|
Несоціалізований розлад поведінки
МКХ-10: F91.1
Розлад характеризується повторними та стійкими стереотипами поведінки, при яких
порушуються або основні права інших людей, або важливі соціальні норми.
Повинні бути наочно погані взаємовідносини з групою однолітків, проявом яких є
ізоляція або непопулярність дитини чи відсутність тривалої дружби з іншими
дітьми.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Задовольняються загальні критерії розладу поведінки (F91).
Б. Присутні три і більше симптоми з переліку, наведеного в критерії G1 для F91,
в тому числі не менше трьох з указаних у п.п. 9-23.
B. Хоча б один симптом з указаних в п.п. 9-23 спостерігається протягом не менше
6 місяців.
Г. У дитини чи підлітка немає нормальних відносин з однолітками, на що вказує
ізоляція, відторгнення або непопулярність дитини серед них, а також відсутність
у неї довготривалих дружніх стосунків з іншими дітьми.
Діагностика
Психологічні діагностичні критерії:
а) для визначення типу акцентуації характеру або варіанту психопатичного
розвитку в підлітковому віці застосовується:
1) особистісний опитувальник «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник»
(А.Є.Личко);
2) особистісний опитувальник Шмішека;
б) для виявлення структури особистісного конфлікту – особистісний опитувальник
Роджерса;
в) дослідження особистостей батьків;
г) для визначення характеру сімейного виховання – тест родинних взаємовідносин;
ґ) тест на виявлення сфер найменшої пристосованості дитини – Брістольська
оціночна шкала соціальної пристосованості.
Інші параклінічні методи дослідження
Для цієї групи хворих специфічних показань ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ та інших методів
немає. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне
дослідження.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) основними засобами є психотерапевтичні методики: раціональна, ігрова,
родинна, групова, індивідуальна психотерапія;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з
урахуванням маси тіла хворих):
- нейролептики (див. табл. 1, 2);
- антидепресанти, перш за все, з седативною або збалансованою дією (див. табл. 3);
- транквілізатори та снодійні засоби (див. табл. 4);
- седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
- ноотропи та гамкергічні засоби (див. табл. 5);
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини,
відповідно до стандартів інших медичних фахів;
г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, хвойні, перлинні ванни, голкотерапія
та інші.
Ускладнення лікування
а) психотерапевтичні:
1) формування асоціальних форм поведінки;
2) часті декомпенсації;
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії,
спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспептичних явищ, алергічних реакцій
(набряку обличчя), кінцівок; дерматитів;
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість.
Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром – призначення коректорів (див. табл. 6);
2) диспептичні явища – зниження дози препарату або його відміна;
3) алергічні реакції – відміна препарату і призначення антиалергічних засобів
(див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно
контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2
місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
- достатня тривалість лікування;
- поєднання різних видів психотерапії;
- дотримання етапів психотерапії;
- послідовність психотерапевтичних заходів.
Умови лікування
Переважно амбулаторне, однак при вираженій ажитації або агресії – стаціонарне.
Термін лікування
У стаціонарі – до 30 днів. Амбулаторно – 2-3 місяці, періодично, декілька років.
Очікувані результати лікування
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну шлюбу, вивчення і прогнозування можливих
спадкових захворювань; у постнатальному періоді – правильне виховання в родині,
дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
декомпенсацій шляхом проведення раціональних корекційних заходів попередження і
лікування мозкової патології в ранньому періоді онтогенезу, включаючи лікування
невропатичних і корекцію поведінкових порушень протягом всього дитинства, з
досягенням найбільш повної ремісії, тривалої підтримуючої терапії, що виключає
можливості рецидиву хвороби.
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної і педагогічної корекції й
систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження
декомпенсацій.
|
|