Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Несоціалізований розлад поведінки

МКХ-10: F91.1

Розлад характеризується повторними та стійкими стереотипами поведінки, при яких порушуються або основні права інших людей, або важливі соціальні норми.
Повинні бути наочно погані взаємовідносини з групою однолітків, проявом яких є ізоляція або непопулярність дитини чи відсутність тривалої дружби з іншими дітьми.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Задовольняються загальні критерії розладу поведінки (F91).
Б. Присутні три і більше симптоми з переліку, наведеного в критерії G1 для F91, в тому числі не менше трьох з указаних у п.п. 9-23.
B. Хоча б один симптом з указаних в п.п. 9-23 спостерігається протягом не менше 6 місяців.
Г. У дитини чи підлітка немає нормальних відносин з однолітками, на що вказує ізоляція, відторгнення або непопулярність дитини серед них, а також відсутність у неї довготривалих дружніх стосунків з іншими дітьми.

Діагностика

Психологічні діагностичні критерії:
а) для визначення типу акцентуації характеру або варіанту психопатичного розвитку в підлітковому віці застосовується:
1) особистісний опитувальник «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник» (А.Є.Личко);
2) особистісний опитувальник Шмішека;
б) для виявлення структури особистісного конфлікту – особистісний опитувальник Роджерса;
в) дослідження особистостей батьків;
г) для визначення характеру сімейного виховання – тест родинних взаємовідносин;
ґ) тест на виявлення сфер найменшої пристосованості дитини – Брістольська оціночна шкала соціальної пристосованості.

Інші параклінічні методи дослідження
Для цієї групи хворих специфічних показань ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ та інших методів немає. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне дослідження.

Лікування

Загальні принципи лікування:
а) основними засобами є психотерапевтичні методики: раціональна, ігрова, родинна, групова, індивідуальна психотерапія;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з урахуванням маси тіла хворих):
- нейролептики (див. табл. 1, 2);
- антидепресанти, перш за все, з седативною або збалансованою дією (див. табл. 3);
- транквілізатори та снодійні засоби (див. табл. 4);
- седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
- ноотропи та гамкергічні засоби (див. табл. 5);
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини, відповідно до стандартів інших медичних фахів;
г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, хвойні, перлинні ванни, голкотерапія та інші.

Ускладнення лікування
а) психотерапевтичні:
1) формування асоціальних форм поведінки;
2) часті декомпенсації;
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії, спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспептичних явищ, алергічних реакцій (набряку обличчя), кінцівок; дерматитів;
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість.

Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром – призначення коректорів (див. табл. 6);
2) диспептичні явища – зниження дози препарату або його відміна;
3) алергічні реакції – відміна препарату і призначення антиалергічних засобів (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
- достатня тривалість лікування;
- поєднання різних видів психотерапії;
- дотримання етапів психотерапії;
- послідовність психотерапевтичних заходів.

Умови лікування
Переважно амбулаторне, однак при вираженій ажитації або агресії – стаціонарне.

Термін лікування
У стаціонарі – до 30 днів. Амбулаторно – 2-3 місяці, періодично, декілька років.

Очікувані результати лікування
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

- Первинна профілактика включає гігієну шлюбу, вивчення і прогнозування можливих спадкових захворювань; у постнатальному періоді – правильне виховання в родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження декомпенсацій шляхом проведення раціональних корекційних заходів попередження і лікування мозкової патології в ранньому періоді онтогенезу, включаючи лікування невропатичних і корекцію поведінкових порушень протягом всього дитинства, з досягенням найбільш повної ремісії, тривалої підтримуючої терапії, що виключає можливості рецидиву хвороби.
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної і педагогічної корекції й систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження декомпенсацій.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання