Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Семейный врач

Протоколы диагностики и лечения заболеваний у детей

Инвазивные острые кишечные инфекции

Общая информация
Найчастіші збудники інвазивних кишкових інфекцій у дітей
Бактерії:
– Shigella;
– Salmonella;
– Echerichia coli (ентероінвазивні та ентерогеморагічні штами);
– Yersinia enterocolitica;
– Campylobacter;
– Clostridium;
– Staphylococcus.
Простійші:
– Etmoeba histolytica.

 

Клиническая картина

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
Клінічні:
– гострий початок;
– підвищення температури тіла до 38-40 °С;
– симптоми інфекційного токсикозу, можливий розвиток токсичної енцефалопатії (порушення свідомості, судоми);
– блювання;
– переймоподібний біль у животі;
– тенезми чи еквіваленти тенезмів;
– спазмована сигмоподібна, ободова кишка;
– рідкі малокалові випорожнення, часто зеленого кольору;
– у випорожненнях спостерігається наявність домішок слизу, крові, рідко – гною.
Ускладнення
– Випадіння слизової оболонки прямої кишки – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Кишкові кровотечі – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Перфорація кишкових виразок – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Перитоніт – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Інвагінація кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Тріщини заднього проходу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Парез кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Синдром токсико-ексикозу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Синдром нейротоксикозу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Гострий набряк-набухання головного мозку – лікування проводиться з згідно відповідними протоколами лікування.
– Судомний синдром – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Приєднання вторинної бактеріальної інфекції та розвиток отиту, пневмонії, ін фекції сечовивідних шляхів, стоматиту – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Нашарування гострої вірусної інфекції – лікування проводиться згідно з від повідними протоколами лікування.
– Інфекційно-токсичний шок – лікування проводиться згідно з відповідними про токолами лікування.
– Гостра ниркова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– ДВЗ-синдром – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Дисбіоз кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.

 

Классификая и примеры формулировки диагноза
Критерії тяжкості:
– вираженість симптомів інтоксикації;
– характер, частота випорожнень;
– інтенсивність болю в животі;
– наявність та характер ускладнень.

 

Диагностика
Параклінічні дослідження:
– копрограма (слиз, лейкоцити, еритроцити, клітини циліндричного епітелію);
– посів калу (при сальмонельозі – додатково сечі, крові);
– реакція аглютинації, реакція пасивної гемаглютинації (наростання титру антитіл у динаміці хвороби).

 

Лечение
Антибактеріальна терапія
Показання для призначення антибактеріальної терапії при інвазивних інфекційних діареях:
1) всі тяжкі та середньотяжкі форми захворювання незалежно від етіології захворювання і віку дитини;
2) діти віком до 3 місяців, діти з імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфіковані діти, діти, які знаходяться на імуносупресивній терапії, діти з гемолітичними анеміями, гемоглобінопатіями, за наявності позакишкових вогнищ інфекції, з хронічними захворюваннями ШКТ (коліт);
3) наявність вторинних бактеріальних ускладнень;
4) наявність гемоколіту, шигельоз, амебіаз, клостридіоз, кампілобактеріоз незалежно від віку дитини і тяжкості захворювання.

Антибактеріальна терапія не показана при інвазивних кишкових інфекціях:
– хворим із легкими формами інфекцій, крім тих, що перелічені вище;
– хворим зі стертими формами;
– при бактерійному носійстві будь-якої етіології (транзиторному, постінфекцій ному);
– хворим із дисфункцією шлунково-кишкового тракту, що пов’язана з наслідками ГКІІ (дисбіоз кишечника, лактазна недостатність, синдром целіакії, вторинні ферментопатії тощо).

Антибактеріальні препарати 1-го ряду призначають при легких і середньотяжких формах захворювання емпіричним шляхом при першій зустрічі з хворим, під час госпіталізації. До них відносяться:
– препарати нітрофуранового ряду (ніфуроксазид);
– ко-тримоксазол.
Антибактеріальні препарати 2-го ряду призначають при неефективності препаратів 1-го ряду, при середньотяжких і тяжких формах захворювання, при пізній госпіталізації в якості стартових препаратів, переважно в стаціонарі. До них відносяться:
– препарати налідіксової кислоти;
– цефалоспорини III покоління.
Антибактеріальні препарати 3-го ряду призначають при тяжких та середньотяжких формах захворювання на фоні імунодефіциту, при неефективності препаратів 
2-го ряду, при виникненні вторинних бактеріальних ускладнень, за наявності позакишкових вогнищ інфекції, при підозрі на госпітальні форми інфекції – тільки в стаціонарі. До них відносяться:
– амінопеніциліни (за наявності чутливої флори до них);
– цефалоспорини IV покоління;
– карбапенеми;
– фторхінолони.
Альтернативним препаратом при ГКІІ може бути азитроміцин.
При тяжких септичних формах можливе поєднане застосування 2-3 антибіотиків:
– цефалоспорини + аміноглікозиди;
– амінопеніциліни + аміноглікозиди.
Курс антибактеріальної терапії – 5-7 днів. При септичних формах (сальмонельозі, ієрсиніозі, кампілобактеріозі) курс антибіотикотерапії триває до стійкої нормалізації температури тіла. Показанням до заміни препарату є його неефективність:
– для бактеріоцидних засобів – протягом 3 діб;
– для бактеріостатичних засобів – упродовж 5 діб.

Регідратаційна терапія
При інвазивних ГКІІ дегідратація організму зустрічається відносно рідко. За її наявності перевагу надають оральним методам регідратації з використанням глюкозосольових розчинів.
Дезінтоксикаційна терапія
Дезінтоксикаційну терапію проводять за наявності симптомів інфекційного токсикозу. З цією метою застосовують внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, колоїдні розчини (декстрани).
Ентеросорбція
Перевага надається алюмосилікатним сорбентам, які призначають із перших днів захворювання. Курс ентеросорбції при ГКІІ – 5-7 днів. Критерієм ранньої відміни препарату є нормалізація випорожнень чи їх затримка протягом 2 діб.
Пробіотикотерапія
Пробіотикотерапію застосовують з метою посилення антибактеріальної дії антибіотиків чи в якості етіотропних засобів за відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях. Самоелімінуючі пробіотики використовують для підсилення антибактеріальної терапії, за її відсутності призначають «фізіологічні» пробіотики в сполученні з ентеросорбентами.
Курс пробіотикотерапії в гострий період ГКІІ триває 5-10 днів. Пробіотикотерапія також показана в період реконвалесценції ГКІІ «фізіологічними» пробіотиками 
(у своєму складі містять нормальну мікрофлору) з метою відновлення мікрофлори кишечника протягом 3-4 тижнів.
Ферментотерапія
Ферментотерапію призначають на стадії реконвалесценції з метою корекції дисферментативних розладів. Використовують препарати з ферментів підшлункової залози (панкреатин тощо). Курс ферментотерапії становить 2-3 тижні.
Дієтотерапія
1. Відмова від водно-чайних пауз.
2. У гострий період ГКІІ – зменшення добового об’єму їжі. На сьогодні існують 2 режими годування дітей, хворих на ГКІІ:
– редукований режим годування являє собою зменшення добового об’єму їжі зі збереженням кількості годувань; застосовується при легких формах захворювання, коли об’єм їжі на добу зменшується на 15-20% з його повним відновленням на 3-4-й день;
– дозований режим годування – зменшення добового об’єму їжі зі збільшенням кратності годувань до 6-10 разів на добу; рекомендується при середньотяжких та тяжких формах ГКІІ, при цьому об’єм їжі на добу зменшується на 30-50% із відновленням останнього на 5-7-й день.

Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354

 

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования