|
|
Лишай червоний плескатий
Общая информацияПротокол надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай
7.1.13. Модель пацієнта Код МКХ-10: L43 – Червоний плескатий лишай
Червоний плескатий лишай – хронічний сверблячий дерматоз, що характеризується мономорфними папульозними негострозапальними дермо-епідермальними висипами на шкірі та слизових оболонках, яким властиві такі особливості:
– полігональні контури,
– пупкоподібне центральне западання,
– блискуча поверхня при боковому освітленні,
– відсутність тенденції до периферичного росту,
– наявність сітки Вікхема, яку видно в глибині папул після змазування водою чи олією;
– синюшно-червоне, лілове, перламутрове забарвлення. ДиагностикаЛабораторна діагностика
- клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на 10 днів);
- аналіз сечі (2 рази);
- біохімічне дослідження крові: АлаТ, АсаТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма (за необхідності дослідження повторюють);
- серологічне дослідження (РМП, РВ);
- гістологічне дослідження біоптату шкіри (при атипових формах для уточнення діагнозу).
Інструментальна діагностика
- флюорографічне дослідження;
- ультразвукове дослідження (за показаннями).
Консультації спеціалістів
- терапевт,
- гастроентеролог,
- онколог,
- стоматолог (при ураженні слизової оболонки порожнини рота),
- гінеколог (при генітальній локалізації висипу). ЛечениеЛікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети
(наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).
Профіль відділення – дерматологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог
(наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).
Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром
Хворі з метою уточнення діагнозу, тяжкими формами захворювання (виразково-ерозивні, бульозні, гіперкератотичні, розповсюджені з виразними суб’єктивними ознаками), з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації.
Лікувальні заходи
Дієтотерапія
Дієта № 5.
Системна терапія
- дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт);
- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат, 25% магнію сульфат);
- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин);
- при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін);
- при виразному нічному свербежі показано використання ін’єкційних форм зазначених антигістамінних препаратів І покоління;
- седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду, пустирник, півонія);
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).
При гіпертрофічній формі:
- внутрішньоосередкове введення кортикостероїдних препаратів (бетаметазон, тріамцинолон).
При активному перебігу, торпідності до терапії, що проводиться,
або при ерозивно-виразковій, бульозній формах,
при ураженні слизових оболонок призначають:
- делагіл і/або кортикостероїдні препарати (преднізолон, бетаметазон).
Зовнішнє лікування
- глюкокортикоїдні мазі.
При гіперкератотичній формі:
- кортикостероїдні мазі, що містять кератолітичні засоби, чергуються з використанням нафталанової, іхтіолової, солідолової мазей.
У разі ерозивно-виразкової та бульозної форм на ерозії:
- солкосерил (гель, мазь);
- метилурацилова мазь;
- тіотриазолінова мазь.
Фізіотерапія
При розповсюдженому шкірному процесі:
- ПУВА-терапія – 25-30 сеансів на курс.
Оперативне лікування
При гіпертрофічній формі:
- лазеродеструкція з використанням вуглекислого, інфрачервоного лазерів;
- апаратна кріодеструкція окремих осередків (процедуру проводять 1 раз на тиждень, на курс 4-6 сеансів).
Тривалість лікування
Стаціонарно або амбулаторно (залежно від тяжкості перебігу) – 25-30 днів.
Очікувані результати лікування
Покращення загального стану, усунення свербежу, регрес шкірних проявів.
Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація
Пацієнти підлягають диспансерному нагляду районним дерматологом за місцем проживання частота огляду визначається за потребою хворого. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом тощо, за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (гострі респіраторно-вірусні інфекції, переохолодження); психологічна реабілітація, а також санація осередків хронічної інфекції, уникнення стресових ситуацій та проведення загальнозміцнюючих заходів. У період клінічної ремісії, у міжрецидивні періоди доцільне використання засобів неспецифічного стимулювання імунітету та полівітамінних комплексів.
|
|
