Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Шизофренія

Шизофренічні розлади, в цілому, характеризуються типовими фундаментальними порушеннями мислення і сприйняття, а також неадекватним або зниженим афектом. При них, як правило, зостаються ясна свідомість і довгий час – інтелектуальні здібності. За характером клінічних проявів, серед цих розладів виділяються:
*Шизофренія параноїдна (F20.0); Гебефрена (F20.1); Кататонічна (F20.2); Недиференційована (F20.3); Резидуальна (F20.5); Проста (F20.6); Неуточнена (F20.9); Постшизофренічна депресія (F20.4).
Всі ці форми, в більшості випадків, розвиваються у дорослому віці, рідше – у підлітковому.

Діагностика

Загальні клінічні діагностичні критерії шизофренії, згідно з МКХ-10
G1. Протягом більшої частини психотичного епізоду, впродовж не менше одного місяця, відзначається хоча б один із симптомів і проявів із п.п. а), б), в), г), або не менше двох проявів із п.п. ґ), д), є), є);
а) «луна-думки», ідеї вкладення або забирання думок, або відкритість думок;
б) марення впливу або бездіяльності, яке виразно підноситься до рухів тулуба або кінцівок, або до певних думок, дій чи відчуттів; маячне сприйняття;
в) галюцинаторні голоси, які ведуть поточний коментар поведінки хворого або обговорюють його між собою, або «голоси» інших типів, що виходять з якої-небудь частини тіла;
г) стійкі маячні ідеї іншого роду, невідповідні до культурного середовища хворого і цілковито нереальні за змістом (ототожнення себе з визначними людьми, твердження про свої надлюдські здібності);
ґ) будь-які хронічні галюцинації, якщо вони є присутніми цілодобово протягом не менше одного місяця і супроводжуються маренням, нестійким і аморфним, без виразного афективного наповнення, або стійкими надцінними ідеями;
д) неологізми, переривання думок, що призводить до розірваності або невідповідності мовлення;
е) кататонічне поводження, яке проявляє себе в таких формах, як збудження, застигання, воскова гнучкість, негативізм, мутизм і ступор;
є) «негативні» симптоми, такі як виразна апатія, бідність мови, сплощення або неадекватність емоцій (які не пов’язані ні з депресією, ні з вживанням нейролептиків);
G2. а) якщо випадок також відповідає критеріям афективного розладу (F30 або F32), то п.п. 1 і 2 повинні бути виконані до появи у хворого афективного розладу;
б) теперішній розлад не може бути поясненим органічним ураженням мозку
(F00-F09), або розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин (F10-F19).
Для кількісної оцінки психотичних проявів застосовуються психометричні шкали позитивних та негативних симптомів (PANSS), загального клінічного враження (CGI) та інші.

Лікування

Загальні принципи лікування
Рекомендованим є комплексне застосування різних методів біологічної терапії та фармпрепаратів, психотерапії, лікувальної педагогіки і заходів соціально-реабілітаційного характеру.
Основними принципами психофармакотерапії є поступове підвищення дозування фармпрепаратів до досягнення мінімальної, але індивідуально найефективнішої, їх дози, запобігання негативним побічним наслідкам, в т.ч. завдяки застосуванню або нових психотропних засобів, або т.з. «нейролептичних коректорів», обережність при застосуванні депонованих форм нейролептиків, у зв’язку з наступними труднощами терапевтичного маневрування.
Нейролептики або антипсихотики застосовуються, залежно від домінування в клінічній картині психічного захворювання неврозоподібних, психопатоподібних або галюцинаторних та маячних розладів. А також з урахуванням віку хворого, тяжкості його психічного стану, умов лікування (амбулаторне, напівстаціонарне, стаціонарне) і т.п.

Медикаментозне лікування
1. Нові антипсихотики: клозапін, оланзапін (зипрекса), рисперидон (рисполепт, рисполепт-квіклет, рисперон, риссет), паліперідон (iнвега), кветіапін (сероквель, сероквель XR, кветірон), амісульприд (соліан), сертіндол та ін. (див. табл. 2).
2. Нейролептики: галоперидол, хлорпромазин, зуклопентіксол, алімемазин, хлорпромазин, левомепразин, периціазин, тіоридазин (ридазин, сонопакс) та ін. (див. табл. 1).
3. Антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією: амітриптилін, сертралін (золофт, серліфт), флувоксамін (феварин), тразодон, міансерин, міртазапін, флуоксетин (прозак) (див. табл. 3).
4. Транквілізатори: діазепам, медазепам, феназепам, гідазепам (див. табл. 4).

Умови лікування
Амбулаторне, напівстаціонарне, при вираженій ажитації або агресії – стаціонарне.

Термін лікування
У стаціонарі – до 4-8 тижнів. Амбулаторно за показаннями – зазвичай, не менше 1-1,5 років.

Лікувальна програма
Процес лікування включає наступні етапи: активної терапії, стабілізуючої терапії та профілактичної (підтримуючої) терапії.
Етап активної терапії
На етапі активної терапії, медикаментозне лікування необхідно розпочинати якомога раніше. Психомоторне збудження має бути усунене протягом максимально короткого терміну. Психомоторне збудження, яке триває на тлі терапії понад 48 годин, є підставою для перегляду поточної терапевтичної тактики. На етапі активної терапії перевага надається антипсихотикам другого покоління, починаючи з мінімальних доз, передбачених в інструкціях, із поступовим їх збільшенням до досягнення бажаної терапевтичної реакції. Враховується психофармакологічний анамнез. Перевага надається попередньо ефективному препарату. На початку терапії рекомендовано призначення одного антипсихотичного засобу. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 4-12 тижнів, необхідно перейти до застосування іншого антипсихотика або підсилити дію антипсихотика, що використовується, призначивши психотропний препарат іншого класу. Тривалість першого етапу терапії – 8-12 тижнів.
Етап стабілізуючої терапії
Після досягнення очікуваних результатів активного лікування, на етапі стабілізуючої терапії можливе зниження дози антипсихотика з метою підвищення рівня соціального функціонування пацієнта. У разі неможливості дотримання режиму терапії, рекомендується призначення депо-препаратів або антипсихотиків пролонгованої дії. Тривалість етапу терапії – не менше 6 місяців.
Етап профілактичної (підтримуючої) терапії
Рекомендовані мінімальні, терапевтично ефективні, дози антипсихотиків, що були застосовані на попередніх етапах терапії.
Тривалість етапу терапії – не менше 3 років, індивідуально.

Терапевтична резистентність
Якщо, в разі дотримання режиму терапії, достатніх доз препарату та зміни послідовно двох антипсихотиків, один із яких другого покоління, з терміном призначення кожного з них не менше 4 тижнів, не вдається досягти бажаного терапевтичного ефекту, йдеться про дійсну терапевтичну резистентність.
У цих випадках препаратом вибору є клозапін у дозі згідно з інструкцією. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 4 тижнів, рекомендована комплексна терапія кількома антипсихотиками (в тому числі клозапіном) та одночасне застосування антипсихотиків із іншими видами біологічної терапії.

Очікувані результати лікування
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

Необхідна комплексна медична і психологічна корекція психопатологічних проявів, заходи з реадаптації та соціальної реабілітації цих хворих, що допоможе запобіганню подальшого розвитку негативної психопатологічної симптоматики.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання