|
|
Гипертермический синдром
Общая информацияВ.І. Слива
Характеризується підвищенням температури тіла вище 38,5 оС, що супроводжується вираженими змінами з боку гемодинаміки і ЦНС. При тривалій високій температурі більше 2-3 годин надмірно підвищується обмін речовин і потреби організму в кисні зростають, що призводить до розвитку гіпоксії.
А. Інфекційні (лихоманка).
Б. Неінфекційні: аутоімунні (хвороби сполучної тканини) і ендокринні захворювання (діабет, гіпокортицизм), порушення водно-електролітного обміну (гіпер- і дегідратації, гіпернатріємія), алергічні процеси, травма і набряк головного мозку, внутрішньочерепні крововиливи, травми м’язів з їхнім роздавлюванням, гострі отруєння (атропін, саліцилати та ін.).
Клиническая картина
Критерії діагностики:
– Підвищена температура тіла.
– В анамнезі: несприятливі фактори ризику, що супроводжують захворювання.
– Вік: чим він менший, тим раніше розвивається декомпенсація.
– Колір шкірних покривів.
– Гемодинамічні порушення мікроциркуляції і центральної гемодинаміки.
– Неврологічні порушення: ступінь порушення свідомості, судоми.
– Лабораторні дані:
– загальноклінічні: ознаки запалення, гематокрит;
– біохімічні: гіпо- і диспротеїнемія, підвищення рівня натрію плазми, метаболічний ацидоз.
– Рентгенографія органів грудної клітки.
– Люмбальна пункція: підвищення тиску, цитоз.
При необхідності – подальше обстеження у відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ).
Классификая и примеры формулировки диагноза
Класифікація
Підвищення температури поділяють на:
• субфебрильну – 37-37,9 оС
• фебрильну – 38-41 оС
– помірну – 38-39,5 оС
– високу – 39,6-41 оС
• гіперпіретичну – вище 41 оС
Розрізняють:
«Рожеву» гіпертермію: стан дитини залежить від тяжкості основного захворювання, самопочуття практично не змінюється, шкірні покриви помірно почервонілі, теплі, вологі, температура тіла підвищується поступово.
«Бліду» гіпертермію: стан тяжкий, часті зміни свідомості (оглушення, сопор, кома), можливі судоми, шкірні покриви бліді з ціанотичним відтінком слизових оболонок і нігтьових фаланг, холодні на дотик, надмірна тахікардія, зниження АТ, температура тіла підвищується швидко, пацієнти скаржаться на холод і озноб. Прогностично це свідчить про подальше підвищення температури тіла.
ДиагностикаТаблиця 1. Диференційна діагностика лихоманок
ЛечениеСимптоматична жарознижуюча терапія показана:
– при високій температурі – незалежно від віку дитини;
– при помірній – у дітей до 3 років при анамнестично несприятливих чинниках ризику;
– при перегріванні – фізичні методи охолодження.
Етап А
1. Розкрити дитину, забезпечити доступ свіжого повітря.
2. Оцінити тип гіпертермії.
3. При температурі вище 38,5 оС: парацетамол 10-15 мг/кг усередину чи ібупрофен у разовій дозі 5-10 мг/кг (для дітей старше 1 року), свічки цефекон.
4. При «рожевій» гіпертермії:
– водно-спиртове, водно-спиртово-оцтове (у рівних пропорціях), оцтове (3%) розтирання;
– в/м анальгін 50% 10 мг/кг у сполученні з папаверином 2% 0,4 мг/кг і/чи з дибазолом 1% 0,1 мг/кг.
5. При «блідій» гіпертермії: анальгін у сполученні з дроперидолом 0,25%
0,1-0,25 мг/кг, чи нікотинамідом 1 мг/кг (нікотиновою кислотою 1% 0,6 мг/кг), чи нітрогліцерином під язик (дітям до 1 року 1/4-1/3 табл., від 1 до 3 років –
1/3-1/2 табл., після 3 років – 1/2 табл.), чи папаверином 2% 0,4 мг/кг і/чи дибазолом 1% 0,1 мг/кг, чи антигістамінними препаратами – 1 мг/кг (обережно, димедрол може викликати галюцинації).
6. При температурі вище 39 оС – оксигенотерапія.
7. Вимірювання температури кожні 10-15 хвилин.
8. При судомах:
– забезпечення прохідності дихальних шляхів;
– діазепам в/м 0,5% у дозі 0,3-0,5 мг/кг;
– оксибутират натрію 20% у дозі 30-50 мг/кг.
9. Якщо протягом 30-45 хвилин температура тіла не знижується (при «рожевій» гіпертермії) чи продовжує підвищуватися – негайна госпіталізація. Транспортування в положенні лежачи.
Етап Б
1. Визначення виду гіпертермії.
2. Визначення причини гіпертермії.
3. При «рожевій» лихоманці, якщо на попередньому етапі вводилися антипіретики, показані фізичні методи охолодження:
– обтирання тіла спиртово-оцтовими розчинами;
– холод на проекцію великих судин і чоло;
– обдування вентиляторами;
– холодні обгортання, промивання шлунка і холодні клізми (водою 18 оС).
Ці заходи проводяться на фоні нейровегетативної блокади, що досягається шляхом уведення 2,5% розчину аміназину чи 0,25% розчину дроперідолу (0,1 мл/кг), або літичної сумішї (1 мл 2,5% розчину аміназину і 1 мл 2,5% розчину дипразину розводять до 10 мл 0,5% розчином новокаїну та 5% розчином глюкози). Разова доза літичної суміші становить 0,1-0,15 мл/кг. При необхідності її вводять до 4 разів на добу.
4. При «блідій» гіпертермії – заходи, спрямовані на розкриття периферичних судин (див. вище).
5. Забезпечення венозного доступу та інфузійна терапія за показаннями:
при гіпертермічному синдромі, що виникає на фоні ексикозу, – регідратація;
при порушенні електролітного балансу – корекція електролітів;
нормалізація газообміну, центральної і периферичної гемодинаміки (обов’язково поліпшення мікроциркуляції і корекція гіповолемії).
6. Етіопатогенетична терапія.
7. У разі некупірованої гіпертермії – переведення у ВРІТ.
Таблиця 2. Алгоритм терапії гіпертермічного синдрому
Етап В
1. Оцінити вид гіпертермії.
2. Визначити причину гіпертермії.
3. Продовжити терапію гіпертермічного синдрому:
• нормалізація центрального механізму терморегуляції: зменшити теплопродукцію – нейролептики; збільшити тепловіддачу – антипіретики; фізичні методи охолодження;.
• нормалізувати тканинне дихання – нікотинамід, нікотинова кислота;
• зменшити проникність судинної стінки – аскорбінова кислота, кортикостероїди.
4. Купірування патологічних синдромів.
5. Лікування основного захворювання.
|
|
