Патогенез алергічних захворювань

У цьому розділі ми розглянемо механізми формування гіперчутливих реакцій, які лежать в основі алергічних захворювань (АЗ), безпосередні фактори, що їх викликають (алергени (АГ)), а також причини, які сприяють виникненню цих захворювань.

У цьому розділі ми розглянемо механізми формування гіперчутливих реакцій, які лежать в основі алергічних захворювань (АЗ), безпосередні фактори, що їх викликають (алергени (АГ)), а також причини, які сприяють виникненню цих захворювань.
У перебігу алергічних реакцій умовно можна виділити 3 стадії: імунологічну, патохімічну та патофізіологічну (ці стадії можуть збігатися в часі).

Імунологічна фаза АЗ
Доведено, що алергічні реакції є різновидом імунологічних (тобто суто захисних), але їх принциповою відмінністю від перших є те, що вони супроводжуються ушкодженням власних органів і тканин. Так, якщо з позиції виду розглянути загибель від анафілактичного шоку тварини, яка має дефектні гени, що спрямовують імунну відповідь з нормергічної якості у гіперергічну, то таке явище можна вважати корисним для виду. Для організму є корисною фіксація мікробних антигенів у бар’єрних тканинах, зв’язування їх імунними комплексами, тобто алергічні реакції мають риси, які дозволяють їх розглядати як захисні.
У той же час, слід чітко розуміти, що до алергічних реакцій (АлР) відносяться тільки ті, в основі яких лежать імунні механізми. Тому відповідно до «Офіційних висновків проблемної комісії з номенклатури EAACI (2001)», слід, по-перше, розрізняти види гіперчутливості (схема 1):

Ще C.Pirquet було встановлено, що алергічні реакції поділяються на два типи: негайного і уповільненого типу. Але пізніше P.G.H.Gell, P.R.A.Coombs (1962) довели існування 4 типів імунологічних (а, отже, і алергічних) реакцій (пізніше було доведено п’ятий і шостий типи, але ці типи не є актуальними для алергічних реакцій). Алергічні реакції можуть мати перебіг за будь-яким із 4 типів:
I тип – анафілактичні;
II тип – цитотоксичні;
III тип – імунокомплексні;
IV тип – гіперчутливість уповільненого типу.

Зараз доведено існування ще 2-х типів імунологічних реакцій, але вони не мають вирішального значення у патогенезі алергії, тому ми їх не наводимо.
I тип. Анафілактична реакція. АЗ, які ми висвітлюємо в подальших главах, базуються на реакціях гіперчутливості саме цього типу. Тому детальніше його буде розглянуто нижче.
II тип. Цитотоксичні реакції. Вони зумовлені антитілами, адсорбованими на поверхні клітин, або безпосередньо з антигенами цих поверхонь. При цьому комплексом «антиген + антитіло» активується комплемент і фрагменти останнього викликають ушкодження мембрани й лізис клітин. Цей тип лежить в основі таких алергічних реакцій, як тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія (агранулоцитоз).
III тип. Імунокомплексні реакції (ІКР). У даному випадку алергени взаємодіють з антитілами у рідинних системах, внаслідок чого утворюються циркулюючі імунні комплекси, які активують комплемент і ведуть до агрегації тромбоцитів. Усе це призводить до активації ферментів, клітинної інфільтрації, ушкодження судинної стінки, тромбозу судин, некрозу тканин тощо. Прикладами таких реакцій може бути феномен Артюса, алергічний міокардит, нефрит, гепатит тощо.
IV тип. Реакції гіперчутливості уповільненого типу. Вони розвиваються через 24-48 годин після повторного контакту алергену із сенсибілізованими Т-лімфоцитами. Внаслідок цього відбувається виділення медіаторів-лімфокінів, що залучають у зону алергічної реакції різноманітні клітини. Розвивається клітинна інфільтрація та алергічна запальна реакція. Найяскравішим клінічним прикладом такої реакції є контактний дерматит.

Згідно із сучасними поглядами:
Алергія чи алергічна реакція (АлР) – це результат неадекватної імунної відповіді на повторне потрапляння до організму певних агентів, наслідком чого є порушення функціонування органів, окремих систем чи всього організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин.

Чужорідна речовина (а відносно того, «своє» воно чи «не своє», рішення приймають клітини імунної системи – ІС) може виступати імуногеном або алергеном (АГ), залежно від того, яку реакцію ІС викликає ця речовина – суто захисну, адекватну, чи також захисну, але неадекватну.
Однак особливим станом, який «забезпечує» виникнення гіперчутливих реакцій, тобто, на базі яких формуються алергічні захворювання (АЗ), у певної категорії осіб є стан атопії.
Як вказує Ю.М. Хопкін (1999), атопія є порушенням імунітету, при якому активовані механізми системи Т-хелперів типу Th2 призводять до надмірної продукції IgE. Якщо у осіб із нормальним функціонуванням ІС на антигенний подразник активуються механізми системи Т-хелперів типу Th1 і продукуються антитіла класів IgM, IgG, гама-інтерферон, а також рівень IL-4 є низьким, то у осіб з атопією закладаються основи для майбутніх АЗ.

Є підстави вважати, що захворювання на інфекційні хвороби у ранньому дитячому віці, інфікування туберкульозом сприяють переключенню імунної відповіді на тип Th1-хелперів. І, навпаки, медичні протиінфекційні заходи (вакцинація, хіміотерапія) сприяють зростанню випадків АЗ.
Етап сенсибілізації. Пройшовши через слизові оболонки дихальних шляхів, АГ захоплюється макрофагами, В-лімфоцитами й після певної трансформації (процесингу) «завантажується» до пептидсполучних борозен клітин головного комплексу гістосумісності. В подальшому він презентується лімфоцитам-хелперам.
Характер наступної імунної відповіді може залежати не стільки від характеру АГ, скільки від особливостей ІС. Зараз є достатньо доказів того, що АР виникають, головним чином, у двох випадках:
а) в осіб з атопією;
б) при значних кількостях АГ.
При взаємодії з Th2-хелперами, як видно із вищенаведеного, виділяється низка цитокінів (таблиця 1), серед яких найважливішими є ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5. Внаслідок цього, відповідні В-лімфоцити перетворюються у плазматичні клітини, що продукують IgE (меншою мірою – IgG4), збільшується кількість опасистих клітин або базофілів крові, і на їх поверхні значно збільшується кількість рецепторів до Fc-фрагменту IgE. «Активізуються» також еозинофіли, на їх поверхні з’являються молекули адгезії.

Етап гострої фази алергічних реакцій (АлР) I типу. При повторному контакті з АГ він зв’язується із напрацьованими саме до нього (специфічними) IgE-антитілами. При цьому опасисті клітини чи базофіли (їх інколи називають «клітинами-мішенями першого порядку») дегранулюють, вивільняючи медіатори, що викликають відомі клінічні прояви алергії (чхання, свербіж носа, очей або бронхоспазм, набряк слизових оболонок бронхіол – залежно від «території», на якій розвивається ця реакція).
Етап пізньої фази АлР I типу. «Забезпечуються», головним чином, еозинофілами, які під впливом ІЛ-3, ІЛ-5 виділяють також низку медіаторів, за рахунок яких розвивається клітинне запалення, гіперсекреція слизу, бронхоспазм (якщо процес відбувається у бронхах), набряк, свербіння, висип (якщо процес відбувається у шкірі). Медіатори цих реакцій наведені у таблиці 2.
Отже, виділення медіаторів АлР знаменує початок патохімічної фази АлР, а дія медіаторів на відповідні рецептори і клітини (їх ще називають «клітинами-мішенями» другого порядку), відповідно, початок патофізіологічної фази АлР.