|
Змішаний тривожний і депресивний розлад
Ця змішана категорія повинна використовуватися, коли присутні симптоми як
тривоги, так і депресії, але ні ті, ні інші окремо не є чітко домінуючими або
вираженими настільки, щоб виправдати діагноз. Якщо є важка тривога з меншим
ступенем депресії, треба використовувати одну з інших категорій для тривожних
або фобічних розладів. Коли у хворого одночасно наявні депресивні й тривожні
симптоми, і вони достатньо виражені для роздільної діагностики, тоді повинні
кодуватися обидва діагнози, а дана категорія не повинна використовуватися. Якщо
з практичних міркувань можна встановити тільки один діагноз, депресії варто
віддати перевагу. У хворого повинні спостерігатися деякі вегетативні симптоми (такі
як тремор, серцебиття, сухість у роті, бурління в животі й ін.), навіть якщо
вони непостійні. Не треба використовувати цю категорію, якщо є тільки
занепокоєність або надмірна занепокоєність без вегетативних симптомів. Якщо
симптоми, що відповідають критеріям цього розладу, виникають у тісному зв’язку
зі стресовими подіями життя, тоді слід використовувати категорію «Розлади
адаптації» (F43.2).
Лікування
Принципи лікування
Психотерапія:
- когнітивно-біхевіоральна;
- сімейна;
- короткострокова психодинамічна;
- релаксаційні методи.
Фармакотерапія:
- антидепресанти (СІЗЗС: сертралін (золофт, серліфт), есциталопрам (ціпралекс)
та інші)), у сполученні з транквілізаторами протягом перших 2-3 тижнів
лікування;
- СІЗЗС та Н (венлафаксин, мілнаципран (іксел));
- трициклічні антидепресанти (кломіпрамин, амітриптилін), у комбінації з
транквілізаторами протягом перших 2 тижнів лікування; тіанептин; міансерин,
ремерон (див. табл. 3);
- карбамазепіни (фінлепсин, тимоніл) – див. табл. 7;
- нейролептики – тіоридазин (ридазин, сонапакс), оланзапін (зіпрекса),
сульпірид, амісульприд (соліан), хлорпротиксен, флупентиксол (див. табл. 1, 2).
|
|