|
|
Бронхит хронический
Общая информацияХронічний бронхіт – хронічне розповсюджене ураження бронхів з повторними загостреннями, морфологічною перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки і характеризується: наявністю продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж двох років, постійними різнокаліберними вологими хрипами,
2-3 загостреннями на рік протягом двох років, збереженням у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень. Рентгенологічно діагностується підсилення і деформація малюнка легень, порушення структури коренів легень. Клиническая картинаКлінічні критерії діагностики:
– загострення процесу з тривалістю кілька місяців, упродовж 2 років і більше;
– 2-3 загострення на рік протягом не менше 2 років;
– збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень;
– наявність продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж 2 років;
– надсадний малопродуктивний кашель вранці (кашель на початку захворювання з’являється вранці після сну, виділяється невелика кількість мокротиння (недостатність мукоциліарного транспорту проявляється у нічний час). Кашель посилюється у холодний період року, а також у період загострення хвороби, у період ремісії, а також при ураженні дрібних бронхів, які не мають рецепторів кашльового рефлексу, практично відсутній);
– при прогресуванні хвороби кашель наростає і з’являється протягом всього дня і вночі;
– при дихальній недостатності ІІІ ступеня кашльовий рефлекс згасає, кашель стає малопродуктивним, навіть за наявності бронхоектазів;
– мокротиння має різний характер, але переважає підвищена в’язкість;
– задишка спочатку з’являється при загостренні, пізніше наростає після фізичного навантаження;
– можлива деформація грудної клітки у вигляді кіфозу грудного відділу хребта та симптом барабанних паличок;
– обмеження екскурсії грудної клітки при диханні, участь у диханні допоміжних м’язів;
– перкуторно: коробочний відтінок тону – над ділянками з емфіземою, притуплений – у місцях запального процесу;
– аускультативно: подовжений видих, жорстке дихання, при емфіземі дихання ослаблене; при ураженні дрібних бронхів – у горизонтальному положенні на видиху – сухі високотональні хрипи, якщо вони відсутні у вертикальному положенні, то це «прихована бронхообструкція». При броноектазах – вологі хрипи різного калібру. Характер хрипів нестійкий, можуть зникати після кашлю.
– рентгенологічно: порушення структури коренів легень, підсилення і деформація малюнка легень, пневмосклероз. Классификая и примеры формулировки диагнозаКЛАСИФІКАЦІЯ
Клінічна:
Первинний хронічний бронхіт діагностується при виключенні інших хронічних захворювань легень: муковісцидозу, бронхіальної астми, вад розвитку, легеневої і серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії тощо.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень і серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також специфічних бронхолегеневих процесів.
Форми хронічного бронхіту (4 види):
– простий неускладнений бронхіт;
– гнійний бронхіт;
– гнійно-обструктивний бронхіт;
– обструктивний бронхіт.
Фази патологічного процесу:
– загострення;
– ремісія.
Етіологія:
– вірусні асоціації;
– вірусно-мікоплазменні;
– вірусно-бактеріальні;
– вірусно-бактеріально-грибкові;
– персистенція опуртуністичної мікрофлори.
Патогенез:
– порушення мукоциліарного кліренсу;
– порушення дренажної функції;
– зниження місцевого імунітету;
– гіпертрофія і гіперфункція бронхіальних залоз;
– зниження протеолітичної активності трахеобронхіального секрету;
– недостатність неспецифічного ферментного захисту. Диагностика
Методи діагностики
Діагностика бронхіту включає використання клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів:
– виділення етіологічного збудника – мазок із носа і зіву на патогенну мікрофлору і віруси;
– дослідження мокротиння на патогенну мікрофлору і віруси;
– рентгенологічне дослідження;
– бронхоскопія та браш-біопсія слизової оболонки бронхів (див. додаток);
– бронхографія або комп’ютерна томографія (КТ);
– реопульмонографія;
– спірографія (див. додаток);
– пневмотахометрія;
– пікфлоуметрія. ЛечениеЕтіотропна терапія:
– етіотропну терапію загострення хронічного бронхіту починають з урахуванням виду можливого збудника; показанням до призначення антибіотиків є активний бактеріальний процес, на що вказує фебрильна температура тіла, яка тримається більше 3 діб, відповідні зміни в аналізі крові (лейкоцитоз та зсув формули крові вліво, прискорена ШЗЕ); антибактеріальні препарати вибору залежно від виду бактеріального збудника наведені в таблиці.
– при наявному сухому болючому кашлі в перші дні захворювання призначають протикашльові препарати центральної дії; при сухому подразливому трахеальному кашлі – протикашльові препарати периферичної дії; при обструктивному синдромі показано призначення бронхолітиків: b2-агоністи короткої дії (сальбутамол, алупент, атровент, фенотерол тощо), антихолінергічні засоби та препарати теофіліну (метилксантини);
– для розрідження і виділення мокротиння призначають муколітики (ацетилцистеїн, бромгексину гідрохлорид, амброксолу гідрохлорид).
Патогенетична терапія:
– патогенетична терапія загострення хронічного бронхіту повинна включати антиоксиданти та стабілізатори клітинних мембран, вітамінні комплекси з мікроелементами;
– для покращання мікроциркуляції у легенях показані такі препарати, як серміон, цинаризин, компламін, трентал тощо з метою нормалізації енергетичного балансу клітин (АТФ-ЛОНГ, рибоксин);
– для запобігання прискореного розвитку пневмосклерозу показано застосування нестероїдів, які інгібують активність медіаторів запалення, підсилюють терапевтичну дію антибіотиків;
– дихальна гімнастика включає елементи тренування механізмів або складових компонентів дихального акту; комплекс гімнастики повинен включати статичні дихальні звукові вправи для тренування подовженого видиху; окрім статичних, комплекс має і динамічні дихальні вправи, коли фізичні вправи поєднуються з диханням; видалення мокротиння найкраще досягається в дренажному положенні з опущеною верхньою частиною тіла, цьому сприяє вібромасаж (ручний чи за допомогою вібромасажеру).
При недостатній ефективності проведеної терапії при катарально-гнійному і гнійному ендобронхітах показана
бронхоскопічна санація.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту:
– лікування як у період загострення, так і в період ремісії запального процесу;
– режим дня і раціональне харчування;
– загартовування, загальнозміцнююча та лікувальна фізкультура;
– фітотерапія;
– вітамінотерапія;
– адаптогени та біогенні стимулятори;
– фармакологічна імунокорекція.
|
|
