібрати анамнез і уточнити генез судом.
6. Визначити рівень глюкози, сечовини, електролітів, кальцію в сироватці крові. Провести токсикологічний скринінг.
7. При виявленні:
– гіпокальціємії – увести внутрішньовенно 10% розчин кальцію глюконату 0,5 мл/кг (50 мг/кг) в/в повільно на 5% розчині глюкози;
– гіпоглікемії – корекція рівня цукру крові шляхом уведення розчину 20% глюкози – 2-4 мл/кг внутрішньовенно чи розрахункової дози інсуліну у разі гіперглікемії (див. розділ «Алгоритм лікування кетоацидотичної коми»);
– вираженого інтоксикаційного синдрому, нейроінфекції – жарознижуючі, преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно.

При неефективності перерахованої терапії і продовженні судомного нападу показана термінова госпіталізація у відділення інтенсивної терапії.

Етап В
1. Очистити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів.
2. При розладах дихання, ціанозі шкірних покривів і слизових оболонок – інтубація трахеї і проведення оксигенотерапії 100% киснем.
3. При необхідності і наявності показань почати ШВЛ із використанням м’язових релаксантів.
4. Вимірювати системний АТ і забезпечити його підтримку на нормальному рівні.
5. Провести катетеризацію вени.
6. Визначити рівень глюкози, сечовини, електролітів, кальцію в сироватці крові. При виявленні:
• гіпокальціємії – в/в розчину кальцію глюконату в дозі 50 мг/кг;
• гіпоглікемії – уведення 20% розчину глюкози – 2-4 мл/кг,
• гіперглікемії – в/в розрахункової дози інсуліну;
• вираженого інтоксикаційного синдрому, нейроінфекції – жарознижуючі, преднізолон у дозі 2-3 мг/кг внутрішньовенно.

Лікувально-діагностичний алгоритм при судомному синдромі

Таблиця 3. Характеристика протисудомних препаратів