Генералізований тривожний розлад дитячого віку
МКХ-10: F93.80
Проявом генералізованого тривожного розладу дитячого віку є інтенсивна тривога
та неспокій (тяжкі передчуття), які мають відношення щонайменше до кількох подій
або видів діяльності.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Інтенсивні тривога і занепокоєння (важкі передчуття) виникають більш ніж у
половині днів за період мінімум 6 місяців, причому тривога й занепокоєння
стосуються щонайменше кількох подій та видів діяльності (наприклад, успіхів у
школі чи виконання якої-небудь роботи).
Б. Хворий відчуває, що йому важко контролювати своє занепокоєння.
B. Тривога й занепокоєння сполучаються щонайменше з трьома із таких симптомів
(причому два симптоми спостерігаються мінімум у половині днів за період їх
виявлення):
1) відчуття напруженості, нетерплячості (наприклад, почуття психічної напруги в
сполученні з нездатністю розслабитися);
2) відчуття втоми, занепокоєння чи тривоги;
3) труднощі в зосередженні уваги, відчуття порожнечі в голові;
4) дратівливість;
5) м’язова напруга;
6) порушення сну (труднощі в засинанні, підтримці сну, або неспокійний сон, що
не приносить відпочинку, через занепокоєння та тривогу).
Г. Численні тривоги і занепокоєння виникають щонайменше у двох ситуаціях, видах
діяльності чи обставинах. Генералізована тривога не виявляється дискретними
пароксизмальними епізодами (як при панічному розладі) та занепокоєння не
обмежується тільки єдиною темою.
Ґ. Початок в дитячому та підлітковому віці (до 18 років).
Д. Тривога, неспокій та фізичні симптоми обумовлюють дистрес, що виявляється
клінічно, або порушення в соціальній, трудовій чи інших сферах діяльності.
Е. Розлад не є наслідком дії психотропних речовин або не виникає внаслідок
соматичного захворювання, на фоні розладів емоцій, психозу чи загального
порушення розвитку.
Психологічні діагностичні критерії:
а) методики, що об’єктивізують рівень тривожності:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для цієї нозологічної форми специфічних маркерів у показаннях ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕС,
біохімічних досліджень немає.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) провідним засобом є психотерапевтичні методики лікування;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням
маси тіла хворих); принципи застосування дивись F93.0.
Ускладнення лікування, профілактика, лікування ускладнень
Дивись F93.0.
Умови лікування
Амбулаторне. При тяжких емоційних розладах та соціальній дезадаптації хворого –
стаціонарне.
Термін лікування
Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності – довше. Стаціонарно – до 30 діб.
Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в
родині, дитячих закладах, школі; спрямована на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та впровадження раціональних
заходів виховання.
- Третинна – має на меті запобігання патологічному розвитку особистості шляхом
гармонізації родинних взаємовідносин.
|
