На сьогоднішній день більшість урологів України в якості основних джерел інформації традиційно використовують численні довідники, вітчизняні та перекладні керівництва, матеріали профільних періодичних видань, а також поради своїх колег і особистий «життєвий досвід». У результаті подібного, часом хаотичного пошуку виробляється індивідуальна методика діагностики, лікування та профілактики урологічних захворювань, при цьому, на жаль, іноді вона має суто інтуїтивний характер.

Враховуючи те, що на 2010 рік в лікувальних установах установах України різного підпорядкування працює понад 2000 лікарівNурологів – ми маємо величезну кількість різних, а іноді й суперечливих думок про тактику ведення пацієнтів.

Сучасна практична медицина переходить в нову стадію – стадію глобалізації світового досвіду і знань, заснованих на принципах доказовості, аналізі великої кількості клінічних досліджень і випадків.

У наш час практикуючий лікар щодня стикається з постійно зростаючим об'ємом інформації, новими методиками діагностики і лікування, що іноді кардинально змінюють традиційну тактику ведення захворювань, численними комерційними назвами лікарських препаратів (в Україні їх зареєстровано понад 10000). Для того, щоб орієнтуватися у всьому цьому різноманітті і вибрати найбільш ефективний, безпечний і менш витратний спосіб діагностики і лікування пацієнта необхідні спеціальні навички пошуку та аналізу інформації, якими володіють не всі практикуючі лікарі. У такій ситуації традиційні довідники і керівництва не завжди можуть допомогти: новітні відомості з'являються в них не раніше, ніж через 5N10 років з моменту публікації в науковому журналі. Як правило, у класичних посібниках та довідниках представлені рекомендації з лікування захворювань, які не пройшли відбір і ранжування за ступенем їх доказовості.

Ця проблема давно знайома лікарям всього світу, тому в середині 90Nх років фахові об’єднання лікарів Європи і США розробили принципово нові джерела медичної інформації – клінічні рекомендації, засновані на принципах доказової медицини.

Клінічні рекомендації – це систематично розроблені документи, в яких вказані максимально ефективні дії лікаря з діагностики та лікування захворювань. Відмінність клінічних рекомендацій від традиційних джерел інформації (довідників, посібників, журналів) полягає в тому, що вони розробляються за спеціальною методологічною системою і засновані на засадах доказової медицини. Поняття «заснований на доказовій медицині» (evidenceNbased medicine) означає, що включені в рекомендації твердження оцінені за рівнем достовірності. Достовірні, або «доказові», дані отримують з якісних клінічних досліджень, які проведені у відповідності з суворими методологічними вимогами. Найбільш «доказові» (з найменшою вірогідністю помилок) відомості одержують із систематичних оглядів, що створюються шляхом систематичного пошуку даних з визначеної проблеми з усіх опублікованих клінічних досліджень, критичної оцінки їх якості та узагальнення результатів. Відомості про неефективність певних втручань (які все ще традиційно використовуються) так само важливі, як і інформація про ефективність. Всі ці відмінності забезпечують високу якість і сучасність представленої в клінічних рекомендаціях інформації.

Рекомендації по веденню хворих економлять час лікаря на пошук необхідної інформації і прийняття рішення, дозволяють уникнути призначення необґрунтованих втручань, знижують ризик лікарської помилки, дозволяють лікарю впевненіше приймати рішення. Таким чином, клінічні рекомендації із впевненістю можна назвати головним порадником лікаря.

Для того щоб українські лікарі також могли користуватися подібними виданнями, провідні клініцисти країни розробили вітчизняні клінічні рекомендації на основі кращих світових аналогів, адаптували останні до умов нашої практики з урахуванням місцевих особливостей.

Ми сподіваємось, що це видання допоможе практикуючим лікарям у прийнятті правильного рішення та в цілому сприятиме підвищенню ефективності надання медичної допомоги хворим.

С.П. Пасєчніков.

Абсцес нирки і перинефральної клітковини

Гідронефроз з обструкцією мисково-сечовідного з’єднання

Гідронефроз із стенозом сечоводу, не класифікований в інших рубриках

Гідроуретер

Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит

Дивертикул сечового міхура

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Енурез

Інше уточнене нетримання сечі. Стресове нетримання сечі

Камені в сечовивідному каналі

Камені в сечовому міхурі

Кіста нирки набута

Мимовільне сечовипускання

Міхурово-вагінальна нориця

Міхурово-кишкова нориця

Міхурово-сечовідний рефлюкс

Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом

Нервово-м’язова дисфункція сечового міхура

Неспецифічний уретрит

Неуточнена ниркова колька

Обструкція шийки сечового міхура

Піонефроз

Післятравматична стриктура сечівника

Пошкодження сечівника

Пріапізм

Сечові камені при шистосоматозі (більгарциозі)

Сечокам’яна хвороба

Травма нирки

Травма сечового міхура

Травма сечоводу

Травма яєчка і його придатка

Туберкульоз сечової системи, сечостатевих органів

Хронічний обструктивний пієлонефрит

Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит

Цистит