|
|
Инвазивные острые кишечные инфекции
Общая информацияНайчастіші збудники інвазивних кишкових інфекцій у дітей
Бактерії:
– Shigella;
– Salmonella;
– Echerichia coli (ентероінвазивні та ентерогеморагічні штами);
– Yersinia enterocolitica;
– Campylobacter;
– Clostridium;
– Staphylococcus.
Простійші:
– Etmoeba histolytica. Клиническая картинаДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
Клінічні:
– гострий початок;
– підвищення температури тіла до 38-40 °С;
– симптоми інфекційного токсикозу, можливий розвиток токсичної енцефалопатії (порушення свідомості, судоми);
– блювання;
– переймоподібний біль у животі;
– тенезми чи еквіваленти тенезмів;
– спазмована сигмоподібна, ободова кишка;
– рідкі малокалові випорожнення, часто зеленого кольору;
– у випорожненнях спостерігається наявність домішок слизу, крові, рідко – гною.
Ускладнення
– Випадіння слизової оболонки прямої кишки – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Кишкові кровотечі – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Перфорація кишкових виразок – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Перитоніт – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Інвагінація кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Тріщини заднього проходу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Парез кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Синдром токсико-ексикозу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Синдром нейротоксикозу – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Гострий набряк-набухання головного мозку – лікування проводиться з згідно відповідними протоколами лікування.
– Судомний синдром – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Приєднання вторинної бактеріальної інфекції та розвиток отиту, пневмонії, ін фекції сечовивідних шляхів, стоматиту – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Нашарування гострої вірусної інфекції – лікування проводиться згідно з від повідними протоколами лікування.
– Інфекційно-токсичний шок – лікування проводиться згідно з відповідними про токолами лікування.
– Гостра ниркова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– ДВЗ-синдром – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування.
– Дисбіоз кишечника – лікування проводиться згідно з відповідними протоколами лікування. Классификая и примеры формулировки диагнозаКритерії тяжкості:
– вираженість симптомів інтоксикації;
– характер, частота випорожнень;
– інтенсивність болю в животі;
– наявність та характер ускладнень. ДиагностикаПараклінічні дослідження:
– копрограма (слиз, лейкоцити, еритроцити, клітини циліндричного епітелію);
– посів калу (при сальмонельозі – додатково сечі, крові);
– реакція аглютинації, реакція пасивної гемаглютинації (наростання титру антитіл у динаміці хвороби). ЛечениеАнтибактеріальна терапія
Показання для призначення антибактеріальної терапії при інвазивних інфекційних діареях:
1) всі тяжкі та середньотяжкі форми захворювання незалежно від етіології захворювання і віку дитини;
2) діти віком до 3 місяців, діти з імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфіковані діти, діти, які знаходяться на імуносупресивній терапії, діти з гемолітичними анеміями, гемоглобінопатіями, за наявності позакишкових вогнищ інфекції, з хронічними захворюваннями ШКТ (коліт);
3) наявність вторинних бактеріальних ускладнень;
4) наявність гемоколіту, шигельоз, амебіаз, клостридіоз, кампілобактеріоз незалежно від віку дитини і тяжкості захворювання.
Антибактеріальна терапія не показана при інвазивних кишкових інфекціях:
– хворим із легкими формами інфекцій, крім тих, що перелічені вище;
– хворим зі стертими формами;
– при бактерійному носійстві будь-якої етіології (транзиторному, постінфекцій ному);
– хворим із дисфункцією шлунково-кишкового тракту, що пов’язана з наслідками ГКІІ (дисбіоз кишечника, лактазна недостатність, синдром целіакії, вторинні ферментопатії тощо).
Антибактеріальні препарати 1-го ряду призначають при легких і середньотяжких формах захворювання емпіричним шляхом при першій зустрічі з хворим, під час госпіталізації. До них відносяться:
– препарати нітрофуранового ряду (ніфуроксазид);
– ко-тримоксазол.
Антибактеріальні препарати 2-го ряду призначають при неефективності препаратів 1-го ряду, при середньотяжких і тяжких формах захворювання, при пізній госпіталізації в якості стартових препаратів, переважно в стаціонарі. До них відносяться:
– препарати налідіксової кислоти;
– цефалоспорини III покоління.
Антибактеріальні препарати 3-го ряду призначають при тяжких та середньотяжких формах захворювання на фоні імунодефіциту, при неефективності препаратів
2-го ряду, при виникненні вторинних бактеріальних ускладнень, за наявності позакишкових вогнищ інфекції, при підозрі на госпітальні форми інфекції – тільки в стаціонарі. До них відносяться:
– амінопеніциліни (за наявності чутливої флори до них);
– цефалоспорини IV покоління;
– карбапенеми;
– фторхінолони.
Альтернативним препаратом при ГКІІ може бути азитроміцин.
При тяжких септичних формах можливе поєднане застосування 2-3 антибіотиків:
– цефалоспорини + аміноглікозиди;
– амінопеніциліни + аміноглікозиди.
Курс антибактеріальної терапії – 5-7 днів. При септичних формах (сальмонельозі, ієрсиніозі, кампілобактеріозі) курс антибіотикотерапії триває до стійкої нормалізації температури тіла. Показанням до заміни препарату є його неефективність:
– для бактеріоцидних засобів – протягом 3 діб;
– для бактеріостатичних засобів – упродовж 5 діб.
Регідратаційна терапія
При інвазивних ГКІІ дегідратація організму зустрічається відносно рідко. За її наявності перевагу надають оральним методам регідратації з використанням глюкозосольових розчинів.
Дезінтоксикаційна терапія
Дезінтоксикаційну терапію проводять за наявності симптомів інфекційного токсикозу. З цією метою застосовують внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, колоїдні розчини (декстрани).
Ентеросорбція
Перевага надається алюмосилікатним сорбентам, які призначають із перших днів захворювання. Курс ентеросорбції при ГКІІ – 5-7 днів. Критерієм ранньої відміни препарату є нормалізація випорожнень чи їх затримка протягом 2 діб.
Пробіотикотерапія
Пробіотикотерапію застосовують з метою посилення антибактеріальної дії антибіотиків чи в якості етіотропних засобів за відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях. Самоелімінуючі пробіотики використовують для підсилення антибактеріальної терапії, за її відсутності призначають «фізіологічні» пробіотики в сполученні з ентеросорбентами.
Курс пробіотикотерапії в гострий період ГКІІ триває 5-10 днів. Пробіотикотерапія також показана в період реконвалесценції ГКІІ «фізіологічними» пробіотиками
(у своєму складі містять нормальну мікрофлору) з метою відновлення мікрофлори кишечника протягом 3-4 тижнів.
Ферментотерапія
Ферментотерапію призначають на стадії реконвалесценції з метою корекції дисферментативних розладів. Використовують препарати з ферментів підшлункової залози (панкреатин тощо). Курс ферментотерапії становить 2-3 тижні.
Дієтотерапія
1. Відмова від водно-чайних пауз.
2. У гострий період ГКІІ – зменшення добового об’єму їжі. На сьогодні існують 2 режими годування дітей, хворих на ГКІІ:
– редукований режим годування являє собою зменшення добового об’єму їжі зі збереженням кількості годувань; застосовується при легких формах захворювання, коли об’єм їжі на добу зменшується на 15-20% з його повним відновленням на 3-4-й день;
– дозований режим годування – зменшення добового об’єму їжі зі збільшенням кратності годувань до 6-10 разів на добу; рекомендується при середньотяжких та тяжких формах ГКІІ, при цьому об’єм їжі на добу зменшується на 30-50% із відновленням останнього на 5-7-й день.
Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354
|
|
