|
|
Fluvoxamine
Виробник: Solvay Pharmaceuticals B.V.
Форма випуску та склад
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 або 100 мг, № 15, № 30, № 60.
1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 мг або 100 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилу фумарат, кремнію діоксид безводний колоїдний, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е171).
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Дослідження зв’язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так й in vivo і має мінімальну спорідненість з підтипами серотонінових рецепторів. Препарат має незначну здатність зв’язуватися з a-адренергічними, β-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.
Фармакокінетика
Всмоктування. Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 год. після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність дорівнює 53%.
На фармакокінетику флувоксаміну не впливає одночасний прийом їжі.
Розподіл. In vitro 80% флувоксаміну зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу в людини становить 25 л/кг.
Метаболізм. Флувоксамін інтенсивно метаболізується в печінці. Хоча іn vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб з інтенсивним метаболізмом.
Середній період напіввиведення з плазми становить приблизно 13-15 год. після одноразового прийому і трохи подовжується (17-22 год.) при багаторазовому прийомі, при цьому рівноважна концентрація в плазмі крові зазвичай досягається протягом 10-14 днів.
Флувоксамін інтенсивно трансформується в печінці, головним чином, шляхом окислювального деметилювання, в результаті чого утворюється щонайменше дев’ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти – фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А2, помірно інгібує CYP2С і CYP3А4 і має тільки граничний інгібуючий ефект на CYP2D6.
Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі одноразової дози. Рівноважні концентрації в плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для одноразової дози, і диспропорційно вищими при прийомі вищих добових доз.
Особливі групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну порушується в пацієнтів із захворюваннями печінки.
Рівноважні концентрації флувоксаміну в плазмі вдвічі більші у дітей віком від 6 до 11 років, ніж у дітей віком від 12 до 17 років. Плазмові концентрації в дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих.
Показання для застосування
- Депресія.
- Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).
Спосіб застосування та дози
Депресія (дорослі).Рекомендована початкова доза становить 50 мг або
100 мг на добу. Її слід приймати 1 раз на день, бажано перед сном. Збільшувати дозу треба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту. Звичайна ефективна доза становить 100 мг на добу. Її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого. Застосовуються дози до 300 мг на добу. У разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх слід розподілити на кілька прийомів протягом доби. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще протягом 6 місяців. Рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії – 100 мг флувоксаміну 1 раз на добу.
Обсесивно-компульсивні розлади (дорослі та діти віком 8 років і старше). Рекомендована початкова доза становить 50 мг на день протягом 3-4 днів, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози, яка, як правило, становить 100-300 мг на добу. Максимальна добова доза Феварину® для дорослих – 300 мг, для дітей віком 8 років і старше – 200 мг. Дози до 150 мг призначають один раз на день, бажано – перед сном. У разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх слід розподілити на 2-3 прийоми протягом доби. Якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально. Якщо протягом десяти тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення Феварину® треба переглянути. Хоча системні дослідження того, як довго може тривати лікування препаратом, не проводилися, беручи до уваги хронічний характер обсесивно-компульсивних розладів, у разі досягнення протягом 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту, доцільним є продовження лікування. Підбирати дози потрібно дуже ретельно для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі. Доцільність продовження лікування слід періодично переглядати. Деякі клініцисти схвалюють сумісне призначення поведінкової психотерапії хворим, які добре реагують на фармакотерапію. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю повинні починати лікування з низької дози і перебувати під пильним контролем лікаря.
Таблетки потрібно запивати водою і ковтати не розжовуючи.
Побічна дія
Нудота, що іноді супроводжується блюванням, – найчастіший симптом, пов’язаний із лікуванням Феварином®. Вираженість цієї побічної дії значно зменшується протягом перших двох тижнів лікування.
Інші побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань із вказаною нижче частотою, часто були пов’язані із захворюванням і не обов’язково мали відношення до лікування.
Часті (частота 1-10%)
Розлади метаболізму і харчування: анорексія.
Нервова система: ажитація, тривога, запаморочення, головний біль, безсоння, нервовість, сонливість, тремор.
Розлади з боку серця: відчуття серцебиття/тахікардія.
Шлунково-кишкові розлади: біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: пітливість.
Загальні розлади і реакції в місці введення: астенія, відчуття нездужання.
Нечасті (частота < 1%)
Психічні розлади: сплутаність свідомості, галюцинації.
Розлади з боку нервової системи: атаксія, екстрапірамідні симптоми.
Розлади з боку судин: (постуральна) гіпотензія.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: шкірні реакції підвищеної чутливості (включаючи висипи, свербіж, ангіоневротичний набряк).
Розлади з боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія.
Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз: порушення (затримка) еякуляції.
Рідкіcні (частота < 0,1%)
Психічні розлади: маніакальний стан.
Нервова система: судоми.
Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: світлочутливість.
Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз: галакторея.
Інші побічні явища, які спостерігалися під час застосування препарату
Зафіксовано випадки збільшення або втрати ваги.
Рідко спостерігалися серотоніновий синдром, явища, подібні до злоякісного нейролептичного синдрому, гіпонатріємія і синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (див. також розділ «Особливості застосування»).
Після припинення лікування Феварином® можлива поява реакції відміни, хоч наявні доклінічні та клінічні дані не вказують на те, що це лікування викликає залежність. У зв’язку з відміною препарату, спостерігалися такі симптоми: запаморочення, парестезії, головний біль, нудота і відчуття тривоги. Вони зазвичай легкі та самостійно зникають. Перед припиненням лікування бажано роз-глянути необхідність поступового зменшення дози препарату.
Геморагічні прояви: наприклад, екхімози, пурпура, шлунково-кишкові кровотечі (див. також розділ «Особливості застосування»).
Дуже рідко виникали парестезії, аноргазмія та зміна смакових відчуттів.
У кожній групі за частотою виникнення небажані ефекти розташовані відповідно до зниження ступеня серйозності.
Протипоказання
Не можна призначати одночасно з тизанідином та інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО). Лікування Феварином® можна починати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому необоротних ІМАО, і наступного дня після відміни оборотних ІМАО (наприклад, моклобеміду).
Лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна починати не раніше, ніж через один тиждень після відміни Феварину®.
Препарат протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.
Передозування
Симптоми. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, пронос), сонливість і запаморочення. Також зафіксовано випадки появи серцево-судинних симптомів (тахікардія, брадикардія, гіпотензія), порушення функції печінки, судом і коми.
Феварин® має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Повідомлення про смертельні випадки у зв’язку з передозуванням тільки Феварину® дуже поодинокі. Найвища зафіксована доза при передозуванні – 12 г. Хворий, який прийняв таку дозу, повністю одужав. Інколи спостерігалися серйозніші ускладнення у разі навмисного передозування препарату в комбінації з іншими ліками.
Лікування. Не існує специфічного антидоту флувоксаміну. У разі передозування необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка і призначити симптоматичне лікування. Також рекомендується прийом активованого вугілля і, якщо необхідно, осмотичного проносного засобу. Форсований діурез або гемодіаліз малоефективні.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Дані обмеженої кількості випадків застосування Феварину® вагітними не вказують на побічні ефекти. Інші епідеміологічні дані поки що відсутні.
Дослідження репродуктивного стану у тварин виявили порушення фертильності (у дозах, що в 4 рази перевищують максимальні рекомендовані дози для людини), збільшення ембріофетальної смертності, зменшення маси тіла плоду і збільшення частоти аномалій очей у плоду (складчаста сітківка) при дозах флувоксаміну, що значно перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Слід бути обережними у разі призначення препарату вагітним.
Зафіксовано поодинокі випадки появи симптомів відміни у новонародженої дитини після застосування Феварину® наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну протягом ІІІ триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення ковтання і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.
Препарат виділяється в невеликій кількості з материнським молоком, тому його не слід призначати жінкам, які годують груддю.
Діти. Феварин® не слід застосовувати для лікування дітей, за винятком пацієнтів із ОКР. У клінічних дослідженнях серед дітей, які лікувалися антидепресантами, у порівнянні з групою плацебо, частіше спостерігалася
суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби і суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресія, конфліктна поведінка і гнів). Якщо на підставі клінічних потреб прийнято рішення почати терапію, необхідно ретельно стежити за можливою появою в пацієнта суїцидальних симптомів.
Крім того, відсутні дані про довгострокову безпеку в дітей щодо росту, дозрівання і розвитку когнітивної поведінки.
Препарат не можна застосовувати для лікування депресії в дітей через відсутність достатнього досвіду.
Особливості застосування
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, суїцидальних спроб і суїцидів. Ризик зберігається до досягнення вираженої ремісії. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що суїцидальна поведінка найбільш виражена на початку проявів захворювання і може зростати знову на ранніх етапах одужання. Тому пацієнти повинні перебувати під пильним контролем лікаря, особливо на початку антидепресивної терапії, а також при будь-якій зміні дози, доки не буде зафіксовано поліпшення стану.
Обсесивно-компульсивні розлади також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Тому аналогічної обережності слід дотримуватися й щодо цієї групи пацієнтів.
Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезі та пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидальних ідей до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків. Пацієнти (та їх близькі) повинні бути поінформовані про необхідність виявлення ознак суїцидальної поведінки і негайного звернення до лікаря у випадку виникнення таких симптомів.
У хворих із порушеннями функції нирок або печінки лікування треба починати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.
Рідко лікування Феварином® було пов’язане з підвищенням активності печінкових ферментів, що зазвичай супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.
Може порушитися контроль глікемії, особливо на ранніх етапах лікування. У цьому випадку необхідно змінити дози антидіабетичних препаратів.
Незважаючи на те, що під час вивчення на тваринах препарат не викликав судом, потрібно бути обережним при призначенні Феварину® хворим із наявністю в анамнезі судомного синдрому. Слід запобігати призначенню препарату пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за станом пацієнтів із контрольованою епілепсією слід ретельно слідкувати. У випадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти, Феварин® необхідно відмінити.
Зафіксовано окремі випадки виникнення серотонінового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв’язку з лікуванням Феварином®, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними засобами. Оскільки ці синдроми можуть викликати загрозливі для життя стани, при їх появі (характеризуються групою таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність автономної нервової системи з можливими швидкими змінами артеріального тиску, пульсу і частоти дихання, зміни психічного стану у вигляді сплутаної свідомості, дратівливості, надмірної ажитації з прогресуванням у делірій і кому) лікування Феварином® слід припинити і почати симптоматичну терапію.
Рідко при прийомі Феварину®, як й інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, виникає гіпонатріємія. Рівень натрію в плазмі нормалізується після припинення прийому препарату. Іноді виникнення гіпонатріємії може бути пов’язане з синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Більшість випадків гіпонатріємії зареєстровано в осіб літнього віку.
Зафіксовано випадки шкірних крововиливів, таких як екхімози і пурпура, а також геморагічних проявів, наприклад, шлунково-кишкових кровотеч, під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Рекомендовано з обережністю призначати такі препарати, особливо хворим літнього віку і пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотичні препарати і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту та нестероїдні протизапальні засоби) або ліки, які збільшують ризик виникнення кровотечі, а також хворим із наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч (наприклад, тромбоцитопенії).
При комбінованому застосуванні з Феварином® плазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть підвищуватися, що збільшує ризик подовження інтервалу Q-T і появи аритмій за типом Torsade de Pointes. Тому препарат не слід призначати разом із цими ліками.
Дані у хворих літнього віку не вказують на клінічно значущі відмінності звичайних добових доз, порівняно з молодими особами. Однак підвищувати дози у хворих літнього віку слід повільніше і завжди з обережністю.
Феварин® може спричинити незначне зменшення частоти серцевих скорочень (на 2-6 ударів за хвилину).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Феварин® у добовій дозі 150 мг не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами. У здорових осіб не виявлено будь-яких ефектів на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під час лікування препаратом може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Препарат не можна призначати в комбінації з інгібіторами моноамінооксидази (див. розділ «Протипоказання»).
Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А2 і, меншою мірою, CYP2С і CYP3А4. Ліки, що переважно метаболізуються за участю цих ізоферментів, видаляються повільніше й можуть мати вищі плазмові концентрації при одночасному застосуванні з Феварином®. Це особливо стосується ліків із вузьким терапевтичним індексом. Потрібно ретельно контролювати стан пацієнтів, а при необхідності – змінити дози препаратів.
Флувоксамін має граничний інгібуючий ефект на CYP2D6. Схоже, що він не впливає на неокислювальний метаболізм або ниркову екскрецію.
CYP1А2
При застосуванні разом з Феварином® спостерігалося підвищення в плазмі крові раніше стабільної концентрації таких трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад, клозепін, оланзапін), які переважно метаболізуються через цитохром Р450 1А2. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів перед початком лікування Феварином®.
Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають Феварин® і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP1А2 (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин), а за необхідності – змінити дози цих ліків.
При застосуванні разом з Феварином® концентрація в плазмі варфарину значно збільшується, і протромбіновий час подовжується.
Зафіксовано окремі випадки кардіотоксичного ефекту комбінації флувоксаміну з тіоридазином.
Оскільки концентрація пропранололу в плазмі крові при одночасному прийомі з Феварином® збільшується, може виникнути необхідність у зменшенні його дози.
Рівень кофеїну в плазмі може збільшитися при застосуванні разом з Феварином® напоїв, які містять кофеїн. Тому пацієнтам, які вживають значну кількість напоїв, що містять кофеїн, треба її зменшити, якщо їм призначений Феварин® і спостерігаються побічні ефекти кофеїну (тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння).
При прийомі ропініролу в комбінації з Феварином® може підвищуватися його концентрація в плазмі, що збільшує ризик передозування. Тому потрібен нагляд за пацієнтами, а якщо треба – зменшення дози ропініролу під час лікування Феварином® та після його відміни.
CYP2С
Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP2С (такі як фенітоїн), а якщо необхідно – змінити дози цих ліків.
CYP3А4
Терфенадин, астемізол, цизаприд – див. розділ «Особливості застосування».
Потрібно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP3А4 (такі як карбамазепін, циклоспорин), і, в разі необхідності, змінити дози цих ліків.
При одночасному прийомі з Феварином® може зростати концентрація в плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад, тріазоламу, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму). Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з Феварином®.
Глюкуронідація
Препарат не впливає на плазмову концентрацію дигоксину.
Ниркова екскреція
Препарат не впливає на плазмову концентрацію атенололу.
Фармакодинамічна взаємодія
Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення Феварину® в комбінації з іншими серотонінергічними препаратами (включно з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами дірчастого звіробою) (див. також розділ «Особливості застосування»).
Феварин® призначають у комбінації з літієм хворим із тяжкими формами захворювання, резистентними до медикаментозного лікування. Однак літій (можливо, і триптофан) може посилювати серотонінергічний вплив Феварину®. Тому комбінацію цих препаратів необхідно з обережністю призначати пацієнтам із тяжкою, резистентною до лікування депресією.
У хворих, які застосовують пероральні антикоагулянти і Феварин®, може збільшитися ризик виникнення кровотечі. Тому потрібно ретельно слідкувати за станом таких пацієнтів. Під час застосування Феварину®, як й інших психотропних препаратів, хворим слід уникати вживання алкоголю.
|
|
