|
|
Лептоспироз
Общая информацияЛептоспіроз – гостре інфекційне захворювання, належить до групи зоонозів і характеризується гострим початком, симптомами інтоксикації, гарячкою, проявами геморагічного синдрому, ураженням печінки, нирок і нервової системи. Клиническая картинаКлінічні критерії:
– інкубаційний період триває від 6 до 14 днів;
– початок хвороби гострий;
– інтоксикаційний синдром;
– підвищення температури тіла до 39-40 °С;
– хвилеподібна лихоманка;
– скарги на біль у м’язах, спині, животі, грудях;
– посилення болю під час пальпації та ходьби;
– гіперемія обличчя;
– склерит;
– висип, який з’являється на 3-6-й день, поліморфний симетричний (скарлатино- подібний, коровий, геморагічний);
– жовтяниця;
– геморагічний синдром (носові кровотечі, геморагічний висип, крововиливи на шкірі та слизових оболонках);
– збільшення печінки;
– збільшення селезінки;
– ураження нирок нефрозонефріт);
– ураження ЦНС (серозний менінгіт);
– перебіг тривалий, нерідко хвилеподібний.
ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– виділення культури лептоспор на живильних середовищах із крові, ліквору, сечі;
– візуальна мікроскопія в темному полі мікроскопа (виявляються лептоспори
в крові чи сечі у вигляді тонких штопороподібних ниток);
– постановка реакції мікроаглютинації (РМА) з культурами лептоспор, та/або реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), або непрямої імуноферментної реакції (ІФР) зі специфічними еритроцитарними діагностикумами (парні сироватки – наростання титру антитіл). При одноразовому дослідженні РМА діагностичний титр – 1:100, 1:200;
– загально-клінічні дослідження крові (нейтрофільоз із зсувом уліво, анеозинофілія, висока ШЗЕ, анемія);
– загально-клінічні дослідження сечі (підвищений вміст білка, еритроцити, циліндри);
– дослідження ліквору – переважно лімфоцитарний плеоцитоз;
– проведення імуноферментного аналізу, інструментальних обстежень (рентгенографія, ЕКГ, УЗД); досліджень, що уточнюють функціональний стан внутрішніх органів і систем, а також допоміжних обстежень з метою обґрунтування патогенетичної терапії (корекція водно-електролітного балансу, дисбіозу, порушень метаболізму), диференційної діагностики.
ЛечениеНа догоспітальному етапі проводять симптоматичну або посиндромну терапію.
Госпітальний етап лікування:
Режим
Постільний.
Етіотропна терапія
Призначають донорський титрований імуноглобулін внутрішньом’язово по 3-5 мл, у тяжких випадках його ін’єкції повторюють 1-2 рази.
Антибіотикотерапія
Антибіотикотерапія триває 7-10 днів. Препаратом вибору є пеніцилін, який призначають у дозі 100-300 тис. ОД/кг/добу залежно від ступеня тяжкості захворювання або напівсинтетичні пеніциліни і левоміцетину сукцинат натрію. При лікуванні хворого на тяжку форму або за відсутності позитивного ефекту від базисної терапії необхідно призначати цефалоспорини IV генерації. Тривалість антибіотикотерапії – від 7 до 10-16 днів.
Детоксикаційна терапія
Детоксикаційну терапію проводять із застосуванням глюкозосольових розчинів, за показаннями проводять інфузію розчину альбуміну та свіжозамороженої плазми крові. Оральна детоксикаційна терапія – застосування ентеросорбентів у вікових дозах: ентеросгель та інші.
Інша терапія
При тяжких формах захворювання призначають глюкокортикоїди до 5-10 мг/кг/добу, курс лікування становить 5-7 днів. Посиндромна терапія.
Дієтотерапія
Призначається дієта № 5, № 7 за Певзнером чи індивідуальний стіл.
Ускладнення
– Гостра ниркова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Інфекційно-токсичний шок (ІТШ) – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Синдром дисимінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Поліорганна недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Іридоцикліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Міокардит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Плеврит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
– Пневмонії – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354
|
|
