|
Наследственная гипогаммаглобулинемия
Клиническая картина
Клінічні критерії:
– рецидивуючі інфекції у перші 5 років життя у пацієнтів чоловічої статі;
– рецидивуючі бактеріальні інфекції бронхолегеневої системи: бронхіти, пневмонії (не менше 2 епізодів на рік);
– рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів: рецидивуючий отит 2-3 рази на рік; рецидивуючий синусит 1-2 рази на рік; хронічний синусит тривалістю більше 1 місяця, резистентний до терапії;
– інвазивні інфекції: сепсис, остеомієліт;
– рецидивуючі інфекції шкіри;
– персистуючі вірусні (ентеровірусні), паразитарні (лямбліоз) інфекції;
– гіпоплазія лімфатичних вузлів, мигдаликів. Диагностика
Імунологічні критерії:
– кількість В-клітин (СD 19+ або СD 20+) < 2%;
– сироваткові імуноглобуліни IgG < 2 г/л, IgM, ІgА, IgЕ відсутні або в дуже низькій концентрації;
– відсутність ізогемаглютинінів;
– відсутня відповідь на імунізацію білковими (дифтерійний та правцевий анатоксини) та полісахаридними
(Haemophіlus іnfluenzae b, Streptococcus pneumoniae) антигенами;
– функція Т-клітин, фагоцитів, комплементу нормальна.
Підтверджуючі критерії (за можливістю):
– відсутність В-клітинної тирозинкінази;
– мутації гена В-клітинної тирозинкінази. Лечение
Основний метод:
– постійна пожиттєва регулярна замісна терапія внутрішньовенним імуноглобуліном у дозі 400-500 мг/кг кожні 3-4 тижні (мінімальна доза –
200 мг/кг, максимальна – 800 мг/кг щомісячно); підбір дози здійснюється індивідуально залежно від вираженості інфекційного синдрому. Оптимальним вважається досягнення передтрансфузійного рівня сироваткового ІgG 5 г/л, але не менше 3-4 г/л;
– контроль передтрансфузійного рівня сироваткового ІgG кожні 2 місяці протягом першого року лікування, потім кожні 6 місяців;
– контроль загального аналізу крові та біохімічних показників (АЛТ, АСТ, білірубіну, сечовини, креатиніну) кожні 6 місяців;
– препарати внутрішньовенного імуноглобуліну: імуноглобулін нормальний людини для внутрішньовенного введення, біовен-моно та ін.
Альтернативні методи:
– введення імуноглобуліну нормального людини для внутрішньом’язового введення у дозі 100 мг/кг щомісячно (1 мл/кг 10% розчину) або по 50 мг/кг 1 раз на 2 тижні. Одночасно можна вводити не більше 20 мл, в одне місце введення не більше 5 мл (верхньозовнішній квадрант сідниці, передньолатеральна поверхня стегна);
– введення нативної плазми від близьких родичів у дозі 20 мл/кг за показаннями (при неможливості забезпечення препаратами внутрішньовенного імуноглобуліну та відсутності ефекту при замісній терапії препаратами імуноглобуліну для внутрішньом’язового введення);
– у разі розвитку тяжких інвазивних бактеріальних інфекцій (сепсису, пневмонії, остеомієліту, септичного артриту) показане введення додаткової дози внутрішньовенного імуноглобуліну (200-400 мг/кг) або нативної плазми (20 мл/кг).
Додатковий метод:
– підтримуюча антибактеріальна терапія за наявності частих рецидивів хронічних вогнищ інфекції (синуситу, бронхіту, бронхоектатичної хвороби) незалежно від проведення замісної терапії препаратами імуноглобулінів – безперервні курси антибіотиків широкого спектру дії;
– препаратом вибору є триметоприм/сульфаметоксазол (бісептол) у дозі 2-5 мг/кг двічі на добу за триметопримом щоденно постійно; корекцію дози проводять індивідуально залежно від проявів інфекційного синдрому;
– альтернативні препарати (при непереносимості бісептолу, відсутності ефекту): напівсинтетичні пеніциліни, пеніциліни пролонгованої дії, цефалоспорини І або
ІІ покоління, макроліди.
Інша терапія:
– терапія інфекційних ускладнень проводиться згідно з відповідними протоколами лікування (синуситу, пневмонії, менінгіту тощо) з урахуванням особливостей лікування пацієнтів з імунодефіцитом: антибактеріальна терапія переважно у максимальних рекомендованих дозах, курси антибактеріальної терапії тривають у 2-3 рази довше за термін лікування імунокомпетентних пацієнтів.
За показаннями:
– постуральний дренаж, вібраційний масаж за наявності хронічної бронхо-легеневої патології.
Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 355
|
|