|
Дерматит герпетиформний (Хвороба Дюрінга)
Общая информацияПротокол надання меддопомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга
Код МКХ-10: L13.0 – Герпетиформний дерматит
дюринга
Герпетиформний дерматит (хвороба Дюрінга) – це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням висипань та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем. ДиагностикаКлінічні ознаки
– уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;
– напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;
– бульозні елементи, частіше у людей похилого віку, діаметром від 0,5 до
2 см, напружені;
– еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;
– підвищена чутливість до калію йодиду;
– негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;
– наявність фіксованих імуноглобулінів А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дерми.
Лабораторна діагностика
Обов’язкова
- клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на
10 днів);
- аналіз сечі (2 рази);
- біохімічне дослідження крові: АлАТ, АсАТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма (за необхідності дослідження повторюють);
- дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;
- серологічне дослідження (РМП, РВ);
- флюорографічне дослідження;
- визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.
Рекомендована
- імуногістохімічний аналіз шкіри (пряма РІФ);
- гістологічне дослідження біоптату шкіри;
- дослідження мікрофлори кишечника.
Інструментальна діагностика
- ультразвукове дослідження внутрішніх органів,
- рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.
Консультації спеціалістів
- терапевт,
- гастроентеролог,
- онколог. ЛечениеЛікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети
(наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).
Профіль відділення – дерматологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог
(наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).
Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром
Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації. Після досягнення ремісії – поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога.
Лікувальні заходи
Дієтотерапія
Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.
Системна терапія
- препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон);
- препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеркаптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30%, метіонін, етамід);
- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);
- у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин;
- анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл);
- вітаміни (групи В, А, Е, С, ліпоєва кислота);
- седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду);
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол);
- дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).
Зовнішнє лікування
- розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);
- гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;
- аерозолі або розчини, що містять кортикостероїди.
Тривалість лікування
Стаціонарно або амбулаторно – від 20 до 30 днів (залежно від тяжкості перебігу).
Очікувані результати лікування
Припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу.
Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду за потребою. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження) особливу увагу слід приділяти уникненню використання препаратів йоду, йодованої солі, їжі, багатої на глютен.
|
|