Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Дерматолог. Венеролог

Рациональная диагностика и лечение в дерматологии и венерологии

Дерматит герпетиформний (Хвороба Дюрінга)

Общая информация

Протокол надання меддопомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга
Код МКХ-10: L13.0 – Герпетиформний дерматит дюринга
Герпетиформний дерматит (хвороба Дюрінга)
– це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням висипань та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем.

 

 

 

Диагностика
Клінічні ознаки
– уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;
– напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;
– бульозні елементи, частіше у людей похилого віку, діаметром від 0,5 до 2 см, напружені;
– еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;
– підвищена чутливість до калію йодиду;
– негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;
– наявність фіксованих імуноглобулінів А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дерми.
Лабораторна діагностика
Обов’язкова
- клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на 10 днів);
- аналіз сечі (2 рази);
- біохімічне дослідження крові: АлАТ, АсАТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма (за необхідності дослідження повторюють);
- дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;
- серологічне дослідження (РМП, РВ);
- флюорографічне дослідження;
- визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.
Рекомендована
- імуногістохімічний аналіз шкіри (пряма РІФ);
- гістологічне дослідження біоптату шкіри;
- дослідження мікрофлори кишечника.
Інструментальна діагностика
- ультразвукове дослідження внутрішніх органів,
- рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.
Консультації спеціалістів
- терапевт,
- гастроентеролог,
- онколог.

 

Лечение
Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).
Профіль відділення – дерматологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).
Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром
Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації. Після досягнення ремісії – поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога.
Лікувальні заходи
Дієтотерапія
Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів. 
Системна терапія
- препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон);
- препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеркаптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30%, метіонін, етамід);
- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);
- у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин;
- анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл);
- вітаміни (групи В, А, Е, С, ліпоєва кислота);
- седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду);
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол);
- дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).
Зовнішнє лікування
- розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);
- гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;
- аерозолі або розчини, що містять кортикостероїди.
Тривалість лікування
Стаціонарно або амбулаторно – від 20 до 30 днів (залежно від тяжкості перебігу).
Очікувані результати лікування
Припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу.
Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду за потребою. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження) особливу увагу слід приділяти уникненню використання препаратів йоду, йодованої солі, їжі, багатої на глютен.

 

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання